Browsing by Author "Гнатюк, В. М."

Now showing 1 - 2 of 2

До проблеми віктимного характеру Голодомору 1932–1933 років в історичній пам’яті українського народу
(Publishing House of Lviv Polytechnic National University, 2014) Гнатюк, В. М.
Розглянуто специфіку образу Голодомору 1932–1933 років у історичній пам’яті українського народу. Стверджується, що цей образ є переважно віктимним, що зумовлено особливостями дотеперішнього дискурсу у вітчизняній науковій і публіцистичній літературі та в суспільстві загалом. Такий стан речей автор вважає небезпечним для розвитку української нації та держави, оскільки віктимність є демотиваційним чинником, породжує фаталізм, пасивність, зневіру. Автор наголошує на потребі корегувати цей образ Голодомору в історичній пам’яті, шукати певний позитив, який нейтралізував би віктимність і мотивував би українців на впевненість у собі, віру в свої сили. Такі позитивні моменти автор вбачає у фактах героїчного опору комуністичній владі, а також у фактах альтруїзму, жертовності заради порятунку інших, у прагненні побудувати в Україні демократичне суспільство загального добробуту. In the article the specification of the image of the Holodomor in the historical memory of the Ukrainian people is concerned. The conclusion is drawn, that this image has mostly victim character. It happened because a lot of people were exterminated during a very shot period and nobody was accused for that crime. The modern discourse of Ukrainian scientists stimulates that feeling because of its concentration on the suffering of victims and negative consequences of the Holodomor for the further history of the Ukrainian people. Thatconsciousness of self as a victimby a big part of Ukrainians during the period of Holodomorand dozens of years after it under the dictatorial communist regime is very dangerous for the mentality of their moderndescendants, because that feeling can bear the negative feelings of passivity and fatality. But it’s not aloud, that the information about the Holodomor could create inside of our contemporaries the feeling of danger, make them afraid of the state power. Now a lot of Ukrainians have these feelings also every fifth Ukrainian is afraid of repeating of the famine.The Ukrainians need the positive feelings of optimism, faith on their own forces, their capability to create a good future for their children. They need a discourse that could create a feeling of dignity. The author tries to find some positive facts in the Holodomor history, that can motivate the modern Ukrainians for building of the welfare society. Those are the facts of heroism of the Ukrainians fighting the communist system during 1929–1933 years, especially the murders of communist activists, the facts of altruism and successful building of high-developed state. It is necessary to form the strong thinking about legitimacy of the state power that kill its people, make them die because of famine. Such a power could be changed without any doubt. Everybody has a right to fight such a regime and to change it.
Організація тотальної фіксації та видання свідчень про Голодомори 1932–1933 і 1946–1947 років: системні підходи
(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Гнатюк, В. М.
Обґрунтовано актуальну потребу якнайшвидшої організації тотального, в межах кожного населеного пункту колишньої підрадянської України, записування свідчень про Голодомори 1932–1933 рр. та 1946–1947 рр. Терміновість цього завдання зумовлена дуже похилим віком потенційних інформаторів, яким нині уже виповнилося 80–90 років, а його актуальність – потребою максимально повної фіксації документів усної історії із зазначеної тематики, а також розгортанням досліджень регіональних особливостей Голодомору в різних місцевостях та картографуванням явищ Голодоморів, що його вже розпочали українські науковці. Швидко зібрати фактичний матеріал в усіх населених пунктах України, що зазнали страхіть Голодоморів, а також увести його в науковий обіг за допомогою архівації та видання відповідних збірників можна лише із застосування системних підходів. Ключовим моментом тут повинно бути створення Всеукраїнського координаційного комітету, який мав би зорганізувати всю роботу, видати потрібні науково-методичні матеріали для записувачів, налагодити зв’язок з органами районної влади усіх регіонів колишньої підрадянської України. Основним контингентом записувачів, найбільше підготовлених до цієї роботи, автор вважає педагогів місцевих шкіл, а також студентів і викладачів ВНЗ, яких Всеукраїнський координаційний комітет разом із відповідними структурами райдержадміністрацій мав би відповідно зорганізувати. Зібраний польовий матеріал слід, на думку автора, архівувати, а також формувати з нього збірники спогадів про Голодомори і, за можливості, видавати їх в електронному чи паперовому вигляді, що дозволить швидко ввести їх у науковий обіг і використовувати в національно-патріотичному вихованні населення. Найоптимальніше структура таких збірників мала б складатися з трьох основних розділів: власне усних свідчень, копій архівних документів, що стосуються відповідних районів, аналітичної статті, яка виявила б специфіку розгортання процесів Голодомору в тому чи іншому районі в контексті всеукраїнських подій. Також, за можливості, до збірників можна долучати списки жертв Голодомору в кожному населеному пункті району, деякі історичні відомості про нього, рецепти сурогатного їдла, що його споживали місцеві мешканці в голодні роки тощо. Особливу увагу слід приділяти спогадам про Голодомор 1946–1947 рр., яких записано сьогодні незрівнянно менше, ніж спогадів про Голодомор 1932–1933 рр. Перші ж мають надзвичайно важливе консолідаційне значення для української нації, оскільки мільйони людей з Центральної та Східної України було врятовано завдяки допомозі мешканців Західної України. Слід розгортати записування спогадів про Голодомори і від жителів Західної України, особливо в колишніх прикордонних областях із підрадянськими територіями, що розкривало б нові аспекти трагедії всієї нації. In the article the problem of the systematic approach to the total fixation and publication of the testimonies about holodomors 1932–1933 and 1946–1947 years is considered. The author proposes to create a Centre of coordination, that could to manage all the work. The centre could organize the groups of investigators of schoolteachers in all the regions, consult them, accumulate and publish all collected testimonies. The most preferable form of publishing are the regional books of such a structure: testimonies, archive documents and a large analytic article. The lists of the victims of Holodomor could be added hear as well as the names and the receipts of the courses, made by starving peasants at that time, the examples of the local folklore of the issue and cet. The especial significance have the testimonies about the Holodomor of 1946–1947 years because of their consolidation role for the Ukrainian society. At that time a lot of Ukrainians from East Ukraine saved their lives bying and changing bread in the West Ukraine. The collecting of the testimonies organized in such a way can help to make all the work very quickly during several months and then during 2–3 years to publish regional books where all the facts of starvation in Ukraine will be reflected. This mode of collecting testemonies was used by auther during preparing for publishing the book «Голодовка. Переяславщина в 1932–1933 роках. Свідчення» (Київ; Нью-Йорк, 2000).