Browsing by Author "Гнилко, О. М."

Now showing 1 - 6 of 6

Geological environments forming the eocene black-shale formation of the Silesian Nappe (Ukrainian Carpathians)
(Lviv Polytechnic Publishing House, 2019-06-26) Гнилко, О. М.; Гнилко, С. Р.; Hnylko, O.; Hnylko, S.; Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України; Institute of Geology and Geochemistry of NAS of Ukraine
Деталізувати геологічну будову та стратиграфію еоценової чорносланцевої формації Сілезького покриву, відтворити глибини та процеси її накопичення та реконструювати палеогеографію і геодинаміку еоценового Сілезького седиментаційного суббасейну. Методика. Геологічне картування, вивчення літостратиграфії та седиментологічних рис порід (елементів Боума тощо) в природних розрізах відкладів, палеобатиметричний аналіз форамініферових асоціацій. Результати. Уточнена геологічна позиція вивчених відкладів: еоценова чорносланцева формація (сойменська світа) розвинена в межах Сілезької тектонічної одиниці, а строкатокольорові палеоцен-еоценові відклади поширені по краях цієї одиниці в Розлуцькій структурі (Субсілезький покрив) та в олістостромових товщах. Встановлено, що сойменська світа складена переважно продуктами діяльності турбідитних потоків різної густини та темними до чорних геміпелагічними глинистими утвореннями. Вона накопичувалась в Сілезькому суббасейні на батиаль-абісальних глибинах нижче CCD, на що вказує поширення глибоководних аглютинованих бентосних форамініфер (асоціації “Glomospira-Haplophragmoides”, “Recurvoides”, “Glomospira”, “Rhabdammina-Reticulophragmium” і фауна “А”-типу). Сілезький суббасейн обмежували підняття – Буковецьке (відгалуження Субсілезької кордільєри) та Субсілезьке, на яких у пізньому палеоцені на батиальних глибинах вище CCD і форамініферової лізоклини утворювались пелагічні вапнисті осади, збагачені планктонними форамініферами, а в еоцені – нижче CCD – глинисті (гемі)пелагічні відклади з аглютинованими форамініферами (асоціації “Rzehakina”, “Glomospira”, “Glomospira-Karrerulina” і фауна “B”-типу та “Rhabdammina-Reticulophragmium”). В еоцені, на південно- східному клиноподібному закінченні Сілезького суббасейну існувала напівізольована глибоководна ділянка, обмежена на північному сході Субсілезьким пасмом, на південному заході – Сілезьким (Буковецьким) підняттям, а на півдні – Примармароською акреційною призмою, де циркуляція придонних насичених киснем течій була затруднена і накопичувались збагачені органікою відклади (сойменська світа). В кінці еоцену, внаслідок субдукції підфлішової основи Зовнішньокарпатського басейну, флішева товща зривалась з цієї основи, насувалась в бік платформи, тектонічно перекривала підводні пасма-кордільєри та конседиментаційно підіймалась, зумовлюючи обміління Зовнішньо- карпатського (в т. ч. Сілезького) седиментаційного басейну. Наукова новизна. Запропонована нова палеогеографчна модель накопичення чорносланцевих відкладів еоцену Сілезького покриву, відповідно якої ці відклади нагромаджувались турбідитними потоками та (гемі)пелагічним осадженням у південно- східній напівізольованій глибоководній ділянці Сілезького суббасейну, частково обмеженій припід- нятими підводними пасмами. Практична значущість. Подана геологічна характеристика еоценової чорносланцевої формації, яка може бути потенційно нафтогенеруючою. Врахування її наявності може значно розширити напрямки пошукових робіт в Карпатах.
Геологічна еволюція Карпат у світлі терейнового аналізу
(Національний університет “Львівська політехніка”, 2011) Гнилко, О. М.
Запропонована модель геологічного розвитку Українських Карпат з точки зору терейнового аналізу та з врахуванням нових геологічних матеріалів, одержаних при геолого-картувальних роботах. Предложена модель геологического развития Украинских Карпат с точки зрения террейнового анализа и с учетом новых данных, полученных при геологическом картировании. The model of the geologic evolution of the Carpathians both in terms of the terrane analysis and in the light of the new data of the geologic mapping are represented.
Регіональна стратиграфічна схема палеогенових відкладів українських Карпат – основа ефективних пошуків вуглеводнів
(Видавництво Львівської політехніки, 2012) Андрєєва-Григорович, А. С.; Гнилко, О. М.; Ващенко, В. А.; Іванік, М. М.; Маслун, Н. В.; Гнилко, С. Р.; Лемішко, О. Д.
Наводяться основні результати комплексних досліджень при складанні нової модернізованої і деталізованої регіональної схеми палеогену Карпатського регіону. За планктонними мікроорганізмами встановлені кореляційні рівні, які дозволяють вийти на кореляцію карпатського палеогену з МСШ. Дається диноцистова шкала, яка дозволяє проводити кореляцію карбонатних і некарбонатних відкладів. Вперше приведена седиментаційна модель розвитку палеобасейну з відображенням умов накопичення різного типу відкладів. Приведена кореляція з сусідніми територіями Карпат. Приводятся основные результаты комплексных исследований при составлении новой модернизированной и детализированной региональной схемы палеогена Карпатского региона. По планктонным микроорганизмам установлены корреляционные уровни, которые позволяют выйти на корреляцию Карпатского палеогена с МСШ. Даєтся диноцистовая шкала, позволяющая проводить корреляцию карбонатных отложений с некарбонатными. Впервые приведена седиментационная модель развития палеобассейна с условиями осадконакопления разного типа отложений палеогена. Приведена корреляция з соседними территориями Карпат. The basic results of complex investigations for composing the Regional Stratigraphic Scheme of Paleogene of the Ukrainian Carpathians are presented in the paper. The model of evolution of sedimentary basin are given for the first time.
Структури латерального витискання в Карпатах
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Гнилко, О. М.; Hnylko, O.; Гнилко, О. М.; Інститут геології і геохімії НАН України; Institute of Geology and Geochemistry of NAS of Ukraine; Институт геологии и геохимии НАН Украины
Мета. Метою роботи є виявлення структурних форм латерального витискання у західній частині Українських Карпат і розроблення попередньої концептуальної моделі їх утворення. Методика. Застосовано методи геологічного картування та структурний аналіз. Важливу роль, особливо для діагностики зсувних зон, відігравали аналіз прирозривних складок, інших деформацій (зокрема меланжів), реставрація стандартним методом полів напружень за спряженими тріщинами, дешифрування космознімків. Виявлені структурні форми порівнювались з діагностичними структурними рисунками, характерними для зон латерального витискання. Результати. Вперше у західній частині Українських Карпат виявлено структурні ансамблі, вірогідно, утворені під час латерального витискання. До них належать, по-перше: видовжені блоки – західні частини Буркутської і Свидовецької тектонічних одиниць Східних Зовнішніх Карпат, які обмежені на флангах попутніми зсувами, а на язикоподібних західних закінченнях – дугоподібними поперечними структурами; по-друге: більш крупна структура – клиноподібний тектонічний блок флішових утворень, обмежений з північного сходу Латорицько- Стрийською правосторонньою зсувною зоною, а з південного заходу – лівосторонніми зсувами, розвиненими вздовж Пенінської зони. Наукова новизна. Запропонована концептуальна модель утворення цих структурних форм: горизонтальне витискання флішових мас Зовнішніх Карпат із сильно стисненої області (перед терейном Тисія-Дакія) до північного заходу в менш стиснену область (перед терейном Алькапа). Практична значущість. Виявлені в долині р. Пиня (поблизу джерел мінеральних вод) зсувні зони і тектонічні меланжі, які приурочені до границь між блоками Східних і Західних Зовнішніх Карпат, можуть мати глибоке проникнення та виводити на поверхню вуглекислі мінеральні води, породжуючи відомі родовища типу “Поляни Квасової”. Картування цих утворень підвищить ефективність пошуків мінеральних вод.
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки
(Видавництво Львівської політехніки, 2011) Гнилко, О. М.
Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з точки зору терейнового аналізу. Карпатський ороген складений трьома головними елементами: мікроконтинентальними терейнами, сутурами і флішово-моласовою акреційною призмою. У регіоні розташовані два основні терейни: північний АЛКАПА та південний Тисія-Дакія. Сутури (Примармароська, П’єнінська зона та ін.), які маркують давні океанічні басейни, обмежують ці терейни. Флішові Карпати інтерпретуються як крейдово-неогенова акреційна призма. Ріст призми був зумовлений альпійською субдукцією фундаменту Карпатського флішового басейну як під терейн АЛКАПА, так і під Тисію-Дакію. Рассмотрены тектонические единицы Карпат с точки зрения террейнового анализа. Карпатский ороген сложен тремя главными елементами: микроконтинентальными террейнами, сутурами и флишево-молассовой аккреционной призмой. В регионе размещены два основных террейна: северный АЛКАПА и южный Тисия-Дакия. Сутуры (Предмармарошская, Пьенинская зона и др.), маркирующие древние океанические бассейны, ограничивают эти террейны. Флишевые Карпаты интерпретируются как мелово-неогеновая аккреционная призма. Рост призмы был обусловлен альпийской субдукцией фундамента Карпатского флишевого бассейна как под террейн АЛКАПА, так и под Тисию-Дакию. The tectonic units of the Carpathians are considered in terms of the terrain analysis. Carpathathian orogen is build up of three main elements: microcontinental terrains, sutures and flysch-molasse accretionary prism. There are two main terrains: a northern ALCAPA and a southern Tisza-Dacia. Sutures (Fore-Marmarosh suture, Pieniny Klippen Belt and others), marking the ancient oceanic basins, bound these terrains. The Flysch Carpathians are regarded as the Cretaceous-Neogene accretionary prism. Growing the prism was caused by the Alpine subduction of the Carpathian Flysch basin basement beneath both the ALCAPA and Tisza-Dacia terrains.
Тектонічне районування Карпат у світлі терейнової тектоніки. Стаття 2. Флішові Карпати – давня акреційна призма
(Видавництво Львівської політехніки, 2012) Гнилко, О. М.
Розглянуто тектонічні одиниці Карпат з позицій терейнового аналізу. Покриви Флішових Карпат та Самбірська моласова одиниця інтерпретуються як давня акреційна призма. Ріст призми був зумовлений альпійською субдукцією фундаменту Карпатського флішового басейну під терейни АЛКАПА та Тисію-Дакію. У крейдово-палеогеновий час перед фронтом Тисії-Дакії формувалась Передмармароська флішова призма, а у форланді АЛКАПА–Пієнінсько-Магурська-Дуклянська призма. Ці дві крейдово-палеогенові внутрішні призми розділяються Стрийсько-Латорицькою зсувною зоною. В неогені об’єднані внутрішні призми нарощувались зовнішніми флішово-моласовими одиницями. Рассмотрены тектонические единицы Карпат с точки зрения террейнового анализа. Покровы Флишевых Карпат и Самборской молассовой единицы интерпретируются как древняя аккреционная призма. Рост призмы был обусловлен альпийской субдукцией фундамента Карпатского флишевого бассейна под террейны АЛКАПА и Тисию- Дакию. В мелпалеогеновое время перед фронтом Тисии-Дакии формировались Предмармарошская флишевая призма, а у форланда АЛКАПА–Пиенинско-Магурско-Дуклянская призма. Эти две мел- палеогеновые внутренние призмы разделены Стрыйско-Латорицкой сдвиговой зоной. В неогене объединенные внутренние призмы наращивались внешними флишево-молассовыми единицами. The tectonic units of the Carpathians are considered in terms of the terrane analysis. The Flysch Carpathian nappes and Samdir molasse unit are regarded as the ancient accretionary prism. Growing the prism was caused by the Alpine subduction of the Carpathian Flysch basin basement beneath both the ALCAPA and Tisza-Dacia terranes. At the Cretaceous-Paleogene time the Fore-Marmarosh flysch prism was formed in the front of Tisza-Dacia terrane and the Pieniny Klippen Belt–Monastyrets–Magura–Duclya wedge was builded in the forland of ALCAPA one. These two Cretaceous-Paleogene inner prisms are divided by the Struy-Latorytsa shear-zone. At the Neogene time amalgamated inner accretionary wedges incorporated the outer flysch-molasse units.