Browsing by Author "Гумін, Олексій"

Now showing 1 - 9 of 9

Криміналістична характеристика сексуального насильства вчиненого групою осіб щодо неповнолітнього
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Гумін, Олексій; Петрик, Вікторія; Humin, Oleksiy; Petryk, Viktoria; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Процес успішного розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості залежить безпосередньо від того, наскільки правильно та чітко була встановлена криміналістична характеристика кримінального правопорушення. У тих випадках, коли кримінальне правопорушення вчинене групою осіб, а ще й щодо неповнолітньої особи, при розслідуванні у слідчих виникає багато труднощів. Тому важливо надати правильну характеристику цьому кримінальному правопорушенню та відшукати відповіді на деякі запитання. Стаття присвячена криміналістичній характеристиці сексуального насильства, вчиненого групою осіб щодо неповнолітньої особи, про що йдеться у ст. 153 КК України. Важливість дослідження цього питання полягає у тому, що для успішного розкриття цього кримінального правопорушення та покарання усіх винних необхідно надати правильну характеристику цьому кримінальному правопорушенню. Особлива увага приділяється таким питанням, як предмет посягання, способи вчинення кримінального правопорушення, характерним слідам, які залишаються внаслідок вчинення цього кримінального правопорушення, особі кримінального правопорушення, особі потерпілого чи потерпілої, місцю та часу вчиненню кримінального правопорушення, а також обстановці вчинення. У цій статті було розкрито питання того, які саме способи можуть бути використанні при вчиненні кримінального правопорушення: змушування дитини до мастурбації у присутності дорослого, змушування до певних імітацій з геніталіями дорослого, змушування дитини до торкань власних геніталій, примушування до оральних, вагінальних та анальних зносин, статеві зносини із родичами (інцест), футджоб (стимулювання геніталій ногами), фротеринг (тертя двох пенісів), трибадизм (застосовується між особами жіночої статі, полягає у терті вульв), імітація статевих зносин за допомогою пальця, насильницький петинг. Предметом дослідження є закономірності криміналістичної характеристики кримінального правопорушення, що пов’язане із сексуальним насильством групою осіб щодо неповнолітньої особи.
Маргінальна поведінка як вид правомірної поведінки
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Йосипів, Алла; Гумін, Олексій; Yosypiv, Alla; Humin, Oleksiy; Львівський державний університет внутрішніх справ; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv State University of Internal Affairs; Lviv Polytechnic National University
У статті проаналізовано питання правової (правомірної) та протиправної (злочинної) поведінки загалом та маргінальної зокрема. Доводиться, що аналіз лише однієї сторони правової поведінки (злочинної) не давав змоги повною мірою розглянути всі її сторони, а також визначити основні шляхи боротьби із правопорушеннями. Спочатку правомірна поведінка була лише антиподом протиправних учинків і не могла розкрити всю свою значущість для життя суспільства. Тільки у 1980-х роках питання правомірної поведінки стало досліджуватися більш глибоко. У цей час були визначені поняття, значення і види правомірної поведінки. Поведінку можна визначити як дію або бездіяльність, зумовлену ціннісною ієрархією особи і спрямовану на задоволення її конкретних потреб. Вчинки можна поділити на ті, що відповідають правилам, і ті, які їм не відповідають. Якщо норма виступає як право, то вчинки будуть правомірними і протиправними. Відповідно, можна говорити про правомірну і протиправну поведінку. Маргінальна поведінка характеризується схильністю до протиправної поведінки. Поведінка особи перебуває на межі між правомірною поведінкою та правопорушенням. Доведено, що злочинна поведінка маргінального середовища має у своїй основі такі обставини: зміна соціокультурного середовища не минає безслідно для внутрішнього світу особи. Цінності, норми та традиції, які підтримуються людиною під час зміни її соціального статусу, виявляються непотрібними, з’являється необхідність, як правило, вимушена, засвоєння нових норм і правил поведінки. Почуття відкинутості, ізольованості й непотрібності суспільству, випробовувані маргіналом, спричиняють відмову від дотримання норм суспільства й порушення норм права у зв’язку з необхідністю задоволення основних потреб. Деградація особи, основана на розвитку антигромадських установок, формує готовність маргінала до злочинної поведінки.
Механізм протидії злочинності: науково-методологічний аналіз дефініції
(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Гумін, Олексій; Строїч, Василь; Humin, Oleksiy; Stroyich, Vasyl; Гумин, Алексей; Строич, Василий; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
На основі системного підходу здійснено науково-методологічний аналіз дефініції механізму протидії злочинності як багаторівневої ієрархічної системи. Зазначено, що кожен рівень побудови визначається власним певним набором елементів, що можна простежити, якщо розглядати протидію злочинності у тих аспектах, в яких відображено побічні суспільні процеси й відповідні форми кримінологічного впливу з характерними їм модусами (методами, засобами, способами). Виснувано, що під механізмом протидії злочинності потрібно розуміти таке системне утворення (сукупність) принципів, норм, інститутів (і державно-правових, і суспільно-правових), модусів (організаційних, правових, економічних, соціально-психологічних), відносин і зав’язків, за сприяння котрих забезпечується кримінологічний вплив на певні об’єкти для осягнення визначених цілей.
Обставини, що підлягають доказуванню під час провадження досудового розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Гумін, Олексій; Коваль, Юрій; Gumin, Oleksiy; Koval, Yuriy; Гумин, Алексей; Коваль, Юрий; Національний університету «Львівська політехніка»; Управління патрульної поліції у м. Львові; Lviv Polytechnic National University; Office of the Patrol Police in Lviv
Проаналізовано особливості обставин, що підлягають доказуванню під час провадження досудового розслідування крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України. Розглянуто основні теоретико- методологічні підходи до визначення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доведено, що перелічені у статті обставини потребують встановлення та доведення у всіх кримінальних провадженнях за фактом крадіжок особистого майна пасажирів, вчинених на залізничному транспорті України.
Основні напрямки та перспективи розвитку виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Гумін, Олексій; Коваль, Марія; Humin, Oleksiy; Koval, Mariia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Чинне кримінальне законодавство значною мірою удосконалило основні положення інституту призначення покарання. Зокрема, вперше закріплена норма, згідно з якою суду пропонується обирати більш суворий вид покарання серед передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України тільки в тому випадку, якщо менш суворе покарання не здатне забезпечити досягнення встановлених законом цілей покарання. Вказаному припису необхідно слідувати і при призначенні такого виду кримінального покарання, як довічне позбавлення волі. Це положення закону є принципово важливим у зв’язку з тим, що в чинному Кримінальному кодексі в санкціях статей, що передбачають цей вид покарання, альтернативно передбачається і позбавлення волі на певний строк. Крім того, залишається також актуальною проблема призначення довічного позбавлення волі і при призначенні покарання в умовах множинності злочинів. Наведено теоретико-правову характеристику терміна “довічне позбавлення волі” та розглянуто особливі ознаки цього виду покарання. А також проаналізовано міжнародне законодавство щодо застосування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики незаконної приватизації державного та комунального майна
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Гумін, Олексій; Пряхін, Євген; Humin, Oleksiy; Pryakhin, Eugeniy; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський державний університет внутрішніх справ; Lviv Polytechnic National University; Lviv State University of Internal Affairs
Статтю присвячено аналізу питання особи злочинця як невід’ємного елемента криміналістичної характеристики незаконної приватизації державного та колективного майна, відповідальність за що передбачена ст. 233 Кримінального кодексу України. Обґрунтовується думка, що для побудови дієвої криміналістичної характеристики повинні виокремлюватися лише ті елементи, які мають чітку орієнтуючу та розшукову спрямованість і можуть сприяти визначенню подальших напрямів розслідування. Тому інформація про типову особу злочинця має бути обов’язковим елементом такої характеристики. Визначено основні завдання, що вирішуються завдяки встановленню особи злочинця. Вказано на те, яку, з точки зору криміналістики, інформацію насамперед варто збирати та аналізувати про особу злочинця та окресленоструктуру криміналістичного “портрету” злочинця. Доведено необхідність розглядати особу, яка вчиняє незаконну приватизацію, як спеціального суб’єкта кримінального правопорушення, що не тільки досяг 16 річного віку, але й має можливість брати участь у приватизації як покупець – громадянин України чи іноземець, юридична особа, зареєстрована на території України чи іншої держави. Значну увагу приділено трактуванню положень ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”, у якій встановлюються заборони виступати в якості покупця. Саме ця норма зобов’язує слідчого (детектива) звертати більше уваги на вивчення особи злочинця та збирати про неї не тільки типові документи, що характеризують особу злочинця, але й додаткову документальну інформацію під час розслідування незаконної приватизації. Надано характеристику таким поняттям як “державні підприємства”, “державні органи приватизації”, “радники”, “офшорні зони”, “непрозора структура власності”, “держава-агресор” та “санкції” з посиланням на нормативно-правові акти, що сьогодні регулюють ці питання.
Проблема латентності та тенденції торгівлі людьми
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Гумін, Олексій; Шмілик, Олег; Колякіна, Віолетта; Humin, Oleksiy; Shmilyk, Oleg; Koliakina, Violetta; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Ця стаття заснована на дослідженні офіційної статистики та офіційних матеріалах кримінальних проваджень, що розглядалися українськими судами упродовж 2013‒2020 років. Проаналізовано якісно-кількісні показники торгівлі людьми, у тому числі дітьми, відповідно до статті 149 Кримінального кодексу (далі ‒ КК) України та підпунктів статті. Загалом нами встановлено, що у 2013 р. прокуратура зареєструвала 130 випадків торгівлі людьми, у 2014 р. ‒ 118, у 2015 р. – 110, у 2016 р. – 114, у 2017 р. – 340, у 2018 р. – 268, у 2019 р. – 316, у 2020 р. – 205. Варто підкреслити, що в загальній структурі злочинності розслідувані порушення та злочини проти людської волі, честі та гідності становлять незначну частку. Встановлено, що торгівля людьми є другим за поширеністю злочином серед злочинів проти волі, честі та гідності після викрадення людини або незаконного позбавлення волі. Зауважмо, що сьогодні важко оцінити фактичні масштаби торгівлі людьми на сході України, а саме на непідконтрольних територіях, де не здійснюється жодного моніторингу та правоохоронні органи не працюють належним чином. Було встановлено, що більшість зареєстрованих випадків торгівлі людьми належало до другої частини статті 149 КК України. Це пов’язано із тим, що злочин здебільшого здійснюється за попередньою змовою осіб. Також хочемо підкреслити, що ефективність досудового розслідування у кримінальному проваджені про торгівлю людьми є досить невисокою. Упродовж розглянутого періоду, а саме з 2013 до 2020 роки, із обвинувальним актом до суду надсилають кожне друге, а то й третє провадження на рік. Досліджено особливості географічного розподілу торгівлі людьми в Україні. Здебільшого такі порушення було зафіксовано в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську та Києві, найменше ‒ у Чернівецькій, Хмельницькій, Вінницькій, Запорізькій, Рівненській, Кіровоградській, Черкаській, Закарпатській, Івано-Франківській, Сумській, Херсонській, Житомирській областях. Варто підкреслити, що прихований рівень (тобто рівень латентності) дуже високий. Проаналізовано основні причини торгівлі людьми в Україні. Уточнено, що кількісні показники торгівлі людьми залежать від форм експлуатації людей. Встановлено, що сексуальна експлуатація є найпоширенішою метою торгівлі людьми в Україні. Другою є експлуатація у вигляді примусової праці. Третє місце займає примусова участь у жебрацтві.
Соціальна зумовленість доцільності криміналізації незаконного збагачення в Україні
(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Гумін, Олексій; Якимова, Світлана; Humin, Oleksiy; Yakymova, Svitlana; Гумин, Алексей; Якимова, Светлана; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Досліджено зв’язок соціальної зумовленості та процесу криміналізації діянь. Систематизовано основні складові, що визначають соціальну зумовленість кримінального закону. З’ясовано зміст соціальних, економічних, організаційних, державотворчих та євроінтеграційних факторів, що впливають на доцільність кримінальної відповідальності за незаконне збагачення в Україні. Наголошено на підвищеній суспільній небезпеці незаконного збагачення в сучасних умовах в Україні.
Сучасна українська криміналістична та кримінально-процесуальна термінологія
(Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2002-03-26) Гумін, Олексій; Сибірна, Рома; Сас, В'ячеслав; Сергієнко, Людмила; Устюгова, Олена; Хмельовська, Наталія; Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України
Сучасний розвиток термінологічного апарату у сфері криміналістики та кримінального процесу повинен іти по шляху уніфікації та універсалізації існуючої термінології. При цьому необхідне забезпечення відповідності застосовуваних термінів і понять кримінальному та кримінально- процесуальному законодавству, а також світовому рівневі розвитку юриспруденції.