Browsing by Author "Сорока, Світлана"

Now showing 1 - 9 of 9

Деякі особливості регулювання договору про споживчий кредит
(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Римарчук, Римма; Сорока, Світлана; Rimarchuk, Rimma; Soroka, Svitlana; Римарчук, Римма; Сорока, Светлана; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
В юридичнiй нaуцi в суспiльнoму життi пoсилюється увaгa дo прoблем, щo виникaють у сферi спoживчoгo кредитувaння. Водночaс змiни, щo вiдбувaються в крaїнi пiд час ринкoвoї екoнoмiки, виявили неoбхiднiсть перегляду прaвoвoгo регулювaння кредитних прaвoвiднoсин, оскільки мoдернiзaцiя цивiльнoгo зaкoнoдaвствa, щo регулює тiєю чи iншою мiрою спoживче кредитувaння, не зaбезпечує усунення сфoрмoвaних суперечностей, прo щo свiдчить судoвa прaктикa. Свoєю чергою, дoгoвiр спoживчoгo кредиту (пoзики) є склaдним прaвoвим зaсoбoм, адже в ньoму беруть учaсть двa aбo бiльше суб’єктa, якi переслiдують рiзнi сoцiaльнoекoнoмiчнi цiлi. Метa пoзичaльникa – oтримaння кoштiв, метa кредитора – oтримaння прибутку. З oднoгo бoку, нaявнiсть тaкoї мети кредитoрa, як системaтичне oтримaння прибутку, нaштoвхує нa думку прo пiдприємницький аспект дoслiджувaних дoгoвoрiв.
До питання класифікації учасників кримінального провадження, уповноважених підтримувати обвинувачення в суді
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Сорока, Світлана; Канцір, Володимир; Крижановський, Анатолій; Soroka, Svitlana; Kantsir, Volodymyr; Kryzhanovskyi, Anatoliy; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Розглядаються питання учасників кримінального провадження, уповноважених підтримувати обвинувачення в суді. КПК України до сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення віднесено слідчого, дізнавача, керівника органу досудового розслідування, керівника органу дізнання, прокурора, а також потерпілого, його представника та законного представника у випадках, установлених КПК України. Всі учасники кримінального провадження з боку обвинувачення формують і підтримують обвинувачення під час досудового розслідування, яке завершується складанням обвинувального акта, в якому прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Прокурор це учасник кримінально-процесуальної діяльності до якого законом «Про прокуратуру» і КПК України ставляться певні вимоги, він наділений певними повноваженнями і одним із основних є підтримання обвинувачення в суді. Крім того підтримувати обвинувачення в суді має право і потерпілий. Потерпілий набуває цього права відповідно у разі коли прокурор дійшов до переконання, що обвинувачення потрібно змінити. Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов’язаний роз’яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі, а також у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз’яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Потерпілою у кримінальному провадженні визнається фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди і ним може бути будь-яка особа, а отже, в більшості випадків він не є фахівцем права. Тому КПК України також передбачено, що потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник – особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Отже, з боку обвинувачення до сторони кримінального провадження законодавець відніс слідчого, дізнавача, керівника органу досудового розслідування, керівника органу дізнання, прокурора, а також потерпілого, його представника та законного представника у випадках, установлених КПК України, які формують і підтримують обвинувачення під час досудового розслідування, проте підтримувати обвинувачення в суді мають право тільки прокурор, потерпілий, представник потерпілого у визначених законом випадках.
Поняття та види обвинувачення в доктрині кримінального процесу
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Сорока, Світлана; Soroka, Svitlana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Розглянуто поняття і види обвинувачення у доктрині кримінального процесу. На початкових етапах становлення кримінального процесу переважали саме приватні засади. За радянських часів у кримінальному процесі розширилися засади публічності, що відповідно сприяло звуженню приватних начал. Після проголошення України незалежною державою відбулося переорієнтування на позицію пріоритетності інтересів людини, що дало поштовх до розширення приватних начал. Досліджуючи поняття “обвинувачення”, науковці розглядають його в двох значеннях – матеріальному та процесуальному. Одні автори розкривають поняття обвинувачення як процесуальну діяльність уповноважених осіб, тобто підкреслюють його процесуальне значення. Інші під обвинуваченням розуміють твердження, а саме формулювання (опис) ознак вчиненого кримінального правопорушення, що пред’являється особі у встановленому КПК порядку, тобто з дотриманням процесуальної процедури. Проте, хоча ці поняття обвинувачення мають різне смислове значення, проте вони нерозривно пов’язані між собою, оскільки обвинувачення – це категорія, яка має процесуальну форму. Тому запропоновано під обвинуваченням розуміти діяльність уповноважених суб’єктів кримінального процесу щодо викриття осіб, винних у вчиненні кримінальних правопорушень, у ході якої формується твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством. Зроблено висновок, що поняття “обвинувачення” – це змінювана категорія, і змінюється вона залежно від розвитку суспільства, для якого характерні публічні й приватні ознаки. Обвинувачення охоплює увесь комплекс процедур, які передбачені законодавством для розгляду справи стосовно винної особи та винесення остаточного рішення. Виділено і розкрито таки види обвинувачення: публічне(державне), приватне, приватно-публічне, публічноприватне.
Правова природа кримінально-процесуального доказування
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Сорока, Світлана; Римарчук, Рима; Soroka, Svetlana; Rymarchuk, Ryma; Сорока, Светлана; Римарчук, Рима; Національний університету «Львівська політехніка»; Lviv Polytechnic National University
Розглянуто історичні аспекти формування кримінально-процесуального доказового права від минулих часів до сьогодення. Автор аналізує положення основних нормативно- правових актів, які були чинними у ті часи, в частині, де розвинуто правові ідеї доказування
Правове регулювання участі адвоката у цивільному процесі України
(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Римарчук, Рима; Сорока, Світлана; Rymarchuk, Ryma; Soroka, Svitlana; Римарчук, Рима; Сорока, Светлана; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Досліджено законодавство, яке регулює участь адвоката у цивільному процесі України. Проаналізовано діяльність адвокатів як правового інституту, який стоїть на захисті прав громадян і відображає стан і рівень демократії в країні. Від того, наскільки він стабільний, має чітку організацію, керується законами та є захищеним, значною мірою залежить упевненість кожного члена суспільства у своєму добробуті, в успішності підприємницької діяльності.
Регламентація заходів забезпечення кримінального провадження у системі процесуального права іноземних держав
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Римарчук, Галина; Сорока, Світлана; Rymarchuk, Galina; Soroka, Svetlana; Римарчук, Галина; Сорока, Светлана; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження належать до найдискусійніших у процесуальному аспекті з точки зору вибору та обґрунтування рішення про застосування певного конкретного заходу. Розглянуто законодавчий підхід до регламентації заходів забезпечення кримінального провадження у системі процесуального права іноземних держав.
Спірні питання суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Сорока, Світлана; Soroka, Svitlana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Розглянуто спірні питання суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України. Відзначено, що для характеристики розбою важливе значення має суб’єктивна сторона вчинення цього кримінального правопорушення. Як відомо, суб’єктивна сторона кримінального правопорушення – це його внутрішня сторона, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, що нею вчиняється, і до його наслідків. Змістом суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення є такі ознаки, як вина, мотив та мета кримінального правопорушення. Основною ознакою, що характеризує суб’єктивну сторону діяння, є вина. Вона найбільше акумулює в собі ознаки об’єкта й об’єктивної сторони, як в дзеркалі відображає те, як ці ознаки проходять крізь призму свідомості і волі. Розглянуто в яких випадках кримінальне правопорушення вважається вчиненим умисно, а в яких з необрежності. Проаналізовані думки науковців щодо визначення форми вини у формальних складах кримінальнних правопорушень і конкретно розбою (ст. 187 КК України). Зроблено висновок, що при вчиненні розбійних дій у реальній дійсності особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваного розбійного посягання, який складається з двох взаємопов’язаних дій, передбачає настання наслідків від обох цих дій у виді реальних подій або створення небезпеки і бажає їх настання. Вина при вчиненні розбою характеризується прямим умислом, зміст якого утворюють два моменти – інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний момент містить дві ознаки – усвідомлення суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків. Вольовий момент містить одну ознаку – бажання настання суспільно небезпечних наслідків, що передбачаються винною особою. У випадках вчинення розбою особа усвідомлює, що вона заволодіває або прагне заволодіти чужим рухомим майном шляхом його відкритого вилучення, що вона не має ніякого права на це майно і порушує встановлені державою правила щодо законного обігу такого майна. Разом з тим, особа усвідомлює, що вона вчинює свої дії поза волею або проти волі власника, потерпілої особи або особи, яка виявилася на місці вчинення кримінального правопорушення, усвідомлює також єдність основної та допоміжної дії, тобто усвідомлює, що відкрите або таємне вилучення предметів посягання вона здійснює або прагне здійснити за допомогою фізичного насильства, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого або погрози негайним застосуванням такого насильства. Особа також застосовуючи фізичне насильство, усвідомлює його відкритий або таємний характер, а застосовуючи психічне насильство, усвідомлює, що потерпілий розцінює погрозу як реальну і як таку, що у разі реалізації буде небезпечною для його життя або здоров’я.
Функція обвинувачення: зміст та етапи реалізації
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Сорока, Світлана; Римарчук, Римма; Soroka, Svitlana; Rymarchuk, Rimma; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Проаналізовано позиції науковців щодо визначення змісту кримінальнопроцесуальних функцій. Досліджено питання стосовно змісту, моменту виникнення та етапів реалізації кримінально-процесуальної функції обвинувачення. Акцентовано, що функція обвинувачення є рушійною силу кримінального процесу і сприяє виникненню інших кримінально-процесуальних функцій захисту і судового розгляду.
Цивільний відповідач у кримінальному провадженні
(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Сорока, Світлана; Римарчук, Галина; Soroka, Svitlana; Rimarchuk, Galina; Сорока, Светлана; Римарчук, Галина; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Розглянуто питання, пов’язані із з’ясуванням деяких аспектів правового статусу цивільного відповідача як учасника (суб’єкта) кримінального провадження. Участь осіб у кримінальному провадженні потребує чіткого знання прав та обов’язків кожного учасника цих відносин, зокрема і цивільного відповідача. Визначено, що цивільний відповідач є самостійним учасником кримінального процесу, який відповідно до свого статусу має мати права та обов’язки, які мають бути безпосередньо визначені кримі- нальним процесуальним законодавством. Запропоновано зміни до чинного криміналь- ного процесуального законодавства.