Browsing by Author "Терлюк, Іван"

Now showing 1 - 13 of 13

Methods of research of historical and legal reality: the phenomenon of Ukrainian national statehood and state legal tradition
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Висвітлюються методи дослідження феномену української національної державності та державно-правової традиції як історико-правової реальності. Наголошено, що дослідження вказаної проблематики має бути побудоване на національнодержавницькій парадигмі, за якої держава загалом розглядається як один із найважливіших засобів реалізації суверенітету народу, а українська національна державність, зокрема, – в контексті формування національних традицій українського державотворення, що мають багатовікову історію. Методологія дослідження національно-державних процесів репрезентовано як комплекс використовуваних підходів та взаємодію декількох рівнів методологіювання – загальних (найповніше використовувалися методи порівняння, узагальнення, дескрипції), загальнонаукових (діалектичний, елементарні мисленнєві операції, напр., аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування та ін.) і спеціальнонаукових (аксіологічного, герменевтики, історично-філософського й історично-генетичного, факторного й семантичного аналізу, системного, компаративного (історично-правовий та порівняльно-правовий), структурно-функціонального та ін.) методів. Обґрунтовано застосування обраних методів.
“Держава” і “державність”: до проблеми теоретико-правового та історико-правового змісту понять в контексті українського (національного) державотворення
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлюється потребою в осмисленні особливостей постання і розвитку держави в Україні як системного явища, істотні й необхідні ознаки якого відображають поняття: “держава”, “державність” й “державотворення”. Розуміння останніх важливе для усвідомлення історико-правових особливостей минулого України та для оцінки логіки розвитку сучасних політичних і суспільних процесів у нашій державі. Звідси, мета статті, методологічну основу якої становить діалектичний метод пізнання суспільно-політичних та правових явищ та процесів, полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми держави й, головно, державності як наукових категорій в контексті українського державотворення; простежити основні з існуючих в науці підходів щодо розуміння означених понять і висловити своє ставлення до них; визначити смисловий зв’язок між поняттями “держава”, “державність” й “державотворення”; окреслити сутність феномену національної держави й української (національної) державності. Стверджується, що поняття “держава” і “державність” як наукові категорії – це поняття різних вимірів державно-правової дійсності. Підкреслюється розуміння державності як прояву соціально-історичної укоріненості “держави” у буття суспільства. Акцентується на національно-духовній природі й національно-культурній орієнтації державності, на її співставності з націогенезом. Аргументується теза про те, що державність народу або завершується появою суверенної держави, або/чи свідчить про незавершеність процесу її розбудови. Умотивовується рівнозначність понять “державність” і “державотворення”. Обґрунтовується теза нерівнозначності понять “українська державність” і “українська національна державність”. Наголошується на тому, що процес націогенезу й національного державотворення в українського народу вперше припадає на останню третину XVI – першу половину XVII ст., і пов’язується передовсім з козацтвом.
“Державно-правова традиція” і “(українська) національна державно-правова традиція”: до питання про змістове значення понять
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлена потребою осмислення особливостей постання і розвитку держави в Україні, зокрема, сприяє утвердженню історичної легітимізації української національної державності та усвідомленню фундаментальних підвалин розвитку різних державно-правових інститутів. До того ж розуміння глибинного змісту та значення національної традиції у сучасному процесі українського державотворення й розбудови громадянського суспільства допоможуть краще зорієнтуватися у суспільно-політичній ситуації сьогодення. Звідси мета статті, методологічну основу якої становить діалектичний метод пізнання суспільно-політичних та правових явищ та процесів, полягає у з’ясуванні змістового значення поняття традиції взагалі, й державно-правової традиції зокрема; визначенні сутнісних засад української національної державно-правової традиції. На нашу думку, традиція як невід’ємний атрибут суспільного життя є основаним на цінностях соціокультурним феноменом, що забезпечує закріплення і збереження соціально значущого досвіду та історико-генетичну спадкоємність більшості культурних і соціальних процесів у суспільстві. Підкреслено також розуміння традиції як національного феномену. Акцентовано на тому, що державно-правові традиції як соціокультурне явище здебільшого віддзеркалюються у ментально-правовій та суспільнополітичній сферах життєдіяльності суспільства і виявляються у (порівняно) однаковому розумінні змісту політичних та правових цінностей тощо. Обґрунтовано тезу про те, що національна державно-правова традиція – та, що відповідає особливостям націоґенезу конкретного народу й виявляє себе в перебігу його державотворення в сукупності основних якостей культурно-історичної, соціальної й інтелектуальної традицій. Наголошено на тому, що процес українського націоґенезу, а отже, започаткування української національної державно-правової традиції, припадає на останню третину XVI – першу половину XVII ст., і пов’язаний передовсім із козацтвом
Конституціоналізм і українська модель конституціоналізму: до проблеми формування національної державно-правової традиції
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Терлюк, Иван; Національний університет “Львівська політехніка”; National University “Lviv Polytechnic”
Досліджено феномен конституціоналізму та української моделі конститу- ціоналізму в контексті формування національної державно-правової традиції. Вислов- лено думку, що основною формулою побутування української моделі консти- туціоналізму є ідея забезпечення прав і свобод людини через обмеження державної влади, передовсім, засобами парламентаризму, місцевого самоврядування й організацією державних відносин з чітким поділом повноважень. Наголошується на тому, що в основі української національної державно-правової традиції – особливе ставлення українців до свободи як центральної ознаки конституціоналізму.
Львівська політехніка: ґенеза у контексті змін державної освітньої політики та юридичного статусу (1816–2016 рр.)
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Макарчук, Володимир; Терлюк, Іван; Makarchuk, Vladimir; Terlyuk, Ivan; Макарчук, Владимир; Терлюк, Иван; Національного університету “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Двохсотрічний шлях розвитку Львівської політехніки розглянуто у контексті змін державної освітньої політики декількох держав – імперської Австрії, міжвоєнної Польщі, Союзу РСР та України. Наголошується на тому, що навчальний заклад користувався різними юридичними статусами, а відтак і правами самоуправління (чи їх відсутністю).
Міжконфесійні змагання як вияв права українського народу на власні національні ідентичність і державність (остання чверть XVI – перша половина XVIІ ст.)
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Терлюк, Иван; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Міжконфесійний чинник розглянуто як форму суспільно-політичної боротьби тогочасних інтелектуалів за відстоювання прав українського народу на власні національну ідентичність й національну державність. Наголошено на тому, що у ході полемічної боротьби поняття “русь” (себто – українці) і “православна віра” набувають тотожного змісту. Проводиться думка, що ідея верховенства в українському суспільстві духовної влади – влади православної церкви була єдино можливою у тогочасних умовах формою реалізації національної державності.
Становлення українського національного інституту громадянства у добу революції (1917–1921 рр.): законодавчий аспект
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Терлюк, Иван; Національний університет «Львівська політехніка»; Lviv Polytechnic National University
Досліджено законодавчий аспект правового регулювання громадянства в українських національних державних формаціях 1917–1921 рр. Встановлено, що проблемі законодавчого регулювання інституту громадянства українські державні формації загалом приділяли недостатньо уваги, а недооцінка самого фактора громадянства в контексті забезпечення інтересів власне етнічних українців певною мірою призвела до того, що українці втратили власну національну державність.
Становлення українського національного інституту інформаційної безпеки: інституційний аспект політики захисту інформації національних державних формацій 1917-1921 рр.
(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Терлюк, Іван; Терлюк, Олексій; Terlyuk, Ivan; Terlyuk, Oleksiy; Терлюк, Иван; Терлюк, Алексей; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Досліджено інституційний аспект політики захисту інформації українських національних державних формацій революційної хвилі 1917–1921 рр. Висловлено думку про загалом недостатню увагу національних українських державних формацій щодо розбудови інституцій, покликаних забезпечити їхню інформаційну безпеку. Наголошено на тому, що недооцінка самого фактора інформаційної безпеки не тільки негативно позначилася на процесі державного будівництва, але й певною мірою спричинилася до втрати українцями власної національної державності.
Український адвокат і правознавець Володимир Старосольський про націю та національну державу
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Актуальність зазначеної у заголовку проблеми криється у зростанні інтересу до “національного боку” проблеми осмислення досвіду становлення української державності, зокрема, в ідеологічному вимірі: формування української (політичної) нації, витоків та еволюції ідей української національної державності, поглядів вчених дослідників української “національної проблематики”. Мета статті – привернути увагу до проблем вивчення нації і національної держави в українській правовій думці початку ХХ ст.; без претензій на емпіричну вичерпність, розглянути погляди В. Старосольського на націю та національну державу. Методологічну основу, підготовлену на стику теорії та філософії права і політології, наукової розвідки складає діалектичний метод пізнання суспільно-політичних та правових явищ та процесів – він дає змогу розглядати їх у розвитку та взаємозв’язку. А основним засобом осягнення змісту праць В. Старосольського став герменевтичний метод – він сприяв пізнанню особливостей дослідницького підходу вченого щодо нації, з’ясуванню поглядів дослідника щодо її сутності й відношення до (національної) держави. Стверджується, що Володимир Старосольський, відомий український адвокат і громадський діяч у міжвоєнній Галичині, був, передовсім, непересічним ученим-націологом, автором оригінальної концепції побудови української державності, що базувалась на поєднанні національного й соціально-класового чинників у процесі державотворення. Підкреслюється, що як учений, В. Старосольський одним з перших серед українців спростував тезу про те, що нація є спільнотою, побудованої виключно на основі набору спільних т. зв. “об’єктивних” ознак – вони важливі, однак не визначальні у формуванні нації. Натомість, сутнісним критерієм нації вважав її політичність. Обґрунтовується теза про те, що для В. Старосольського нація – це, передовсім, психолого-політична спільнота, себто нація проявляється, насамперед, у боротьбі за власну (національну) державу. Наголошується на тому, що В. Старосольський був першим у вітчизняній науці, хто ґрунтовно опрацював питання нації як змісту національної держави.
Український європоцентризм: перші спроби політичної реалізації ідеї (1917–1921 рр.)
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Терлюк, Иван; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Досліджено проблему впровадження у вітчизняну державно-правову практику революційної доби “західноєвропейських” цінностей – демократії, розподілу влад, верховенства права, прав людини. Наголошено на тому, що такий напрям політичного розвитку для українців був природним, порівняно з іншими. Зроблено висновок, що український європоцентризм і сто років тому, і сьогодні, по суті – україноцентризм.
Феномен нації у науковому дискурсі: до методології проблеми історичної спадкоємності нації та держави
(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Терлюк, Иван; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності поняття «нація», його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв’язку з поняттями «етнос» і «народ». Наголошено на тому, що поняття «нація» найчастіше корелює з поняттями «етнос» і «народ». Висловлено думку, що нація – це народ, піднесений запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від інших націй державними кордонами, а також - інтегрування інших націй до складу своєї держави на правах національних меншин.
Феномен нації у науковому дискурсі: до методології проблеми історичної спадкоємності нації та держави
(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Терлюк, Иван; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності поняття “нація”, його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв’язку з поняттями “етнос” і “народ”. Наголошено на тому, що поняття “нація” найчастіше корелює з поняттями “етнос” і “народ”. Висловлено думку, що нація – це народ, піднесений запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від інших націй державними кордонами, а також-інтегрування інших націй до складу своєї держави на правах національних меншин.
Форма правління в ідеології та практиці українського національного державотворення козацької доби
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Досліджується місце форми правління в ідеології та практиці українського національного державотворення у козацьку добу вітчизняної історії. Стверджується, що в Україні з козацтвом насамперед пов’язується зародження республіканської форми правління, що розвивалася в межах Запорозької Січі та реєстрового козацького війська. Наголошується, що з утворенням в результаті Національної революції середини XVII ст. козацько-гетьманської держави діяльність багатьох українських гетьманів була спрямована на обстоювання необхідності встановлення в Україні монархічної форми правління. Висловлюється думка, що ідея розбудови гетьманської монархії у цю добу була фактично основоположною ідеологемою в ідеології боротьби за збереження/утвердження українського суверенітету.