Browsing by Author "Frankiv, Roman"

Now showing 1 - 6 of 6

Chronology and architecture of St. Peter’s church in Przemysl from the Old Rus era to the XVII century
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Франків, Роман; Frankiv, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Архітектура Перемишля Княжої доби здебільшого асоціюється із дитинцем, пов’язаним із перебуванням тут осередку влади та авторитету. Водночас рівень зацікавленості рештою містобудівельної тканини, другого за значенням міста Галицького князівства, що розташоване східніше, є відчутно нижчою. Серед будівель цього великого ареалу була розташована і церква св. Петра, щодо якої є як історичні документальні свідчення, так і новіші археологічні матеріали, котрі потрібно комплексноінтерпретувати Аналіз джерельних та недавно отриманих археологічних матеріалів дає змогу уявити виглядпершого із двох храмів св. Петра у Перемишлі, котрий належить до Давньоруської доби. На основі врахування різних даних можна припустити, що його планувальна структура була аналогічною до використаної у ранній церкві (св. Івана) у Галичі в урочищі Царинка. Найближчим за розмірами та структурою до перемиського храму є церква св. Миколая у Львові, габарити середнохрестя (~підкупольного простору) яких майже однакові. Томузовнішній вигляд перемиського храму реконструюється за аналогією до цих двох споруд. Зіставлення наявних даних про трансформації архітектурного образу будівлі дають можливість припустити, що найбільш ймовірним часом зникнення давнього храму і будівництво на його місці нового, дещо меншого за розміром, є 1406 р. Саме з цією датою пов’язане найбільше зафіксоване руйнування споруди внаслідок пожежі. Оскільки після неї відбулась передача латинській общині давнього руського собору на Замковій горі, це може свідчити про те, що храм св. Петра знаходився в стані, який не давав йому змоги повноцінно функціонувати. Інші ймовірні дати зникнення споруди давньоруської доби, наприклад 1380 або 1498 роки, потребують додаткових аргументів.
Ideological aspects of the architecture of national determined historicism on the example of Ukrainian, Polish and Russian narratives
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Франків, Роман; Frankiv, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Стаття присвячена проблематиці тлумачення об’єктів архітектурної спадщини, в контексті постійного збільшення їх кількості та розширення їх типологічного спектру, що веде до загрози релятивізації поняття “цінності”; в зв’язку із цим, виникає необхідність розширення формулювання категорії цінності тих чи інших об’єктів спадщини. Одним із досі не задіяних ресурсів, у цьому контексті, може вважатись поняття ідентичності, розуміння якої потребує теоретичної кваліфікації. В рамках цих пошуків, у статті розглядаються ідеологічні аспекти архітектури національно детермінованого історизму ХІХ століття. На прикладі українського, польського та російського наративів простежено роль пафосу Ідеальної Батьківщини та конструювання психологічної прив’язаності до середовища тої чи іншої новопосталої нації. Здійснено аналіз концептуальних засад, які лягли в основу творення всіх трьох ідентичностей та були пов’язані із специфікою зміни феодальної парадигми та модерну у регіоні Східної Європи. Запропоновано принцип оціночної диференціації цього виду спадщини залежно від властивих кожній з них символічних ідеалів, трансльованих тою чи іншою конструкцією національної ідентичності.
Theoretical and terminological bases for definition of neo-modernist architecture in Lviv
(Видавництво Львівської політехніки, 2019-10-10) Франків, Роман; Frankiv, Roman; Lviv Polytechnic National University
Різні фази процесу модернізації, котрий триває від ХVIII століття, стали також джерелом архітектурного розвитку, що пройшов кілька стадій осучаснення. Після періоду концептуалізації на межі ХІХ–ХХ століть можна виділити дві фази теоретично добре розроблених напрямки “модернізму” та “постмодерну”. Однак після вичерпання обидвома напрямками свого модернізаційного ресурсу, стали набирати популярності проектні прийоми, які отримали різну термінологічну детермінацію. Оскільки у всіх випадках ідеться про набір одних і тих самих прийомів, можна говорити про існування проблеми окреслення єдиного оптимального термінf, яким можна окреслити архітектуру на сучасній фазі модернізації. Врахувавши критику архітектурного формотворення періоду “високого модернізму” та недоліки “постмодерну”, будівлі такого характеру мають свою власну концепцію формотворення. В силу історичних обставин в архітектурі Львова всі фази модернізації мали вигляд коливання між крайностями – модернізму у вигляді радянського типового та неоконструктивістського про’ктування та постмодерною демодернізацією. Впродовж 2010-х років тут відбувся стрімкий перехід до нової інтерпретації авангардних принципів у проектуванні і розвилась нова архітектурна мова, що потребує свого вивчення та кваліфікації. Розглянуто проблему термінологічного визначення сучасних об’єктів модерністської архітектурної мови на прикладі Львова. Визначається соціальні та культурні передумови і фактори, що вплинули на її формування. В цьому контексті аргументовано використання терміну неомодернізм, як поняття, що найбільш наближено до змісту розглянутих архітектурних явищ. Виділено два основні типи неомодерних об’єктів, що виникли у львівській архітектурі в цей період. Перший з них характеризується чіткою прямокутною геометрією, в якій архітектурний образ формується низкою композиційних нюансів. Другий тип львівських неомодерних об’єктів – це динамічні композиції, в яких мета створення харизматичного образу дещо переважає логіку суто функціональної морфології. Можна сказати, що подібного роду спроби інтерпретують архітектурну форму як “мову”, як це робили постмодерністи в минулому, але на відміну від останньої, ця “мова” створюється за допомогою авангардної візуальної культури, без натуралістичних та класичних пропозицій. Архітектура таких споруд – це своєрідний просторовий спосіб побудови пафосу, основними засобами якого є: великі масштаби, контрастний колір та пластична маса. Було визначено, що неомодернізм у ширшому соціокультурному сенсі можна віднести до: а) тенденції звільнення від впливу політичних та культурних інститутів (“істеблішменту”) та б) помірної критики лібералізму, як свого роду нової “примусової” ідеологічної системи поглядів. У львівському контексті, у першому випадку, варто відзначити важливе місце, яке місто відігравало у популярних виступах під час Євромайдану у 2013–14 роках, розвинуту мережу організацій громадянського суспільства, відсутність у регіоні домінуючого впливу у великих випадках олігархічних діячів тощо. У другому випадку місто протягом усього 1990–2010 рр. місто було симбіозом ліберальної вітчизняної культури (толерантність до етнічних та мовних меншин, неоднорідна культурна спадщина тощо) та традиціоналістичних моделей колективної поведінки (масові релігійні ходи, регіональна етнографія тощо).
Новий Рим, як ідеальна ієратопія у галицькій сакральній архітектурі доби незалежності
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Франків, Роман; Хаджинов, Віктор; Frankiv, Roman; Khadzynov, Viktor; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
У статті розглядається, майже невисвітлена тенденція розвитку сакральної архітектури Галичини межі ХХ–ХХІ століть, пов’язана з інтерпретацією образів константинопольської архітектури періоду раннього середньовіччя. Повідомляються ідеологічні та ідентифікаційні підстави цієї тенденції, наводяться та аналізуються приклади ряду споруд.
Пошук харизматичного образу в сакральній архітектурі Львова 1990–2000-х років
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Франків, Роман; Frankiv, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
У статті окреслено феномен пошуків харизматичного образу для сакральних об’єктів у львівській архітектурі межі 1990–2000-х років. Унікальною особливістю об’єктів, що постали в рамках цього феномену, стала свобода засобів та індивідуальних інтерпретацій, не скутих рамками канонічних та традиціоналістичних стереотипів, котрі на цьому ранньому етапі релігійного відродження були мало відомими та впливовими.
Історико-картографічні матеріали до локалізації ряду неіснуючих церков у Перемишлі
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-03-01) Франків, Роман; Дідула, Ярослав; Frankiv, Roman; Didula, Yaroslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
В статті узагальнено існуючі матеріали, що стосуються локалізації трьох культових будівель східно-християнської традиції Перемишля, місцезнаходження яких досі немає однозначного ствердження. На основі аналізу зібраних даних робиться спроба наблизитись до відповіді на питання про їхнє колишнє розташування та місце у містобудівельній структурі.