Геодинаміка. – 2014. – №2(17)
Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/31771
Науковий журнал
Науковий журнал “Геодинаміка” містить три розділи – “Геодезія”, “Геологія”, “Геофізика” і публікує українською, російською та англійською мовами статті українських та зарубіжних вчених із зазначених дисциплін, які стосуються проблем геодинаміки та суміжних питань. Для спеціалістів – геодезистів, геологів та геофізиків, науковців академічних і галузевих установ, викладачів, аспірантів та студентів вищих навчальних закладів, які займаються проблемами геодинаміки та дослідженнями в суміжних галузях наук.
Геодинаміка : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Національний університет «Львівська політехніка», Державна служба геодезії, картографії та кадастру України, Національна академія наук України, Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна, Інститут геології і геохімії горючих копалин, Львівське астрономо-геодезичне товариство ; головний редактор К. Р. Третяк. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. – № 2 (17). – 166 с. : іл. – Бібліографія в кінці розділів. – Текст українською, російською, англійською.
Browse
Item Аналіз впливу геологічної будови гірських порід на характеристики зсувів(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Кузьменко, Е. Д.; Штогрин, Л. В.; Чепурний, І. В.Метою цих досліджень є аналіз впливу геологічної будови з урахуванням інженерно-геологічного районування та морфологічних особливостей рельєфу на характеристики зсувів із подальшим їх статистичним аналізом для виявлення впливу комплексу зовнішніх чинників на умови формування зсувів. Використано результати опрацювання кадастру зсувів Закарпатської та Чернівецької областей, що містив інформацію про просторову базу даних та характеристики 3458 зсувів. Методика. Розв’язування поставленої задачі складається з таких етапів: 1) районування території для визначення закономірностей поширення та розвитку зсувів за допомогою геоінформаційних ехнологій (побудова геологічних карт за відповідним районуванням та підрахунок кількості зсувів у кожній інженерно-геологічній області та в кожному інженерно-геологічному районі, розрахунок площі території, що уражена зсувними процесами, відстані до базису ерозії, визначення експозиції схилу); 2) аналіз поширення зсувів відносно інженерно-геологічних одиниць; 3) аналіз поширення зсувів щодо експозиції схилу; 4) проведена статистична обробка характеристик зсувів – довжини, ширини, площі, висоти стінки зриву, потужності зсувних мас, а також морфологічних ознак рельєфу – абсолютних відміток зсувів, крутизни схилу та відстані до базису ерозії із застосуванням ореляційного та кластерного аналізів для визначення впливу зовнішніх чинників на формування зсувів; 5) аналіз впливу крутизни повздовжнього профілю на формування різних типів зсувів. Результати. Виконані дослідження є необхідним етапом для просторово-часового прогнозування зсувних процесів. Наукова новизна. За допомогою кластерного аналізу виділено групи зсувів, які відрізняються умовами формування. За геоморфологічним параметром – крутизною повздовжнього профілю на підставі проведених розрахунків закону розподілу визначено зсуви течії та зсуви блокового ковзання, які характеризуються різним механізмом зміщення. Практична значущість. Результати, отримані під час досліджень, можуть використовуватись для прогнозування небезпеки виникнення зсувів та завчасного запобігання можливим зсувам, розроблення протизсувних заходів, оцінювання територій для забудови. Целью исследований является анализ влияния геологического строения с учетом инженерно-геологического районирования и морфологических особенностей рельефа на характеристики оползней с последующим их статистическим анализом для выявления влияния комплекса внешних факторов на условия формирования оползней. Проработаны данные кадастра оползней Закарпатской и Черновицкой областей, содержащего информацию о ространственной базе данных и характеристики 3458 оползней. Методика. Решение поставленной задачи состоит из таких этапов: 1) районирование территории для определения закономерностей распространения и развития оползней с помощью геоинформационных технологий (построение геологических карт с соответствующим районированием и подсчет количества оползней в каждой инженерно-геологической области и в каждом инженерно-геологическом районе, расчет площади территории, пораженной оползневыми процессами, расстояния до базиса эрозии, определение экспозиции склона); 2) анализ распространения оползней относительно инженерно-геологических единиц; 3) анализ распространения оползней относительно экспозиции склона; 4) проведена статистическая обработка таких характеристик оползней – длины, ширины, площади, высоты стенки срыва, мощности оползневых масс, а также морфологических признаков рельефа – абсолютных отметок оползней, крутизны склона и расстояния до базиса эрозии с применением корреляционного и кластерного анализов для определения влияния внешних факторов на формирование оползней; 5) анализ влияния крутизны продольного профиля на формирование различных типов оползней. Результаты. Выполнение исследования является необходимым этапом для пространственно- временного прогнозирования оползневых процессов. Научная новизна. С помощью кластерного анализа выделены группы оползней, которые отличаются различными условиями формирования. По геоморфологическому параметру – крутизне продольного профиля на основе проведенных исследований закона распределения определяли оползни течения и оползни блочного скольжения, характеризующиеся различным механизмом смещения. Практическая значимость. Результаты, полученные в ходе исследований, могут использоваться для прогнозирования опасности возникновения оползней и заблаговременного предупреждения возможных оползней, при разработке противооползневых мероприятий, при оценке территорий для застройки. The purpose of these studies is to analyze the influence of geological structure, including engineering geological zoning, morphological features of relief to the characteristics of landslides and their subsequent statistical analysis to identify the impact of external factors to the complex conditions of formation of landslides. Worked out inventory of landslides Transcarpathian and Chernivtsi regions that contain information about the spatial database and features of 3458 landslides. Methods. Solving this problem consists of the following stages: 1) determine of zoning patterns and distribution of landslides using GIS technologies (building maps with appropriate zoning and counting the number of shifts, each geotechnical field, each geotechnical area calculation of the surface area affected by landslides, the distance to the base level, the slope exposition); 2) analysis of the distribution of landslides of relative geological units; 3) analysis of the distribution of landslides with respect to the exposure of the slope; 4) the statistical analysis of characteristics of landslides – length, width, area, height of wall disruption, power of sliding mass and morphological characteristics of relief – absolute marks of landslides, steep slope and distance to the base level of erosion with application of crosscorrelation and cluster analyses for determination of influence of external factors to forming of landslides; 5) analyze the impact of steep longitudinal profile of the formation of different types of landslides. Results. The research is a necessary part for spatiotemporal prediction of landslides. Scientific novelty. By a cluster analysis the groups of landslides of changes are selected which are determined the different terms of forming. According to the geomorphological setting – steep of longitudinal profile determined by the flow landslides and mudslides of block bearings, which are characterized by different mechanisms of displacement. The practical significance. The results obtained during the research can be used to predict the risk of landslides and an early warning of possible landslides, in the development of anti-measures, in assessing areas for development.Item Виділення та аналіз оролінеаментів височини опілля на основі 3d-моделі рельєфу(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Байрак, Г. Р.На основі 3d-моделі рельєфу, виконаної у ГІС, виділити орографічні лінеаменти височини Опілля. Методика. Для побудови дрібномасштабних 3d-моделей рельєфу на територію Опілля використано дані американської місії SRTM. Для побудови великомасштабних 3d-моделей виконали оцифрування горизонталей топографічної карти (1:50 000). Результати. Виявлено добре і слабко виражені у рельєфі лінеаменти. Їх утворюють прямі ділянки долин рік, ерозійних форм, круті відрізки схилів, брівки вершинних поверхонь, лінійно впорядковані вершини пагорбів. Виділені лінеаменти за чіткістю вираження у рельєфі й протяжністю поділено на три порядки. Встановлено головні напрями простягання лінеаментів різних порядків. Для лінеаментів першого порядку характерне субмеридіональне (355º) і діагональне (300 і 70°), другого порядку – субмеридіональне (355º) і субширотне (285º) простягання, третього порядку – субширотний напрям (280–290º). Для височини Опілля напрями простягання різнорангових лінеаментів узгоджені із загальною тектонічною тріщинуватістю території. Досліджено також зв’язок щільності лінеаментів із неотектонічною активністю регіону. У периферійних зонах активних піднять виникають великі напруги в земній корі за рахунок розташування їх на межі блоків з різною тектонічною активністю і тиском один на одного. У нашому прикладі – активного Опільського і менш активних Тернопільського і Малополіського, а також Опільського й активнішого Придністерського структурних блоків. Для цих зон значних напружень характерна підвищена тріщинуватість порід, яка виражається на поверхні густішою щільністю оролінеаментів. У центральній частині тектонічних блоків відбувається зниження напруг за рахунок рівномірнішого розподілу тиску всередині структури. Такі ділянки відповідно індикує незначна тріщинуватість і мала густота лінеаментів. Більша густота лінеаментів пов’язана також із зонами дії розломів значної та помірної неотектонічної активності. Новизна. Вперше для височини Опілля на основі 3d-моделі рельєфу виділено лінеаменти, досліджено їхні прояви у рельєфі, за їх вираженістю у рельєфі й протяжністю поділено на порядки, обчислено показники щільності лінеаментів. Практичне значення. На основі лінеаментного аналізу можна прогнозувати міграції вуглеводнів у земній корі, виявляти передбачувані місця їх скупчення. Він перспективний також для пошуків підземних вод для питтєвих, побутових і лікувальних потреб. На основе 3d-модели рельефа, выполненной в ГИС, выделить орографические линеаменты возвышенности Ополья (Украина). Методика. Для построения мелкомасштабных 3d-моделей рельефа на территорию Ополья использованы данные американской миссии SRTM. Для построения крупномасштабных 3d-моделей выполнено оцифровку горизонталей топографической карты (1:50 000). Результаты. Выявлено хорошо и слабо выраженные в рельефе линеаменты. Их образуют прямые участки долин рек, эрозионных форм, крутые отрезки склонов, бровки вершинных поверхностей, линейно упорядоченные вершины холмов. Выделенные линеаменты за четкостью выражения в рельефе и протяженностью мы разделили на три порядка. Установили главные направления линеаментов разных порядков. Для линеаментов первого порядка характерны субмеридиональные (355º) и диагональные (300 и 70°) ориентировки, второго порядка – субмеридиональное (355º) и субширотное (285º), третьего порядка – субширотное направления (280–290º). Для возвышенности Ополья направления разнопо- рядковых линеаментов согласованы с общей тектонической трещиноватостью территории. Исследовано также связь плотности линеаментов с неотектонической активностью региона. В периферийных зонах активных поднятий возникают большие напряжения в земной коре за счет расположения их на границах блоков с разной тектонической активностью и давлением их один на другой. В нашем примере – активного Опольского и менее активных Тернопольского и Малополесского, а также Опольского и более активного Приднестровского структурных блоков. Для этих зон значительных напряжений характерна повышенная трещиноватость пород, которая выражается на поверхности более густой плотностью оролинеаментов. В центральной части тектонических блоков происходит снижение напряжений за счет более равномерного распределения давления внутри структуры. Такие участки соответственно индицирует незначительная трещиноватость и малая густота линеаментов. Большая плотность линеаментов увязывается также с зонами действия разломов значительной и умеренной неотектонической активности. Новизна. Впервые для возвышенности Ополье на основе 3d-модели рельефа выделены линеаменты, исследованы их проявления в рельефе, за выраженностью в рельефе и протяженностью разделены на порядки, вычислены показатели плотности линеаментов. Практическое значение. На основе линеаментного анализа можно прогнозировать миграции углеводородов в земной коре и выявлять предсказуемые места их скопления. Он перспективный также для поисков подземных вод для питьевых, бытовых и лечебных нужд. Оn the basis of 3d-model of a relief in GIS to sort out orographic lineaments of the upland Opillya (Ukraine). A method. For construction 3d-models of a relief (scale 1:200 000) on terrain Opillya the data of American mission SRTM has been used. For construction of 3d-models (scale 1:50 000) have executed numbering of horizontals of a topographic map. Results. Have revealed well and poorly expressed in a relief lineaments. They are expressed by direct fields of valleys of the rivers, erosion forms, abrupt pieces of slopes, edge the topmost surfaces, linearly regulated fastigiums of hills. Excreted lineaments behind clearness of expression in a relief and extent we have divided into 3 grades. Set the main directions of lineaments of different ranks. For lineaments 1 rank characteristic north-south (355º) and diagonal (300&70°) orientation, 2 rank – north-south (355º) and sublatitudinal (285º), 3 rank – sublatitudinal direction (280–290º). So that their orientation can be represented in rose diagrams. For upland areas different ranks Opillya lineaments agreed with the general tectonic fracture territory. Also studied the relationship between the density of lineaments with neotectonic activity in the region. In the peripheral areas of active uplift there are big stresses in the Earth’s crust due to their location on the block boundaries with different tectonic activity and pressure them one to one. In our example – active block Opillya and less active blocks Ternopil and Malopolesskij, block Opillya and more active block Pridnestrovie. These zones are characterized by considerable stress increased fracture rocks, which is Lviv Polytechnic reflected on the surface of a thick density orolineaments. In the central part of the tectonic blocks the voltage falls due to more uniform distribution of pressure within the structural blocks. Such areas indicates a slight fracture and low density of lineaments. The high density of lineaments also linked with zones of large faults action and moderate neotectonic activity. Originality. For the first time for upland Opillya on the basis 3dmodel of relief selected lineaments, their exhibiting in a relief, behind their expressiveness in a relief and slowness divided into ranks are investigated, density indexes lineaments. Practical significance. On a basis lineaments analysis it is possible to predict migrations of hydrocarbons in earth crust and to reveal predicted places of their clump. He is also perspective to search for underground water for drinking, household and medical needs.Item Деформационные структуры и поля напряжений юго-западного крыма в контексте эволюции западно-черноморского бассейна(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Муровская, А.; Ипполит, Ж.-К.; Шеремет, Е.; Егорова, Т.; Вольфман, Ю.; Колесникова, К.Изучить деформации мезоуровня (зеркала скольжения, трещины, складки) в породных комплексах разного возраста, восстановить соответствующие им поля напряжений. Сравнить результаты с предыдущими тектонофизическими данными, сейсмическими разрезами и механизмами очагов землетрясений Крымско-Кавказской сейсмогенной зоны, проанализировав их в контексте тектонической эволюции Западно-Черноморского бассейна. Определить тектонические этапы, уточнив возраст деформаций. Методика. Деформации рассматривались в двух разновозрастных осадочных комплексах. В отложениях нижнего мела, а также на контакте пород нижнего мела и верхней юры исследовались конседиментационные разрывные нарушения и деформации. Вторая группа объектов изучалась на обнажениях относительно молодого верхнемелового–неогенового осадочного комплекса. Для обработки зеркал скольжения применялся кинематический метод и программа Win Tensor [Devlaux, Sperner, 2003], а для построения стереограмм программа Stereo 32 К. Руллера та К. Трепманн. Результаты анализа позволяют выделить, по меньшей мере, два генерализованных этапа в тектонической эволюции Юго-Западного Крыма. Этап растяжения в раннем мелу подтверждается тектоническими зеркалами сбросового типа с сохранившимися древними бороздами скольжения, тектонической брекчией и следами морских прикрепленных организмов. Азимут простирания зеркал 250–320°. Соответствующие им поля напряжений характеризуются С-Ю, СЗ-ЮВ и СВ-ЮЗ ориентацией оси растяжения. Согласно новым стратиграфическим и структурно-геологическим данным, можно сделать вывод, что сбросообразование началось с валанжина–баррема и связано с раскрытием в раннем мелу Западно-Черноморского бассейна [Hippolite et al., 2014, Sheremet et al., 2014]. Переинтерпретация сейсмического профиля ГСЗ 25, пересекающего западную часть Черного моря в субмеридиональном направлении, показала широтный высокоамплитудный сброс вдоль континентального склона, по которому происходило раскрытие Западно-Черноморской впадины в результате рифтогенеза [Yegorova et al., 2010; Баранова и др. 2008]. Этот разлом расположен на западном продолжении серии сбросов нижнемелового возраста, выявленных в Юго-Западном Крыму, и может иметь раннемеловой возраст. Этапы сжатия фиксируются в верхнемеловых-неогеновых породах надвиговыми и сдвиговыми структурами и относятся к палеоцену–раннему миоцену. Соответствующие им поля напряжений характеризуются несколькими направлениями ориентации оси сжатия. В западной части изученной территории преобладает ЮЗ сжатие, а для центральной и восточной частей характерно сжатие в С-Ю и СЗ-ЮВ направлениях. На некоторых обнажениях верхнеюрского–нижнемелового осадочного комплекса зафиксированы сдвиги и взбросы, для которых восстановлена С-Ю и СЗ-ЮВ ориентация оси сжатия. Соответственно, некоторые разрывы, ранее изученные в породах таврической серии, средней юры–нижнего мела, могли активизироваться в период кайнозойского сжатия. Этапы кайнозойского сжатия четко выделяются на сейсмических разрезах ОГТ, фиксирующих надвиги и принадвиговые складки. Полевые данные указывают и на сжатие в породах миоцена, но эти деформации по масштабу меньше, чем в период палеоцена–раннего эоцена и позднего эоцена–олигоцена. Современное сжатие широтного и меридионального направлений определяется на основе анализа 26 механизмов очагов землетрясений. В то же время семь механизмов указывают на растяжение, как и ряд молодых активизированных сбросов. По ориентации восстановленных осей напряжений можно сделать вывод, что деформации сжатия обусловлены давлением со стороны Черноморской микроплиты на Горный Крым, а современные сбросы связаны с углублением Черноморской впадины и денудацией Крымского орогена. Научная новизна. Деформации мезоуровня в верхнемеловых-неогеновых породах описаны впервые. Полученное для них поле сжатия свидетельствует о проявлении кайнозойских деформаций на изученной территории. Тектонические зеркала сбросового типа впервые рассмотрены в контексте раскрытия Западно-Черноморской впадины. Уточнены возрастные границы этапов деформации для породных комплексов Юго-Западного Крыма. Практическое значение. Информация о напряженно-деформированном состоянии Юго-Западного Крыма необходима для прогнозирования негативных экзо- и эндогенных геологических процессов: землетрясений, оползней и других катастрофических явлений. Уточнение геодинамической модели необходимо для дальнейших сейсмопрогностичних, инженерно-геологических исследований и составления различного рода картографических документов. Вивчити деформації мезорівня (дзеркала ковзання, тріщини, розломи) в породних комплексах різного віку, відновити відповідні їм поля напружень. Порівняти результати з попередніми тектонофізичними даними, з відомими сейсмічними розрізами та механізмами вогнищ землетрусів Кримсько-Кавказької сейсмогенної зони, проаналізувавши їх в контексті тектонічної еволюції Західно-Чорноморського басейну. Визначити тектонічні етапи й уточнити вік деформацій. Методика. Деформації вивчались у двох різновікових осадових комплексах. У відкладах нижньої крейди і на контакті порід нижньої крейди та верхньої юри досліджувалися конседиментаційні розривні порушення та деформації. Другу групу об'єктів вивчали на відслоненнях порівняно молодого верхньокрейдового-неогенового осадового комплексу. Для обробки дзеркал ковзання та механізмів вогнищ землетрусів застосовано кінематичний метод і програму Win Tensor [Devlaux, Sperner, 2003], а для побудови стреограм – програму Stereo 32 К. Руллера та К.Трепманн. Результати аналізу дають змогу виділити два етапи в тектонічній еволюції Південно-Західного Криму (ПдЗК). Етап розтягу в ранній крейді підтверджується тектонічними дзеркалами скидового типу зі збереженими давніми борознами ковання, тектонічною брекчією та слідами морських прикріплених організмів.. Азимут простягання дзеркал 250– 320°. Відповідні їм поля напружень характеризуються Пн-Пд, ПнЗ-ПдС і ПнС-ПдЗ орієнтацією діючої осі розтягу. Згідно з новими стратиграфічними даними можна зробити висновок, що скидоутворення почалося, щонайменше, з валанжину-баррему та, найімовірніше, пов'язане з розкриттям в ранній крейді Західно-Чорноморського басейну [Hippolit et al., 2014, Sheremet et al., 2014]. Переінтерпретація сейсмічного профілю ГСЗ 25, що перетинає західну частину Чорного моря в субмеридіональному напрямку, показала широтний високоамплітудний скид уздовж схилу континентального шельфу, по якому відбувалось розкриття Західно-Чорноморської западини в результаті рифтогенезу [Yegorova et al., 2010; Баранова та ін., 2008]. Цей розлом розташований на західному морському продовженні серії скидів нижньокрейдового віку, виявлених в ПдЗК Криму і може мати ранньокрейдовий вік. Етапи стиснення фіксуються у верхньокрейдових-неогенових породах насувними і зсувними структурами і належать до палеоцену–раннього міоцену. Відповідні їм поля напружень характеризуються декількома напрямками орієнтації осей стиску. У найзахіднішій частині вивченої території переважає ПдЗ-ПнС стиск, а для центральної та східної частин характерний стиск у Пн-Пд і ПнЗ-ПдС напрямках. На відслоненнях верхньоюрського–нижньокрейдового осадового комплексу зафіксовані підкиди, для яких відновлена Пн-Пд орієнтація осі стиску. Відповідно, деякі деформації стиску, раніше вивчені в породах таврійської серії, середньої юри–нижньої крейди, могли активізуватися в період айнозойського стиску. Етапи кайнозойського стиску чітко виділяються на сейсмічних розрізах ОГТ, що фіксують насуви і принасувні складки. Польові дані показують стиск також і в породах міоцену, але ці деформації за масштабом менші, ніж в період палеоцен-раннього еоцену та пізнього еоцену–олігоцену. Сучасний стиск широтного і меридіонального напрямків визначається на основі аналізу 26 механізмів вогнищ землетрусів. Водночас 7 механізмів вказують на розтяг, як і ряд молодих активізованих скидів. За орієнтацією відновлених осей напружень можна зробити висновок, що деформації стиску зумовлені тиском з боку Чорноморської мікроплити на Гірський Крим, а сучасні скиди пов'язані з поглибленням Чорноморської западини і денудацією Кримського орогену. Наукова новизна. Деформації мезорівня у верхньокрейдових–неогенових породах описано вперше. Одержане для них поле стиску свідчить про наявність кайнозойських деформацій на всій вивченій території. Тектонічні дзеркала скидового типу вперше розглянуто в контексті розкриття Західно-Чорноморської западини. Уточнені вікові границі етапів деформації для породних комплексів ПЗК. Практична значущість. Інформація про напружено-деформований стан ЗГК необхідна для прогнозування негативних екзо- та ендогенних геологічних процесів: землетрусів, зсувів та інших катастрофічних явищ. Уточнення геодинамічної моделі необхідне для подальших сейсмопрогностичних, інженерно-геологічних досліджень і складання різних картографічних документів. The purpose of this paper is to describe and analyze the deformations of the mesolevel (slickensides, fractures, faults) in the rock complexes of different age, to reconstruct the stress fields which corresponds to them. The results of interpretation will be compared with the previous studies as well as with known seismic sections and with earthquake focal mechanisms of Crimean-Caucasian seismogenic zone , analyzing them in the context of tectonic evolution of Western-Blak Sea Basin. To define the tectonic stages, specifying the age of deformation. Methodology. The deformations were studied in two sedimentary complexes of different ages. Cosedimentary fractures and faults were studied in the Lower Cretaceous deposits and deformations in the contact between Upper Jurassic and Lower Cretaceous rocks. The other studied group of deformational objects were investigated in outcrops of Upper Cretaceous – Neogene rock complex. In the processing and interpretation of the slickensides the kinematic method and the program Win Tensor [Devlaux, Sperner, 2003] was used, and the program Stereo 32 by K. Ruller and K.Trepmann was used to build the stereograms. Results of the analysis allow us to define at least two generalized stages in the tectonic evolution of South Western Crimea (SWC). About the extational stages the slickensides of normal type are evidenced by the normal faults which contain the relict slickensides, tectonic breccias and traces of attached marine organisms. The strike azimuth of the slickensides is 250–320°. The corresponding stress fields are characterized by N-S, NE-SW and NW-SE orientation of the extensional axis. According to new stratigraphy dating and structural analysis it is possible to conclude that the period of normal faulting started at least in valanginian-barremian, which is connected to the opening of Western Black Sea Basin during Early Cretaceous [Hippolit et al., 2014, Sheremet et al. 2014]. Reinterpretation of the seismic profile DSS 25 which crosses western part of the Black-Sea in the submeridional direction, shows the latitudinal normal fault of high amplitude along the margin of the continental shelf slope, which could be used during the rifting stage of the opening of the Western Black Sea Basin [Yegorova et al.,2010; Baranova et al., 2008]. This fault is located on the western marine prolongation of the series of normal faults of Early Cretaceous, which were defined in SWC, and it could be of the same age. The compressional stage is fixed in the Upper Cretaceous – Neogene rocks with strike-slip and thrusted structures, which are related with the compression during Paleocene-Early Miocene. The stress-field which corresponds to those structures is characterized by several orientation of the axis of compression. In the western part of the study area the SW-NE compression is prevails, but for the Central and Eastern part there are N-S and SE-NW compression. In the some outcrops of the Upper Jurassic-Lower Cretaceous sedimentary complex the strike-slip and reverse faults are observed. The recovered stress field shows N-S and NW-SE orientation of the axis of compression. Respectively, some compressional deformation studied previously in the Tavrik Unit, Middle Jurassic and Lower Cretaceous could be reactivated in the period of Cenozoic compression. Cenozoic compression stages are clearly distinguished in the CDP seismic sections, fixing thrusts and folds at the thrust faults. Our data shows also the compression during Miocene, but those deformations are not commensurate with those during Paleocene-Early Eocene and Late Eocene-Oligocene. The resent compression of latitudinal and meridional trending was defined on the base of 26 earthquake focal mechanisms. At the same time, seven mechanisns pointed out to extension (the same results we obtained from the analysis of young normal faults). According to the results of recovering of the stress axis it is possible to conclude that the compression deformation appeared because of the pressure of Black Sea plate to the Crimea but recent normal faults are connected to the continue of the dippening of Black Sea Basin and with the denudation of Crimea Mountains. Originality. Deformation of mesolevel in the Upper Cretaceous-Neogene rocks are described for the first time. Obtained for them the compression field evidences of the manifestation of Cenozoic deformation in the study area. The normal type tectonic slickensides for the first time considered in the context of the opening of the Western Black Sea basin. Age frames for stages of deformation of rock complexes of SWC are specified. Practical significance. The information about stress-strain condition of WSC is very important for the prediction of the negative exo- and endogenous geological processes: the seismic activity, landslides and other dangerous events. Clarifying of the geodynamic model is necessary for further seismic predictability, engineering geological investigations and preparation of various types of cartographic documents.Item Деформації гірських порід уманського, новоград-волинського та новоукраїнського масивів у період 2,02–2,05 млрд років тому за результатами тектонофізичних досліджень(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Мичак, С. В.Літосфера Українського щита (УЩ) представлена мозаїкою мегаблоків, які у різний час мали різну конфігурацію та, ймовірно, в ранньому археї належали до різних мікроконтинентів. Сьогодні існують різні, не пов’язані між собою, моделі геодинамічного розвитку північно-західної (Волинський, Бузький, Росинський мегаблок) і центральної (Інгульський мегаблок) частин УЩ. Через це поки що неможлива побудова загальної моделі геодинамічного розвитку в протерозої всієї західної частини щита, яка має велике значення для вирішення питань палеогеодинаміки докембрію. З цією метою проведено дослідження структури гірських порід і полів напружень у межах західної та центральної частин УЩ, які слугують основою для встановлення характеру і напрямку сил, що привели до формування геологічної будови регіону в період 2,02 – 2,05 млрд років тому. Обґрунтувано уявлення про обертання в цей період західної частини щита відносно центральної проти годинникової стрілки. Методика. Використано структурно-парагенетичний (СПМТ) та кінематичний (КМТ) методи ектонофізики, які здебільшого можуть застосовуватися в комплексі. Це дає змогу розширити часовий відрізок, впродовж якого відбувалися деформаційні процеси у досліджуваному районі. Результати. За результатами тектонофізичного вивчення тріщинуватості Уманського, Новоград-Волинського та Новоукраїнського масивів, що виникла унаслідок їх охолодження 2,02–2,05 млрд років тому, розглянуто напружено-деформований стан і особливості кінематики блоків західної та центральної частин УЩ. Встановлено, що регіональне поле тектонічних напружень західної частини щита з діючою віссю розтягу північно-східної орієнтації є, скоріш за все, уявним, тому що в межах регіону відсутня система розломів, яка повинна була сформуватись у цьому полі. Ймовірніше, що ріщинуватість гірських порід західної частини щита формувалась у полі напружень з діючою віссю розтягу північно-західної орієнтації (херсон-смоленський етап), але, через обертання західної частини на 67 проти годинникової стрілки ~2,0 млрд років тому, нині поле відновлюється як північно-східне. Відновлено також єдине палеополе тектонічних напружень для немирівського та лелеківського етапів розломоутворення (1,99 млрд років тому). Наукова новизна. Показано, що до рубежу ~2,0 млрд років тому УЩ ще не був повністю консолідованою структурою і окремі його мегаблоки могли повертатися один відносно одного. Практична значущість. Результати виконаних робіт повертають дослідників до вивчення тріщинуватості гірських порід для її використання під час розв’язання геодинамічних задач. Литосфера Украинского щита (УЩ) представлена мозаикой мегаблоков, которые в разное время имели различную конфигурацию и, вероятно, в раннем архее принадлежали к разным микроконтинентам. В настоящее время существуют различные, не связанные между собой, модели геодинамического развития северо-западной (Волынский, Бугский, Росинский мегаблоки) и центральной (Ингульский мегаблок) частей УЩ. Поэтому пока невозможно построение общей модели геодинамического развития в протерозое всей западной части щита, которая имеет большое значение для решения вопросов палеогеодинамики докембрия. С этой целью проведены исследования структуры горных пород и полей напряжений в пределах западной и центральной частей УЩ, служащих основой для установления характера и направления сил, которые привели к формированию геологического строения региона в период 2,02–2,05 млрд лет назад. Обосновано представление о вращении в этот период западной части щита относительно центральной против часовой стрелки. Методика. Использованы структурно-парагенетический (СПМТ) и кинематический (КМТ) методы тектонофизики, которые в большинстве случаев могут применяться в комплексе. Это позволяет расширить временной отрезок, в течение которого происходили деформационные процессы в исследуемом районе. Результаты. По результатам тектонофизического изучения трещиноватости Уманского, Новоград-Волынского и Новоукраинского массивов, возникшей при их охлаждении 2,02–2,05 млрд лет назад, был рассмотрен вопрос кинематики западной части УЩ. Установлено, что региональное поле тектонических напряжений западной части щита с действующей осью растяжения северо-восточной ориентации является, скорее всего, мнимым, так как в пределах региона отсутствует система разломов, которая должна была сформироваться в этом поле. Более вероятно, что трещиноватость горных пород западной части щита формировалась в поле напряжений с действующей осью растяжения северо-западной ориентации (херсон-смоленский этап), но, из-за вращения западной части на 67° против часовой стрелки ~ 2,0 млрд лет назад, в настоящее время поле восстанавливается как северо-восточное. Восстановлено также единое палеополе тектонических напряжений для немировского и лелековского этапов разломообразования (1,99 млрд лет). Научная новизна. Показано, что к рубежу ~ 2,0 млрд лет назад УЩ еще не был полностью консолидированной структурой и отдельные его мегаблоки могли поворачиваться друг относительно друга. Практическая значимость. Результаты выполненных работ возвращают исследователей к изучению трещиноватости горных пород для ее использования в решении геодинамических задач. Lithosphere Ukrainian shield (US) presented of the mosaic blocks that have a different configurations in a different times and belong to different continental fragment in early Archaean probably. Geodynamic models are exist in the present time of the northwestern (Volyn, Bug, Rosinsk blocks) and central (Ingul block) parts of the US that are not related. Construction of a common model geodynamic development of the entire western part of the US is not yet possible in the Proterozoic that is important to solve paleogeodynamic issues in the Precambrian. The field work of the studies the structures of the crust and stress fields was acquired within the western and central parts of the US. Stress fields serve as the basis for establishing the nature and direction of the forces that led to the formation of structure of the crust in the region between 2.02–2.05 Ga. To substantiate the idea of rotation of the western part of the central board counterclockwise in the time interval 2,02–2,05 Ga. Methodology. Applied structural and paragenetic (SPMT) and kinematic (KMT) methods tectonic, which in most cases can be used in combination. This allows to extend the time period during which the deformation processes occurring in the study area. Results. Kinematic of the western part of the US was investigate as a result of the tectonophysical study of the fracturing Uman’, Novograd-Volyn, Novoukainka massifs by their cooling 2,02–2,05 Ga. It is found that the regional tectonic stress field of the western part of the shield with the current axis stretching north-east orientation is most likely imaginary, as within the region there isn’t system faults, which should have been formed in this field. It is more likely that the fracture of rocks western part of the shield formed in the stress field acting axis stretching north-west orientation (khersonsmolensk stage), but due to the rotation of the western part of 67° counterclockwise ~ 2.0 Ga, now restored as a field northeast. Unified palaeo field of the tectonic stresses has restored for nemirovsk and lelekovsk stages. Originality. It is shown that the US had not fully consolidated structure and some of it’s blocks could return relative to each in ~ 2,0 Ga. Practical significance. The results of field work contribute to the study of rocks fracturing for use in solving geodynamic problems.Item Деякі особливості сейсмічності Закарпаття(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Максимчук, В. Ю.; Пиріжок, Н. Б.; Пронишин, Р. С.; Тимощук, В. Р.Дослідження особливостей сейсмічності Закарпатського прогину та її зв’язку з розломно-блоковою структурою земної кори. Методика. Для аналізу сейсмічності Закарпаття використано дані інструментальних спостережень Карпатської сейсмічної мережі за 2001–2012 рр. Проведено зіставлення карт епіцентрів землетрусів із розломно-блоковою структурою регіону. Проаналізовано розподіл гіпоцентрів землетрусів з глибиною. Виконано аналіз сейсмічної активності основних розломів Закарпатського прогину, досліджено зміни середньорічної кількості землетрусів та виділеної сумарної сейсмічної енергії за 2001–2012 рр. Проаналізовано зв’язок просторово-часового розподілу сейсмічності з тектонікою земної кори Закарпатського прогину. Результати. Досліджено просторово-часові особливості сейсмічності Закарпатського прогину за 2001–2012 рр. Встановлено, що найвища сейсмічність за розглянутий період була характерна для Закарпатського та Панонського розломів, в зонах яких відбулися відчутні землетруси поблизу м. Берегове 23.11.2006 р. (К = 12,1, М = 4,2) та с. Угля 14.12.2010 р. (К = 9,7, М = 3,2). Серед поперечних розломів за рівнем сейсмічності виділяються Латорицький, Боржавський, Виноградівський, Оашський розломи, Тячівський лінеамент, а також вузли їх перетину із Закарпатським та Панонським глибинними розломами. У розподілі вогнищ землетрусів із глибиною у Закарпатському прогині виявлено три поверхи (рівні) їх концентрації: товща осадового шару та фундаменту до глибини гранітного шару (2–10 км), верхня частина базальтового шару (15–22 км) та шар поблизу поверхні Мохо (25–35 км). Зроблено загальний висновок, що сейсмічність Закарпатського прогину зумовлена взаємодією Карпатської складчастої споруди з мікроплитами АЛЬКАПА та ТИСІЯ-ДАКІЯ. Наукова новизна. Проаналізовано просторово-часовий розподіл землетрусів з енергетичним класом K = 7–12 за даними інструментальних спостережень 2000–2012 рр. та показано їх зв’язок з розломно-блоковою структурою земної кори. Досліджено особливості розподілу вогнищ землетрусів з глибиною у зоні Закарпатського глибинного розлому. Показано, що Закарпатський розлом проявляється як субвертикальна зона і маркується гіпоцентрами землетрусів у діапазоні глибин від 2–3 км до 30–35 км (поверхня Мохо). Практична значущість. Виявлені особливості просторово-часового розподілу гіпоцентрів землетрусів, їх зв’язку з розломно-блоковою структурою земної кори можуть бути використані для вивчення сейсмічно активних зон, сейсмічного районування та оцінки сейсмічної небезпеки окремих територій та населених пунктів Закарпаття. Исследование особенностей сейсмичности Закарпатского прогиба и ее связи с разломно-блоковой структурой земной коры. Методика. Для анализа сейсмичности Закарпатья использованы данные инструментальных наблюдений Карпатской сейсмологической сети за 2001–2012 гг. Проведено сопоставление карт эпицентров землетрясений с разломно-блоковой структурой региона. Проанализировано распределение гипоцентров землетрясений с глубиной. Выполнен анализ сейсмической активности основных разломов Закарпатского прогиба и исследованы изменения среднегодового количества землетрясений и выделенной суммарной сейсмической энергии за 2001–2012 гг. Проанализирована связь пространственно-временного распределения сейсмичности с тектоникой земной коры Закарпатского прогиба. Результаты. Исследовано пространственно-временные особенности сейсмичности Закарпатского прогиба за 2001–2012 гг. Установлено, что наиболее высокая сейсмическая активность в рассматриваемый период была характерна для Закарпатского и Панонского разломов, в зонах которых произошли ощутимые землетрясения вблизи г. Берегово (23.11.2006 г., К = 12,1, М = 4,2) и с. Угля (14.12.2010 г., К = 9,7, М = 3,2). Среди поперечных разломов за уровнем сейсмической активности выделяются Латорицкий, Боржавский, Виноградовский, Оашский разломы, Тячевский линеамент, а также узлы их пересечения с Закарпатским и Панонским глубинными разломами. В распределении очагов землетрясений с глубиной в Закарпатском прогибе обнаружено три этажа (уровня) их концентрации: толща осадочного слоя и фундамента до глубины гранитного слоя (2–10 км), верхняя часть базальтового слоя (15–22 км) и слой вблизи поверхности Мохо (25–35 км). Сделан общий вывод, что сейсмичность акарпатского прогиба обусловлена взаимодействием Карпатского складчатого сооружения с микроплитами АЛЬКАПА и Тисия–Дакия. Научная новизна. Выполнен анализ пространственно-временного распреденения землетрясений с энергетическим классом от 7 до 12 по данным инструментальных наблюдений за 2000–2012 гг. и показана их связь с разломно-блоковой структурой земной коры. Исследованы особенности распределения очагов землетрясений с глубиной в зоне Закарпатского глубинного разлома. Показано, что Закарпатский разлом проявляется как убвертикальная зона и маркируется очагами землетрясений в диапазоне глубин от 2–3 км до 30–35 км (поверхность Мохо). Практическая значимость. Выявленные особенности пространственно-временного распределения гипоцентров землетрясений, их связи с разломно-блоковой структурой земной кори могут быть использованы для изучения сейсмически активных зон, сейсмического районирования, а также оценки сейсмической опасности отдельных территорий и населенных пунктов Закарпатья. Investigations of Carpathians backdeep seismicity peculiarities and their correlation with fault-block structure of the crust. Methodology. For the analysis of Transcarpathians seismicity were used instrumental seismological observations in Carpathian network during 2001–2012 years. Was done a comparison of earthquake epicenters maps with fault-block structure of the region, distribution of earthquakes hypocenter depth had been analyzed. Analysis of seismic faults of Transcarpathian deep was completed. Changes of the average number of earthquakes and their total seismic energy allocated during 2001–2012 years were investigated. The relationship of spatio-temporal seismicity distribution with tectonics in the Carpathians backdeep as analyzed. Results. Seismic spatio-temporal peculiarities in the Transcarpathians during 2001–2012 yrs. were investtigated. It was established that the highest seismic activity in the period under review was characterized for the Transcarpathian and Pannonian faults in areas where there have been notable earthquakes near the city Beregove (23.11.2006, K = 12.1, M = 4.2) and the village Uglya (14.12.2010, K = 9.7 M = 3.2). This seismicity was defined in the Central zone faults too. Among transverse faults in the level of seismic activity are allocated Latoritskiy, Borzhavskiy, Vynohradiv, Oashsky faults, Tyachyv lineament and their crossing nodes with Carpathians and Pannonian deep faults. In the distribution of earthquake focusses with depth in the Transcarpathian basin revealed three floors (levels) concentrations: thickness of the sedimentary layer and foundation to the depth of the granite layer (2–10 km), upper basalt layer (15–22 km) and layer near the Moho surface (25–35 km). A general conclusion that the seismicity of Transcarpathian foredeep is defined by the Carpathian folded structure of micro-plates ALKAPA and Tisza–Dacia was done. Scientific novelty. Was done the analysis of spatiotemporal distribution of earthquakes with energy class 7–12 on the base of instrumental observations during 2001–2012 years and showed their correlation with fault-block structure of the crust. The features of the distribution of earthquake focusses with depth in the Transcarpathian deep fault zone were nvestigation. It is shown that the Transcarpathian fault appears as a subvertical zone and marked origins of earthquakes at depths from 2–3 km to 30–35 km (Moho surface). Practical meaning. The peculiarities of spatio-temporal distribution of earthquake hypocenter due to their fault-block structure of the crust can be used for the study of seismic active zones, seismic zoning and seismic hazard assessment of individual territories and settlements of Transcarpathians.Item Зміст до «Геодинаміка» № 2 (17)(Видавництво Львівської політехніки, 2014)Item Знахідки силіцидів заліза в україні. Космогенне чи телуричне походження?(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Білик, Н.; Маковський, Ю.; Побережська, І.; Степанов, В.; Тимощук, В.; Шевченко, Т.; Яценко, І.У роботі наведено дані вивчення екзотичних утворень, складених силіцидами заліза або таких, що вміщують феросиліциди. Мета. На основі детального дослідження хімічного і мінерального складу встановити природу та умови утворення силіцидів заліза, знайдених на території України. Методика. Проведені морфологічні, мінералогічні, дослідження; мікрозондовий та рентгеноструктурний аналіз. На основі вивчення літературних даних здійснено порівняння з відомими у світі знахідками силіцидів заліза. Результати. За результатами досліджень встановлено три типи виявлених сполук заліза з силіцієм. Перший представлений великими уламками (максимальна встановлена вага 5934 г) з частково оплавленою поверхнею. Характерний сталий склад та кристалічна структура, що відповідає мінералу зюситу (suessite (Fe,Ni)3Si). Основна маса уламків із зюситу містить кубічні мікрокристали карбіду титану (TiC). Другий тип представлений дрібними оплавленими частками, іноді сферичної форми, містить дві фази розпаду твердого розчину феросиліцію. Розмір часток до 3 мм. Третій тип є мікровключеннями силіцидів заліза сферичної форми у корундах мантійного типу. Корунди цього типу уперше виявлено в алмазоносних туфізитових комплексах Західного Уралу, корунди мантійного походження – на чотирьох об’єктах в Україні (два об’єкти з встановленою алмазоносністю). Мінерал містить дуже специфічний комплекс сингенетичних включень: силіцид заліза, самородне залізо, ітерметалічні сплави та оксидні фази системи Zr-Ti-Al-Fe-Sc-TR. Наукова новизна. За комплексом геологічних, мінералогічних та геохімічних ознак перший тип можна зарахувати до речовин космогенного походження, другий та третій є продуктом телуричного походження. Отже, уперше зроблено спробу типізації знахідок силіцидів заліза на Україні. Незалежно від природи силіцидів заліза (космогенне чи телуричне) їхнє формування пов’язане з різковідновними умовами формування, характерними для глибинних частин планет земного типу. Практична значущість. Вивчення часток, складених силіцидами заліза, а також іншими безкисневими сполуками та мінералами (силіциди, карбіди, самородні метали та інтерметалічні сплави), може мати неоціненне значення для уявлень про речовинний склад глибинних сфер планет, зокрема Землі. Наявність у породах феросиліцидів земного походження, особливо в присутності інших компонентів, експлозивної асоціації, тобто безкисневих мінералів і сполук (силіциди, карбіди, самородні метали та інтерметалічні слави, високобаричні мінерали, мінерали-супутники алмазу) можна ефективно використовувати як індикаторну ознаку під час пошуків та прогнозування корисних копалин, пов’язаних з мантійними флюїдизатно-експлозивними процесами. Це насамперед прояви алмазоносності, кольорових та благородних металів, рідкісноземельних елементів. Работа посвящена изучению экзотических образований, сложенных силицидами железа, и минеральных образований с включениями ферросилицидов. Цель. На основе детальных исследований химического и минерального состава сделана попытка установить первичную природу частиц силицидов железа, обнаруженных на территории Украины. Методика. Проведены комплекс морфологических, минералогических исследований, микрозондовый и рентгеноструктурный анализ. На основе систематизации опубликованных данных проведен сравнительный анализ известных находок силицидов железа. Результаты. Согласно результатам исследований, уже установлено три типа нахождения соединений железа с кремнием. Первый представлен крупными обломками (максимальный установленный вес 5934 г) с частично оплавленной поверхностью. Для этого типа характерен выдержанный состав и структура, которые отвечают минералу зюситу (suessite (Fe,Ni)3Si). Основная масса обломков представлена зюситом с включениями кубических микрокристаллов карбида титана (TiC). Второй тип представлен мелкими оплавленными частицами, в некоторых случаях они имеют сферическую форму. Характерно присутствие двух фаз распада твердого раствора ферросилиция. Установленный размер частиц до 3 мм. Третий тип – это сингенетические включения силицидов железа в зернах корунда мантийного типа. Впервые зерна корунда этого типа обнаружены в алмазоносных туффизитовых комплексах Западного Урала. Мантийный корунд диагностировали авторы и на четырех объектах на Украине (два из них с установленной алмазоносностью). Минерал уникален тем, что содержит весьма специфический комплекс сингенетических включений: самородное железо, силицид железа, интерметаллические сплавы и оксидные фазы системы Zr-Ti-Al-Fe-Sc-TR. Научная новизна. Согласно комплексу геологических, минералогических и геохимических признаков первый тип соответствует веществу космического происхождения, второй и третий являются продуктом теллурического происхождения. Таким образом, авторы впервые сделали попытку типизации находок силицидов железа с территории Украины. Независимо от конкретной природы частиц силицидов железа (космогенной или теллурической) их происхождение связанно с резковосстановительными условиями, которые характерны исключительно для глубинных сфер планет земного типа. Практическая значимость. Изучение образований, сложенных силицидами железа, равно как и других безкислородных соединений и минералов (силициды, карбиды, самородные металлы и интерметаллические сплавы), могут иметь неоценимое значение для развития представлений о вещественном составе глубинных сфер планет, в том числе и Земли. Присутствие в породах ферросилицидов земного происхождения, особенно в сочетании с другими компонентами, эксплозивной ассоциации (силициды, карбиды, самородные металлы, интерметаллические сплавы, минералы спутники алмаза) возможно эффективно использовать как индикаторный признак при поисках и прогнозировании проявлений и месторождений полезных ископаемых, связанных с мантийными флюидизатно-эксплозивными процессами. Это в первую очередь проявления алмазоносности, цветных и благородных металлов, редкоземельной минерализации. Several type of particles that is completely or partially made of iron cilicide have been collected in different site of Ukraine. Aim. Our objective is to recognize the primary nature of these substance based on detailed study of mineralogy and chemical composition. Methodology. We summarized published information and draw inferences derived from the interpretation of mineralogical, microprobe and x-ray date. Results. Here we distinguished three types of ferrosilicium-bearing particles. First is found as massive partially fused fragments, weight is up to kg, groundmass is made of suessite with cubic microlites of titanium carbide. Second is irregular or spherical shaped particles, they typically contain two phases with different proportion of iron and silicon, grain size is up to 3mm. Third type this is spherical syngenetic inclusions in mantle corundum. Mantle corundum variety is the characteristic type of diamond-bearing tuffisitic rocks of Western Ural. Mineral include peculiar suite of syngenetic inclusions such as iron cilicide, native iron, intermetallic alloys and oxide phase of Zr-Ti-Al-Fe-Sc-TR system. Scientific novelty. For the first time first iron silicide Findings in Ukraine were typed and classified. Geological, mineralogical and geochemical date show that second types of iron cilicide appearance is related to meteoritic substance, two others are undisputed telluric products. In any case iron cilicide formation corresponds to strongly reduced conditions which appropriate for deep levels (i.e. mantle-core transition or deeper) of Earth group planets. Practical meaning. So iron cilicide study as well as study of others oxygen-free chemical compound and minerals (silicides, carbides, native metals and their alloys) could have an inestimable value for understanding of planets architecture. Endogenous iron cilicide as well as others common components of mantle explosive association, i.e. oxygen-free minerals and compounds (cilicides, carbides, native metals, intermetallic alloys, ultra-high pressure minerals, primary minerals of kimberlitic association) can be used as indicator sign for searching and forecast mantle-derived deposits related to explosive activity. These are diamondiferous, polymetallic, noble metals, TR elements deposits ets. iron silicide, titanium carbide, suessite, gupeiite, disordered structure, carbon-hydrogen environment, spherules, native metals.Item Особливості аномального магнітного поля в зонах родовищ вуглеводнів у передкарпатському прогині(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Кудеравець, Р. С.; Максимчук, В. Ю.; Чоботок, І. О.; Тимощук, В. Р.Виявлення особливостей аномального магнітного поля над нафтогазоносними структурами Передкарпатського прогину та його взаємозв’язків із покладами нафти та газу. Методика. Вимірювання модуля повного вектора геомагнітного поля Т під час пішохідного магнітного знімання за системою геомагнітних профілів. Вимірювання магнітної сприйнятливості кернового матеріалу із пошуково-розвідувальних свердловин. Дослідження виконані на дев’яти родовищах вуглеводнів та шести перспективних структурах у межах північно-західної частини Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину. Результати. Проведено аналіз аномального магнітного поля та отримано нові дані про характер локального аномального магнітного поля в межах північно-західної частини Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину. На фоні регіональної складової геомагнітного поля виявлено локальні магнітні аномалії амплітудою від –10 до +10 нТл, завширшки від 2 до 5 км, складної морфології, які просторово тяжіють до тектонічно екранованих пасток вуглеводнів у левритисто-піщаній товщі дашавської світи. Виявлено вертикальну мінливість магнітної прийнятливості гірських порід осадового чохла Передкарпатського прогину. Джерела локальних магнітних аномалій розміщені на незначних глибинах (перші сотні метрів) та представлені еоднорідностями, утвореними внаслідок епігенетичних змін за участю флюїдів вуглеводнів під час їх мікропросочування до денної поверхні. Район робіт у північно-західній частині зовнішньої зони Передкарпатського прогину загалом сприятливий для проведення магніторозвідувальних досліджень. Наукова новизна. На основі аналізу структури аномального магнітного поля у межах північно-західної частини Передкарпатського прогину виявлено чотири типи локальних магнітних аномалій, які тяжіють до контурних ділянок із розвіданими покладами вуглеводнів. Практична значущість. Результати магніторозвідувальних досліджень можна використати для побудови комплексних геофізичних моделей родовищ вуглеводнів та перспективних вуглеводневих структур на стадії їх підготовки під розвідувальне та пошукове буріння у межах північно-західної частини зовнішньої зони ередкарпатського прогину. Выявление особенностей аномального магнитного поля над ефтегазоносными структурами Предкарпатского прогиба и его взаимосвязей с залежами нефти и газа. Методика. Измерения модуля полного вектора геомагнитного поля Т при пешеходной магнитной съемке по системе геомагнитных профилей. Измерения магнитной восприимчивости кернового материала с поисково-разведочных скважин. Исследования выполнены на девяти месторождениях углеводородов и шести перспективных структурах в пределах северо-западной части Бильче-Волицкой зоны Предкарпатского прогиба. Результаты. Проведен анализ аномального магнитного поля и получены новые данные о характере локального аномального магнитного поля в пределах северо-западной части Бильче-Волицкой зоны Предкарпатского прогиба. На фоне региональной составляющей геомагнитного поля обнаружены локальные магнитные аномалии амплитудой от –10 до +10 нТл и шириной от 2 до 5 км, сложной морфологии, которые пространственно тяготеют к тектонически экранированным ловушкам углеводородов в алевритисто-песчаной толще дашавской свиты. Выявлено вертикальную изменчивость магнитной восприимчивости горных пород осадочного чехла Предкарпатского прогиба. Источники локальных магнитных аномалий расположены на небольших глубинах (первые сотни метров) и представлены неоднородностями, образовавшимися в результате эпигенетических изменений при участии флюидов углеводородов при их микропросачивании к дневной поверхности. Район работ в северо-западной части внешней зоны Предкарпатского прогиба в целом является благоприятным для постановки магниторазведовательных исследований. Научная новизна. На основе анализа структуры аномального магнитного поля в пределах северо-западной части Предкарпатского прогиба выявлено четыре типа локальных магнитных аномалий, которые тяготеют к контурным участкам с разведанными залежами глеводородов. Практическая значимость. Результаты магниторазведовательных исследований могут быть использованы для построения комплексных геофизических моделей месторождений углеводородов и перспективных углеводородных структур на стадии их подготовки под азведывательное и поисковое бурение в пределах северо-западной части внешней зоны Предкарпатского прогиба. Identifying of anomalous magnetic field peculiarities upon oil-and-gas bearing structures in the Carpathian Foredeep and its relationships with oil and gas deposits. Methodology. Measuring of geomagnetic field T total vector modulus during surface magnetic survey on a geomagnetic profiles network. Measuring of core magnetic susceptibility of searching-prospecting wells. Investigations were done for 9 hydrocarbon deposits and 6 perspective structures in the NW part of Bilche-Volytsa zone, Carpathian Foredeep. Results. The analysis of anomalous magnetic field is shown. The new results about features of local anomalous field in the NW part of Bilche-Volytsa zone were obtained. On the background of regional geomagnetic field component were stated local magnetic anomalies (– 10 to + 10 nT amplitude and 2–5 km width) of complex morphology and correlation with tectonic-shielded hydrocarbon traps in siltstone-sandstone layer of Dashava formation. Was stated vertical variability of rocks magnetic susceptibility in sedimentary cover of the Carpathian Foredeep. Sources of local magnetic anomalies located on the shallow depth (a few hundred meters) and are presented as heterogeneities, generated during epigenetic changes as hydrocarbon fluids infiltrates up to the surface. The area in the NW part of Carpathian Foredeep Outer zone is favorable for magnetic investigations in total. Originality. On the base of hydrocarbon anomalous magnetic field structure analysis in the NW part of the Carpathian Foredeep were stated four types of local magnetic anomalies, related with prospected areas of hydrocarbon deposits. Practical significance. Results of magnetic-prospecting investigations can be used for creation of complex geophysical models of hydrocarbon deposits and perspective hydrocarbon structures during their preparation for searching and prospecting drilling in the NW part of Carpathian Foredeep’s Outer zone.Item Про точність обчислення основних характеристик равітаційного поля землі(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Двуліт, П. Д.; Смелянець, О. В.Основною метою роботи є дослідження вимог щодо точності обчислення характеристик гравітаційного поля Землі (висот квазігеоїда та складових відхилень прямовисних ліній) на основі аналізу методів та чинних вимог до визначення цих характеристик. Методика. Гравіметричний метод є основним методом для визначення висот квазігеоїда і складових відхилень прямовисних ліній для суходолу і шельфових зон. Вихідними даними при цьому є результати гравіметричних знімань. Основними способами визначення характеристик гравітаційного поля Землі є методи інтегральних перетворень, методи параметричної апроксимації, методи статистичної колокації та комбіновані методи. Ці методи обчислення висот квазігеоїда і складових відхилень прямовисних ліній дають різні результати щодо точності обчислень. Методи інтегральних перетворень ґрунтуються на формулах Стокса і Венінга–Мейнеса з урахуванням поправок Молоденського. У разі використання аналітичного продовження точність обчислення складових відхилень прямовисних ліній цим методом сягає 0,5–1" для будь-яких регіонів. Методи параметричної апроксимації уможливлюють обчислення характеристик гравітаційного поля Землі у центральній та близьких зонах (метод В. І. Аронова) або врахування глобальних і регіональних характеристик (метод сферичних гармонік). Метод статистичної колокації використовує статистичні зв’язки між обчислюваними характеристиками гравітаційного поля і вихідними аномаліями прискорення вільного падіння, однак його точність обмежена внаслідок заміни істинних значень коваріацій модельними. У комбінованому методі вплив близьких зон враховують за гравіметричними даними з використанням узагальненого інтеграла Стокса, а вплив далеких зон – з використанням гармонійних коефіцієнтів геопотенціалу. Результати. Для практичної реалізації визначення висот квазігеоїда і складових відхилень прямовисних ліній поверхню геосфери ділять на центральну зону (радіусом 100 км), близькі (до 1000 км) і далекі (решта геосфери) зони. Для цього необхідна вихідна інформація у вигляді гравіметричного знімання масштабу 1:50 000 для центральної зони і масштабів 1:100 000-1:200 000 для близьких зон. Вихідною інформацією для далеких зон є сучасні цифрові моделі гравітаційного поля Землі у вигляді гармонійних коефіцієнтів геопотенціалу. Практична значущість. Обчислюючи складові відхилення прямовисних ліній, треба враховувати переважання впливу центральної та близьких зон, а визначення висот квазігеоїда потребує ретельнішого врахування впливу далеких зон. Для успішного застосування методів обчислень характеристик гравітаційного поля необхідно використовувати відповідну гравіметричну та топографічну інформацію. Наукова новизна. Згідно із сучасними вимогами, обчислення висот квазігеоїда слід проводити з точністю до 0,1 м, а складових відхилень прямовисних ліній – 0,05–0,1". Найбільш ефективним і точним методом обчислення цих характеристик є комбінований метод. Главной целью работы является исследование требований к точности вычислений характеристик гравитационного поля Земли (высот квазигеоида и составляющих отклонений отвеса) на основании анализа методов и существующих требований к определению этих характеристик. Методика. Гравиметрический метод является главным методом для определения высот квазигеоида и составляющих уклонений отвеса для суши и шельфовых зон. Исходные данные при этом – результаты гравиметрических съемок. Основными методами определения характеристик равитационного поля Земли являются методы интегральных преобразований, методы араметрической аппроксимации, методы статистической коллокации и комбинированные методы. Приведенные методы вычислений высот квазигеоида и составляющих уклонений отвеса имеют различную точность. Методы интегральных преобразований основаны на формулах Стокса и Венинга–Мейнесса с учетом поправок Молоденского. При использовании аналитического продолжения точность вычислений составляющих уклонений отвеса достигает 0,5–1" в любом регионе. Методы параметрической аппроксимации предоставляют возможность вычисления характеристик гравитационного поля Земли в центральной и близкой зонах (метод В. И. Аронова) или учета глобальных и региональных характеристик (метод сферических гармоник). Метод статистической коллокации использует статистические связи между вычисляемыми характеристиками гравитационного поля и исходными аномалиями ускорения силы тяжести, однако его точность ограничена в связи с заменой истинных значений ковариации модельными. В комби- нированном методе влияние близких зон учитывают за гравиметрическими данными с спользованием обобщенного интеграла Стокса, а влияние далеких зон – с использованием гармонических коэффициентов геопотенциала. Результаты. Для практической реализации определения высот квазигеоида и составляющих уклонений отвеса поверхность геосферы делят на центральную зону (радиусом 100 км), близкие (до 1000 км) и далекие (остальная часть геосферы) зоны. При этом необходимо наличие исходной информации – гравиметрических съемок масштаба 1:50 000 для центральной зоны и масштабов 1:100 000-1:200 000 для близких зон. Исходной информацией для далеких зон служат современные цифровые модели гравитационного поля Земли под видом гармонических коэффициентов геопотенциала. Практическая значимость. При расчете составляющих отклонений отвесных линий следует учитывать преобладающее влияние центральной и близких зон, а определение высот квазигеоида требует более тщательного учета влияния дальних зон. Для успешного применения методов вычислений характеристик гравитационного поля необходимо использовать соответствующую гравиметрическую и топографическую информацию. Научная новизна. Согласно современным требованиям, вычисления высот квазигеоида следует проводить с точностью до 0,1 м, а составляющих отклонений отвесных линий – 0,05-0,1". Наиболее эффективным и точным методом вычисления этих характеристик является комбинированный метод. The main purpose is to research the requirements for calculation accuracy characteristics of the Earth's gravitational field (quasigeoid heights and plumb line deflection components) based on an analysis of existing methods and requirements to determine these characteristics. Methodology. Gravimetric method is the primary method for determining the height quasigeoid and plumb line deflection components for land and shelf areas. Initial data in this case are results of the gravimetric survey. The main methods of determining the characteristics of Earth's gravitational field is integral transform methods, parametric approximation methods, statistical collocation methods and combined methods. These methods calculate heights of quasigeoid and plumb line deflection components produce with different results on the accuracy of calculations. Methods of integral transforms based on formulas Stokes and Vening–Meynes amended by Molodensky. When using analytic continuation precision calculation of plumb line deflection components this method reaches 0.5–1" for all regions. Parametric approximation methods make it possible to calculate the characteristics of Earth's gravitational field in the central and close areas (V. I. Aronov method) or incorporation of global and regional characteristics (spherical harmonics method). Statistical collocation method uses statistical relationships between the calculated characteristics of the gravitational field and the initial gravity anomalies, but its accuracy is limited due to the replacement of the true values of kovariations on the model values. In the combined method take into account the impact close areas by gravimetric data using the generalized Stokes integral, the impact of distant zones - using geopotential harmonic coefficients. Results. For practical implementation heights quasigeoid and plumb line deflection components definition geosphere surface is divided into a central area (radius 100 km), close (to 1000 km) and long (the rest of the geosphere) zone. It is necessary to have the presence of input information in the form of gravimetric mesurements scale of 1:50 000 for the central zone and the scales of 1:100 000–1:200 000 for close zones. The input information for long areas are modern digital models of the gravity field of the Earth in the form of harmonic geopotential coefficients. Practical significance. Сalculation of plumb line deflection components should be considered the predominant influence of the central and close areas, quasigeoid heights definition requires a careful consideration of the impact of long areas. For successful application of computation methods of gravity field characteristics must use appropriate gravimetric and topographic information. Originality. Under current requirements, calculations of quasigeoid heights should be accurate to 0.1 m, and the plumb line deflection components – 0.05–0.1". The most efficient and accurate calculating method of these characteristics is combined method.Item Реконструкція вертикальних рухів земної кори за даними мареографічних спостережень(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Третяк, К. Р.; Досин, С. І.Мета дослідження: виконати реконструкцію вертикальних рухів земної кори на прикладі кристалічного масиву Авалонії, а саме на території Нідерландів, за даними мареографічних спостережень у 1900–2012 рр.; дослідити зміну кінематичних параметрів кристалічного масиву, на якому розташовані відібрані для дослідження мареографи, залежно від вибраної середньої епохи постережень t0 та періоду усереднення результатів мареографічних спостережень Δt. Апріорно прийнято, що кристалічний масив – це жорсткий тектонічний блок з лінійним полем вертикальних швидкостей. Методика. Для виконання реконструкції вертикальних рухів земної кори розроблена методика встановлення необхідної тривалості мареографічних спостережень для визначення вертикальних рухів із заданою точністю. Крім цього, розроблено алгоритм визначення кінематичних параметрів тектонічного блока, які характеризують положення лінії нульових швидкостей вертикальних рухів, максимальний кут нахилу лінійного поля швидкостей α, азимут напрямку максимального нахилу лінійного поля швидкостей β. Визначення цих параметрів виконано методом ітерацій в декілька етапів. Нульове наближення визначає приблизні значення шуканих параметрів, які слугують вихідними даними для виконання першого наближення. Перше наближення – це метод точного розв’язання, який передбачає пошук оптимального просторового положення тектонічного блока відносно мареографів і їх швидкостей. В цьому наближенні також виконується пошук мінімуму функції відхилення моделі руху блока відносно реальних вимірів мареографів. Розв’язок цієї задачі, а саме пошук мінімуму цільової функції, виконано градієнтним методом Флетчера–Рівса. Виконуючи другу ітерацію, перевіряють збіжність результатів шуканих параметрів та виконують оцінку їх точності за допомогою методу найменших квадратів. Результати. Результати цього дослідження: встановлено зміни швидкості руху мареографів залежно від зміни середньої епохи t0 та періоду усереднення результатів спостережень Δt. Для тектонічного блока Авалонія встановлено залежність зміни максимального кута нахилу лінійного поля швидкостей α та азимута напрямку максимального нахилу лінійного поля швидкостей β від вибраної середньої епохи t0 та періоду усереднення результатів спостережень Δt. Побудовано просторову кінематичну модель руху тектонічного блока Авалонія для Δt = 70 років. Проаналізовано зміну в часі поля швидкостей вертикальних рухів блока. Проведено ретроспективний аналіз зміни кінематичних параметрів досліджуваної території. Наукова новизна. Встановлено залежність лінійної швидкості вертикального руху мареографів Vмар та середньої квадратичної похибки mVмар від періоду усереднення результатів спостережень Δt. За результатами спостережень виявлено, що амплітуда швидкості руху мареографів зростає зі зменшенням періоду усереднення результатів спостережень Δt. За даними мареографічних спостережень було встановлено, що швидкість опускання тектонічного блока Авалонія поступово зменшується в часі. Азимут β зміщується в південному напрямку. Отримані схеми вертикальних рухів земної поверхні досліджуваної території за даними мареографічних спостережень загалом збігаються з результатами повторних нівелювань. Практична значущість. За результатами дослідження розроблено теоретичні засади і методику визначення кінематичних параметрів поля швидкостей вертикальних рухів земної кори тектонічних блоків за даними тривалих мареографічних спостережень. Побудовано кінематичну модель поля швидкостей тектонічного блока Авалонія. Встановлені залежності кінематичних параметрів блока слугуватимуть для подальшого поглибленого дослідження вертикальних рухів земної кори території Європи загалом, а в разі необхідності – її окремих частин. Запропоновану методику можна використати для аналогічного дослідження інших регіонів світового узбережжя. Вона також дозволяє прогнозувати зміни положення берегової лінії, що має вагомий вплив під час проектування та будівництва гідротехнічних споруд на прибережних територіях. Окрім цього, методика надає можливість виконувати реконструкцію вертикальних рухів земної кори в минулому. Цель исследования: выполнить реконструкцию вертикальных движений на примере кристаллического массива Авалонии, а именно на территории Нидерландов, по данным мареографических наблюдений на протяжении 1900–2012 годов; исследовать изменение кинематических параметров кристаллического массива, на котором расположены отобранные для исследования мареографы, в зависимости от выбранной средней эпохи наблюдений t0 и периода усреднения результатов мареографических наблюдений Δt. Априорно принято, что кристаллический массив – это жесткий тектонический блок с линейным полем вертикальных скоростей. Методика. Для выполнения реконструкции вертикальных движений земной коры разработана методика определения необходимой длительности мареографических наблюдений для определения вертикальных движений с заданной точностью. Кроме этого разработан алгоритм определения кинематических параметров тектонического блока, которые характеризуют положение линии нулевых скоростей вертикальных движений, максимальный угол наклона линейного поля скоростей α, азимут направления максимального наклона линейного поля скоростей β. Определение этих параметров выполнено методом итераций в несколько этапов. Нулевое приближение определяет приблизительные значения искомых параметров, которые служат исходными данными для выполнения первого приближения. Первое приближение – это метод точного решения, предусматривающий поиск оптимального пространственного положения тектонического блока относительно мареографов и их скоростей. В этом приближении также выполняется поиск минимума функции отклонения модели движения блока относительно реальных измерений мареографов. Решение этой задачи, а именно поиск минимума целевой функции, выполнялся градиентным методом Флетчера–Ривса. Выполнение второй итерации проверяет сходимость результатов искомых параметров и выполняет оценку их точности с помощью метода наименьших квадратов. Результаты. Результаты этого исследования: установлены изменения скорости движения мареографа в зависимости от изменения средней эпохи t0 и периода усреднения результатов наблюдений Δt. Для тектонического блока Авалония установлена зависимость изменения азимута направления максимального наклона линейного поля скоростей β и максимального угла наклона линейного поля скоростей α от выбранной средней эпохи t0 и периода усреднения результатов наблюдений Δt. Построено пространственную кинематическую модель движения тектонического блока Авалония для Δt=70 лет. Проанализировано изменение во времени поля скоростей вертикальных движений блока. Проведен ретроспективный анализ изменения кинематических параметров исследуемой территории. Научная новизна. Установлена зависимость линейной скорости вертикального движения мареографа Vмар и средней квадратичной погрешности mVмар от периода усреднения результатов наблюдений Δt. По результатам наблюдений выявлено, что амплитуда скорости движения мареографа растет с уменьшением периода усреднения результатов наблюдений Δt. По данным мареографических наблюдений установлено, что скорость опускания тектонического блока Авалония постепенно уменьшается во времени. Азимут β смещается в южном направлении. Полученные схемы вертикальных движений земной поверхности исследуемой территории по данным мареографических наблюдений в основном совпадают с результатами повторных нивелирований. Практическая значимость. По результатам исследования разработаны теоретические основы и методика определения кинематических параметров поля скоростей вертикальных движений земной коры тектонических блоков по данным длительных мареографических наблюдений. Построено кинематическую модель поля скоростей тектонического блока Авалония. Установленные зависимости кинематических параметров блока нужны для дальнейшего углубленного исследования вертикальных движений земной коры территории Европы в целом, а в случае необходимости – ее отдельных частей. Предложенная методика может быть использована для аналогичного исследования других регионов мирового побережья. Она также позволяет прогнозировать изменения положения береговой линии, имеет значительное влияние при проектировании и строительстве гидротехнических сооружений на прибрежных территориях. Кроме этого, методика позволяет выполнять реконструкцию вертикальных движений земной коры в прошлом. The purpose of this study: to reconstruct the vertical movements of the earth crust, crystalline massif of Avalonia is taken as an example, namely in Netherlands according to tide gauge observations during 1900–2012; to investigate the change of kinematic parameters of the crystalline massif, where the tide gauges, selected for the study, are situated, depending on the average epoch of the observation period t0 and averaging the results of tide gauge observations Δt. Priori assumed that the crystalline massife is a hard tectonic block with linear field of vertical velocity. Methodology. To perform the reconstruction of the vertical movements of the earth's crust a method of determining the necessary length of tide gauge observations to determine the vertical movements with given precision is developed. In addition, an algorithm for determining kinematic parameters of the tectonic block, which characterize the position of the line of zero velocity vertical motion, the azimuth direction of maximum tilt of the block β, the angle of inclination of the velocity field α is developed. The definition of these parameters was performed by the method of iterations in several stages. Zero approximation determines the approximate values of unknown parameters that serve as input data to perform the first approximation. The first approach is the method of exact solutions, which involves finding the optimal spatial position of the tectonic blocks in relation to tide gauges and their velocities. During this approximation a search for the minimum of a function of the deviation of the motion models of the block relative to the actual measurements of tide gauges is also performed. The solution to this problem, namely the search of the minimum of the objective function, was made by a gradient method of Fletcher–Reeves. The second iteration checks the convergence of the results desired parameters and executes them to evaluate the accuracy using the least squares method. Results. The results of this study are: the speed change of tide gauges depending on changes in the average epoch t0 and the averaging period of observation results Δt is determined. For tectonic block of Avalonia dependence of change of azimuth of the direction of maximum tilt of the block β and angle of the velocity field α on the average epoch t0 and the averaging period of observation results Δt is estimated. Spatial kinematic model of motion of a tectonic block of Avalonia for Δt=70 years is built. The change in time of the velocity field of the vertical movements of the block is analyzed. Retrospective analysis of changes in kinematic parameters of the study area is performed. Scientific novelty. The dependence of the linear velocity of the tide gauges’ vertical movement VTG and root mean square error mVTG from averaging period observations Δt is determined. The observations revealed that the amplitude of the tide gauges’ speed increases with decreasing of averaging period of observation results Δt. According to tide gauge observations it was found that the speed of lowering of the tectonic block of Avalonia gradually decreases over time. The azimuth direction of maximum tilt of the block β is shifted to the South. The obtained schematic vertical movements of the earth's surface study area according to tide gauge observations are broadly consistent with the results of the repeated leveling. Practical significance. According to the study a theoretical framework and method of determining kinematic parameters of the velocity field of the vertical movements of the crust of tectonic blocks according to long tide gauge observations are developed. Kinematic model of the velocity field of the tectonic block of Avalonia is built. The dependence of the kinematic parameters of the block will serve for further in-depth study of the vertical movements of the European crust in general, and if necessary of its individual parts. The proposed method can be used for similar studies in other regions of the world coast. It also allows us to predict changes in position of the coastline, has a significant influence in the design and construction of hydrotechnic structures in coastal areas. In addition, this technique provides the ability to perform the reconstruction of the vertical movements of the crust in the past.Item Роль геодинаміки у просторовому розподілі традиційних та нетрадиційних покладів вуглеводневої сировини Дніпровсько-Донецької западини(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Лазарук, Я. Г.Встановлення залежності просторового розподілу вуглеводневих скупчень різного типу від геодинаміки регіону. Методика. Охарактеризовано основні етапи формування осадового чохла Дніпровсько-Донецької западини, вивчено геодинамічні чинники, які приводили до формування палеоландшафтів, виконано палеогеоморфологічні та літолого-фаціальні реконструкції, визначено особливості седиментаційних процесів, формування речовинного складу і структури осадових комплексів та розподілу в них вуглеводневих скупчень різних типів. Результати. Показаний взаємозв’язок в ряду тектоніка–рельєф–осадконагромадження, визначені геодинамічні чинники, які впливали на фаціально-формаційну зональність осадових комплексів і, відповідно, на просторовий розподіл вуглеводневих скупчень. За даними проведених досліджень встановлено, що еотектонічними режимами значною мірою контролювалися умови седиментації, які, своєю чергою, впливали на такі параметри нафтогазоносних резервуарів, як товщини піщано-алевритових порід-колекторів, порідпокришок та вміст порід-колекторів у розрізах продуктивних комплексів. Це визначило переважний тип вуглеводневих скупчень в осадовому комплексі – пластовий, масивно-пластовий, літологічно екранований. Наукова новизна. Геодинамічний режим суттєво впливав на розподіл формацій осадових комплексів регіону. Доведено, що впродовж раннього карбону Дніпровсько-Донецький грабен поступово заповнювався з північного заходу на південний схід мігруючою дельтою основної палеоріки за схемою поступового нарощування суходолу, притаманною як древнім, так і сучасним рікам. В результаті у розрізі карбону сформувалися паралічна, континентальна та морська формації, які на території западини залягають одна над одною і мають діахронні границі. Для різних формацій характерні різні типи покладів нафти і газу. Практична значущість. Для кожного з осадових комплексів карбону обґрунтовані зони, перспективні для пошуків традиційних покладів нафти і газу різного типу, газових покладів центральнобасейнового типу та скупчень сланцевого газу. Літологічно екрановані поклади вуглеводнів прогнозуються на території всього регіону на бортах синкліналей у відкладах перехідної формації, а поклади центральнобасейнового типу та сланцевого газу – відповідно в центральній та південно-східній приосьових частинах ДДЗ в утвореннях морської формації. Установление зависимости пространственного распределения углеводородных скоплений различного типа от геодинамики региона. Методика. Охарактеризованы основные этапы формирования осадочного чехла Днепровско-Донецкой впадины, изучены геодинамические факторы, которые приводили к формированию палеоландшафтов, выполнены палеогеоморфологические и литологофациальные реконструкции, определены особенности седиментационных процессов, формирования вещественного состава и структуры осадочных комплексов и распределения в них углеводородных скоплений различных типов. Результаты. Показана взаимосвязь в ряду тектоника–рельефосадконакопление, определены геодинамические факторы, которые влияли на фациально-формационную зональность осадочных комплексов и, соответственно, на пространственное распределение углеводородных скоплений. По данным проведенных исследований установлено, что геотектоническими режимами в значительной степени контролировались условия седиментации, которые в свою очередь влияли на такие параметры нефтегазоносных резервуаров, как толщины песчано-алевритовых породколлекторов, пород-покрышек и содержание пород-коллекторов в разрезах продуктивных комплексов. Это определило преобладающий тип углеводородных скоплений в осадочном комплексе – пластовый, массивно-пластовый, литологически экранированный. Научная новизна. Геодинамический режим существенно влиял на распределение формаций осадочных комплексов региона. Доказано, что в течение раннего карбона Днепровско-Донецкий грабен постепенно заполнялся с северо-запада на юго-восток мигрирующей дельтой основной палеореки по схеме постепенного наращивания суши, присущей как современным, так и древним рекам. В результате в разрезе карбона сформировались паралическая, континентальная и морская формации, которые на территории впадины залегают друг над другом и имеют диахронные границы. Для разных формаций характерны различные типы залежей нефти и газа. Практическая значимость. Для каждого из осадочных комплексов карбона обоснованы зоны, перспективные для поисков традиционных залежей нефти и газа различного типа, газовых залежей центральнобассейнового типа, скоплений сланцевого газа. Литологически экранированные залежи углеводородов прогнозируются на территории всего региона на бортах синклиналей в отложениях переходной формации, а залежи центральнобассейнового типа и сланцевого газа – соответственно в центральной и юго-восточной приосевых частях ДДЗ в образованиях морской формации.Item Свєнтокшицькі гори в Польщі і Мармароський масив в Україні. Безкореневі алохтонні тектонічні структури(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Крупський, Ю. З.; Марусяк, В. П.Мета дослідження – вивчення геологічної будови унікальних Свєнтокшицьких гір, розташованих на території Польщі в Польській низовині, й встановлення деяких ознак подібності до також унікальної ділянки Мармароського масиву в Україні, геодинамічні умови формування якого автори досліджували раніше. Методика: на основі літературних джерел розглянуто геологічну будову Свєнтокшицьких гір і навколишніх територій, стратиграфічну приналежність відкладів, їхню літологічну характеристику та тектонічні особливості залягання. Результати досліджень: відклади палеозою Свєнтокшицьких гір більше подібні до відкладів палеозою Скандинавії та Великої Британії, тобто до відкладів окраїни Європейської платформи, ніж до відкладів палеозою ближче розташованих територій. Продовження відкладів кембрію на територію Польської низовини не підтверджено. Відклади ордовику детально корелюють з класичними британськими і скандинавськими розрізами. На основі палеомагнітних і палеонтологічних даних польські дослідники підкреслюють близьке сусідство в ранньоордовицький час Свєнтокшицьких гір і окраїни Балтики. На особливу увагу заслуговує наявність магматичних порід у відкладах кембрію, силуру і девону. Це інтрузії діабазів завширшки від 20 см до 40 м серед порід кембрію, силуру і девону, сформованих у час каледонського тектогенезу, формування яких в сучасному місцеположенні гір обґрунтувати неможливо. На основі порівняння з подібним явищем наявності магматичних порід у Мармароському масиві, а також встановлення неможливості формування Свєнтокшицьких гір у сучасному місцезнаходженні стверджують про їхній безкореневий алохтонний розвиток у результаті переміщення на південь в час потужної фази альпійської складчастості на границі палеогену і неогену. В міоцені в районі Свєнтокшицьких гір, вже в сучасному місцеположенні, відклались морські й теригенні моласи, сформувавши так звані «затоки». Наукова новизна: Свєнтокшицькі гори – це безкоренева алохтонна тектонічна структура, насунута до півдня в час альпійської складчастості на границі палеогену і неогену. Практична значущість: у піднасуві Свєнтокшицьких гір можливе відкриття родовищ корисних копалин, передусім нафти і газу. Целью исследования является изучение геологического строения уникальных Свентокшицких гор, расположенных на территории Польши в Польской низменности, и установление некоторых признаков подобия также уникального участка – Мармаросского массива в Украине, геодинамические условия формирования которого авторы исследовали ранее. Методика: на основании литературных источников рассмотрены геологическое строение Свентокшицких гор и окружающих территорий, стратиграфическая принадлежность отложений, их литологические характеристики и тектонические особенности залегания. Результаты исследований: отложения палеозоя Свентокшицких гор больше похожи на отложений палеозоя Скандинавии и Великобритании, то есть на отложения окраины Европейской платформы, чем на отложения палеозоя вблизи расположенных территорий. Продолжение отложений кембрия на территорию Польской низменности не подтверждено. Отложения ордовика подробно коррелируют с классическими британскими и скандинавскими разрезами. На основании палеомагнитных и палеонтологических данных польские исследователи подчеркивают близкое соседство в раннеордовицкое время Свентокшицких гор и окраины Балтики. Особого внимания заслуживает наличие магматических пород в отложениях кембрия, силура и девона. Это интрузии диабазов шириной от 20 см до 40 м среди пород кембрия, силура и девона, возникших во время каледонского тектогенеза, формирование которых в современном местоположении гор обосновать невозможно. На основании сравнения с подобным явлением наличия магматических пород в Мармаросском массиве, а также установления невозможности формирования Свентокшицких гор в современном местонахождении утверждают о бескорневом алохтонном развитии в результате перемещения на юг во время мощной фазы альпийской складчатости на границе палеогена и неогена. В миоцене в районе Свентокшицких гор, уже в современном местоположении, отложились морские и терригенные молласы, сформировав так называемые "заливы". Научная новизна: вентокшицкие горы – это бескорневая алохтонная тектоническая структура, надвинутая к югу во время альпийской складчатости на границе палеогена и неогена. Практическая значимость: в поднадвиге Свентокшицких гор возможно открытие месторождений полезных ископаемых, в первую очередь нефти и газа. The objective of this study is the investigation of the geological structure of the unique Holy Cross Mountains, located at the territory of Poland and also the unique area of the Marmarosh Massif in Ukraine, whose geodynamic conditions of forming have been studied by the authors earlier. Methods: Based on literature sources the geological structure of the Holy Cross Mountains and surrounding territories, stratigraphic occurrence of deposits, their lithological characteristics and tectonic setting have been considered. Results of investigations: Paleozoic deposits of the Holy Cross Mountains have more similarity with the Paleozoic rocks of Scandinavia and Great Britain, that is with the deposits of the margin of the East-European platform, than with the Paleozoic deposits of the closer located territories. Extension of Cambrian deposits to the territory of the Polish lowland is not confirmed. Ordovician deposits are correlated in detail with the classic British and Scandinavian sections. On the base of paleomagnetic and paleontological data Polish investigators highlight the close vicinity in Early Ordovician of the Holy Cross Mountains and the margin of Baltica. The special attention attracts the existence of crystalline rocks (ophiolites) in Cambrian, Silurian and Devonian. These are the diabase intrusions with width from 20 cm to 40 m in the middle of Cambrian, Silurian and Devonian rocks, formed during the Caledonian tectogenesis and formation of which in the present location of the mountains it is impossible to ubstantiate. Based on a comparison with the similar phenomenon of the ophiolites occurrence in the Marmarosh Massif as well as the revealing of the impossibility of forming of the Holy Cross Mountains in their present-day location, their rootless allochthonous development, resulting from shifting southwards during the huge phase of the Alpine folding at the Paleogene-Neogene boundary, is stated. In Miocene in the region of the Holy Cross Mountains already in their present-day location the marine terrigenous molasse has deposited, forming the so called “bays”. Scientific novelty: the Holy Cross Mountains are the rootless allochthonous tectonic structure, thrust southwards during the Alpine folding at the Paleogene-Neogene boundary. Practical value: In the underthrust of the Holy Cross Mountains the discovery of mineral resources, first of all oil and gas, is possible.Item Світлій пам’яті видатного геодезиста та науковця Емілії Михайлівни Євсєєвої(Видавництво Львівської політехніки, 2014)Item Статистичні особливості та аналіз тектонічної тріщинуватості крейдово-неогенових відкладів українських карпат(Видавництво Львівської політехніки, 2014) Віхоть, Ю. М.Показати особливості та закономірності розподілу і згрупування даних про орієнтацію понад 8 тис. тектонічних тріщин у флішових і моласових відкладах Скибового та Бориславсько-Покутського покривів за деякими статистичними параметрами (К, С); проаналізувати переважаючі системи тріщин, співвідношення їхніх кутів падіння тощо. Встановити взаємозв’язок між статистичними собливостями тріщин та віком порід, тектонічною позицією, геологічною історією розвитку Українських Карпат. Методика. Підрахунок статистичних параметрів для даних про орієнтації тектонічних тріщин здійснено на основі методу співвідношення власних значень (eigenvalue ratio method) Н. Вудкока. Результати. На ділянках Скибового та Бориславсько-Покутського покривів визначено два статистичні параметри для тектонічних тріщин: С (strength parameter), який вказує на ступінь згрупування орієнтацій тріщин навколо певного напрямку, та K (shape parameter), що відображає форму розподілу елементів алягання тріщин на стереограмах – у вигляді груп (кластерів) або дуг. Проаналізовані елементи залягання (азимути простягання, азимути падіння та кути падіння) тріщин з більш ніж 150 точок спостережень у руслах і берегах річок Рибник та Опір (басейн р. Стрий), Сукіль, Бистриці Надвірнянської, Прута, а також у кар’єрах та відслоненнях на околицях населених пунктів Болехова, Долини, Надвірної. За допомогою програм Stereo 32 (K. Röller, C. Trepmann) та Fabric 8.0 (E. Wallbrecher) побудовано розидіаграми, гістограми кутів падіння, стереограми полюсів у ізолініях елементів залягання тріщин, діаграми Вудкока. Наукова новизна. Визначені системи, що переважають, співвідношення перпендикулярних та косих до напластування тріщин, ступінь їхнього згрупування і розподіл у флішових і моласових формаціях характеризують тектонічні режими у межах Скибового та Бориславсько-Покутського покривів. Молодші тріщини здебільшого мають дуговий розподіл (0 К 1), тоді як давніші – як дуговий, так і кластерний (0 К ∞). Усі заміряні тектонічні тріщини утворюють шість головних систем. Вперше встановлено взаємозв’язок між віком, літологічними особливостями порід, виявленими статистичними і кількісними параметрами тріщин у різних тектонічних одиницях (скибах, покривах) та змінами напружено-деформованого стану упродовж геологічної історії формування Українських Карпат. Низький ступінь згрупування та дуговий розподіл тріщин свідчать про безперервний процес утворення різних їхніх парагенезисів у товщах гірських порід у кінці осадонакопичення нижньокрейдових порід і протягом усього кайнозойського часу. Практична значущість. Низькі значення статистичних параметрів С, К тріщин вказують на складний напружено-деформований стан досліджуваної території та підтверджують зміну полів палеонапружень, ротацію осей максимального стиснення і розтягнення (σ1, σ3), визначених за тектонофізичними дослідженнями, протягом складчасто-насувного процесу в Українських Карпатах. Результати, отримані методом співвідношення власних значень, необхідно враховувати під час реконструкцій полів палеонапружень структурно-парагенетичним методом як спосіб контролю за виділенням одновікової групи парагенезисів тектонічних тріщин, що сформувалися в однорідному деформаційному режимі. Показать особенности и закономерности распределения, группирования данных ориентации более чем 8 тыс. тектонических трещин во флишевых и молассовых отложениях Скибового и Бориславско-Покутского покровов по некоторым статистическим параметрам (К, C); проанализировать преобладающие системы трещин, соотношение их углов падения. Установить взаимосвязь между статистическими особенностями трещин и возрастом пород, тектонической позицией, геологической историей развития Украинских Карпат. Методика. Определение статистических параметров по данным об ориентации тектонических трещин осуществлено с использованием метода соотношения собственных значений Н. Вудкока (eigenvalue ratio method). Результаты. На участках Скибового и Бориславско-Покутского покровов определены два статистических параметра тектонических трещин: С (strength parameter), указывающий на степень группирования ориентаций трещин вокруг определенного направления, и K (shape parameter), отображающий форму распределения элементов залегания трещин на стереограммах – в виде групп (кластеров) или дуг. Проанализированы элементы залегания (азимуты простирания, азимуты падения и углы падения) трещин в более чем 150 точках наблюдения в руслах и берегах рек Рыбник и Опор (бассейн р. Стрый), Сукиль, Быстрицы Надворнянской, Прута, а также в карьерах и обнажениях на окраинах населенных пунктов Болехова, Долины, Надворной. С помощью программ Stereo 32 (K. Röller, C. Trepmann) и Fabric 8.0 (E. Wallbrecher) построены розы-диаграммы, гистограммы углов падения, стереограммы полюсов в изолиниях элементов залегания трещин, диаграммы Вудкока. Научная новизна. Определены преобладающие системы, соотношение перпендикулярных и косых к напластованию трещин, степень их группирования и распределение во флишевых и молассовых формациях характеризуют тектонические режимы в пределах Скибового и Бориславско-Покутского покровов. Более молодые трещины, в основном, имеют дуговое распределение (0 К 1), тогда как древние – как дуговое, так и кластерное (0 К ∞). Все замеренные тектонические трещины образуют шесть главных систем. Впервые установлена взаимосвязь между возрастом, литологическими особенностями горных пород, статистическими и количественными параметрами трещин в различных тектонических единицах (в покровах, скибах) и изменениями напряженно-деформированного состояния на протяжении геологической истории формирования Украинских Карпат. Низкая степень группирования и дуговое распределения трещин свидетельствуют о непрерывном процессе образования различных их парагенезисов в толщах горных пород в конце осадконакопления нижнемеловых пород и в течение всего кайнозойского времени. Практическая значимость. Низкие значения статистических параметров С, К трещин указывают на сложное напряженно-деформированное состояние исследуемой территории, и одтверждают изменение полей палеонапряжений, ротацию осей максимального сжатия и растяжения (σ1, σ3), определенных по тектонофизическим исследованиям, во время складчато-надвигового процесса в Украинских Карпатах. Результаты, полученные методом соотношения собственных значений, необходимо учитывать при реконструкциях полей палеонапряжений структурно-парагенетическим методом как способ контроля выделения одновозрастной группы парагенезисов тектонических трещин, сформировавшейся в однородном деформационном режиме. Statistical features and the distribution of the data orientation over 8 000 tectonic joints from flysch and molasses deposits of Skyba and Boryslav-Pokuttya nappes with some statistical parameters (K, C) are demonstrated. The main system of joints and the ratio of dip angles are analyzed. Relationship between statistical features of joints, the age of rocks, the tectonic position and the geological history of the Ukrainian Carpathians are defined. Methodology. The statistical parameters for the data of the tectonic joints orientation were calculate with use the eigenvalue ratio method N. Woodcock. Results. Two statistical parameters for tectonic joints are determined in the areas of the Skyba and Boryslav-Pokuttya nappes: C (strength parameter), which indicates the degree of grouping of joints orientations data around the direction, and K (shape parameter), which shows the shape of the distribution of joints orientations data on the stereogram – cluster or girdle distributions. Analyzed joints orientation data (strike, dip direction and dip angle) from more than 150 points of observation in the streams and valleys of Rybnyk and Opir rivers (basin of Stryy River), Sukil River, Bystrytsya Nadvirnianska River, Prut River, and from outcrops near the settlements of Bolekhiv, Dolyna, Nadvirna. Rosediagrams, histograms of dip angle, stereograms of poles in isolines of joints orientations data, Woodcock diagrams were built with software Stereo 32 (K. Röller, C. Trepmann) and Fabric 8.0 (E. Wallbrecher). Originality. The major systems, the ratio of perpendicular (to the stratum) and oblique joints of flysch and molasses deposits, the strength parameter and shape parameter characterize tectonic regimes of Skyba and Boryslav-Pokuttya nappes. Younger joints have mainly girdle distribution (0 К 1), but older ones have girdle and cluster distributions (0 К ∞). All measured tectonic joints are formed six major systems. For the first time the correlation between age, lithological features of rocks, statistical and quantitative parameters of joins in different tectonic units (the nappe, thrusts) and the change of stress and strain state during geological history of the formation of the Ukrainian Carpathians have been determined. Low degree and the girdle distribution of joints indicate the uninterrupted process of different parageneses joints formation in deposits during the end of Upper Cretaceous to Cenozoic. Practical significance. Low values of the statistical parameters of joints (C, K) indicate a complex stress and strain state of the study area and confirm the changes of stress fields, the rotation axis of maximum compression and tension (σ1, σ3), determined by the tectonophysical research, during the foldthrust process in the Ukrainian Carpathians. The results obtained by the eigenvalue ratio method can be used in the reconstruction of stress fields with structural-paragenetic method as a way to control for the dividing the even-aged group parageneses of the tectonic joints that formed in the homogeneous deformation regime. Ukrainian Carpathians; jointing; eigenvalue ratio method; Woodcock diagrams; cluster and girdle distributions; system of joints (C, K) indicate a complex stress and strain state of the study area and confirm the changes of stress fields, the rotation axis of maximum compression and tension (σ1, σ3), determined by the tectonophysical research, during the foldthrust process in the Ukrainian Carpathians. The results obtained by the eigenvalue ratio method can be used in the reconstruction of stress fields with structural-paragenetic method as a way to control for the dividing the even-aged group parageneses of the tectonic joints that formed in the homogeneous deformation regime.Item Титульний аркуш до «Геодинаміка» № 2 (17)(Видавництво Львівської політехніки, 2014)