Юридичні науки. – 2021. – № 3 (31)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57631

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”

У збірнику наукових праць серії “Юридичні науки” викладено результати наукових досліджень актуальних проблем з різних напрямів юридичної науки, розроблено наукові концепції щодо вдосконалення вітчизняного та зарубіжного законодавства. До нього увійшли аналітичні статті та фахові коментарі вчених Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”, вітчизняних і зарубіжних науковців, експертні оцінки та рецензії провідних фахівців у галузі права. На авторів опублікованих матеріалів покладено повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, відповідної галузевої термінології, власних імен та інших відомостей.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”; голова Редакційно-видавничої ради Н. І. Чухрай. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2021. – № 3 (31) – 284 с. : іл.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки

Зміст


1
8
14
31
40
47
56
61
70
79
86
90
96
101
110
116
124
128
137
144
151
160
167
180
186
195
203
213
220
229
239
246
252
260
270
279

Content


1
8
14
31
40
47
56
61
70
79
86
90
96
101
110
116
124
128
137
144
151
160
167
180
186
195
203
213
220
229
239
246
252
260
270
279

Browse

Subject: search.filters.subject.information

Search Results

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Адміністративно-правова природа інформаційної безпеки
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Остапенко, Олексій; Баїк, Оксана; Ostapenko, Oleksiy; Baik, Oksana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    В статті розглянуто питання, що пов’язані з адміністративно-правовою природою інформаційної безпеки населення України та її забезпеченням в умовах кризи у сфері економіки, зменшення соціального захисту населення, зростання зовнішньої загрози від інших країн та ведення інформаційної війни проти України окремими країнами. Варто зазначити, що своєчасними щодо цього є заходи української влади, спрямовані на захист держави, її територіальної цілісності і безпеки населення країни. Основою цього є Стратегія воєнної безпеки “Воєнна безпека-всеохоплююча оборона”(2021 р.), що передбачає комплекс заходів, до яких належать: − протидія Української держави в кіберпросторі та нав’язування своєї волі в інформаційному просторові; − налагодження публічними органами управління надійних каналів комунікації з населенням … у ході всеохоплюючої оборони; − конкуренція України з іншими державами у створенні сучасних інформаційних технологій (систем) з метою отримання повної та достовірної упереджувальної інформації для своєчасного ухвалення рішень щодо забезпечення воєнної безпеки держави; − розгортання захищеної мережі обміну інформацією між органами управління сил оборони, яка відповідає вимогам до захисту інформації [1]. Серед основних повноважень Кабінету Міністрів України (ст. 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”) закріплено положення щодо проведення політики інформатизації та сприяння становленню єдиного інформаційного простору на території України [2]. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” одним із завдань міністерств є інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики [3]. Звернемо увагу на нормативно-правове середовище, що пов’язано з адміністративноправовим регулюванням відносин у сфері інформації. Основними засадами внутрішньої політики України у сфері національної безпеки і оборони, відповідно до ст. 6 Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, є забезпечення життєво важливих інтересів людини і громадянина у сфері інформації [4]. У Законі України “Про запобігання корупції” серед повноважень Національного агентства передбачено інформування громадськості про здійснювані ними заходи щодо запобігання корупції (ст. 11), обмеження доступу до певної інформації (ст. 31), нерозголошення інформації (ст. 43) встановлює перелік інформації, яка зазначається в декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ст. 46), а також вимоги щодо прозорості та доступу до інформації (ст. 60) [5]. Про важливість інформації та її вплив на забезпечення національної безпеки йдеться у ст. 5 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки”, де передбачено, що держава вживає заходів, спрямованих на підвищення інформованості громадськості про злочини, вчинені представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів [6]. Варто звернути увагу на повноваження окремих спеціалізованих органів, діяльність яких пов’язана із забезпеченням інформаційної безпеки в Україні. Так, серед повноважень Державного бюро розслідувань (п. 16 ст. 6 Закону України “Про Державне бюро розслідувань”), спрямованих на захист національної безпеки, мова йде про забезпечення відповідно до законодавства й додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації [7]. Відкритість та прозорість є одним із принципів діяльності Національної поліції України, який передбачає: 1) забезпечення постійного інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність; 2) забезпечення доступу до публічної інформації володільцем якої вона є; 3) оприлюднення(поширення) інформації з обмеженим доступом, що також стосується оприлюднення нормативно-правових актів з обмеженим доступом (ст. 9 Закону України “Про національну поліцію”) [8]. Рішенням Ради національної безпеки і оборони від 11 березня 2021 р. № 106/2021 створено Центр протидії дезінформації, основним призначенням якого є протидія загрозам національної безпеки та національних інтересів України в інформаційній сфері, боротьба з пропагандою, деструктивними інформаційними впливами та компаніями, недопущення маніпулювання громадською думкою [9]. Одним із принципів адміністративного судочинства в Україні є відкритість інформації щодо справи (ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України), що закріплює право громадян на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення [10].
  • Thumbnail Image
    Item
    Інформація у сфері праці, як інструмент адміністративно-правового впливу держави на регулювання трудових відносин
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Остапенко, Леонід; Рудницька, Юлія; Ostapenko, Leonid; Rudnytska, Julia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Одним із головних пріоритетів Української держави є створення політичних, економічних, соціальних і правових умов для реалізації відносин у сфері праці. Правове регулювання відносин у сфері праці має тісний міжгалузевий зв’язок, що дозволяє значною мірою регулювати соціально-трудові відносини. Однак залишається проблемою відсутність належної та достовірної інформації з боку органів публічного управління щодо зайнятості й працевлаштування населення економічно активного віку. Державна політика України в управлінні відносинами у сфері праці в основному передбачає проведення реформ, що, як правило, залишаються невиконаними або недовиконаними. Так, наявність застарілого за змістом законодавства у сфері праці та адміністративного законодавства є однією з перепон використання інформації для належного правового регулювання відносин у сфері праці. Серед напрямів державної інформаційної політики проблемними залишаються питання, що пов’язані з доступом людини до працевлаштування за відсутністю достовірної інформації про наявні вакансії. Залишається суперечливою за змістом реалізація можливостей у сфері праці, яка пов’язана з порушенням законодавства про працю і притягненням винних осіб до юридичної відповідальності. Неврегульованими зі сторони держави є відносини у сфері праці, які стосуються громадян, що працюють за межами України. Потребують інформаційного забезпечення у працевлаштуванні особи, які є тимчасово переміщені зі східних територій України. Перелік зазначених та інших проблем, що пов’язані з інформаційною політикою держави у сфері працевлаштування, потребує не лише гарантій для суб’єктів трудових відносин, але й належного забезпечення шляхом створення дієвих механізмів правового регулювання діяльності держави у сфері інформації.