Юридичні науки

Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/24540

Browse

Now showing 1 - 20 of 1562

Cпособи захисту права комунальної власності
(Видавництво Львівської політехніки, 2016) Волинець, Т. В.
Досліджено питання класифікації цивільно-правових способів захисту права комунальної власності. Статья посвящена исследованию вопроса классификации гражданско-правовых способов защиты права коммунальной собственности. This article presents a study of the problem of classification of the civil-legal protection of the right of municipal ownership.
Cпіввідношення гуманності та дієвості заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Ортинська, Н. В.
Розглянуто особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх. Особливу увагу сконцентровано на аспектах співвідношення гуманності та дієвості заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх. Доводиться необхідність індивідуального підходу під час призначення засобу впливу, врахування суб’єктивних чинників та зовнішнього середовища, в якому перебуває неповнолітній. Рассмотрены особенности административной ответственности несовершеннолетних. Особое внимание сконцентрировано на аспектах соотношения гуманности и действенности мер воздействия, применяемых к несовершеннолетним. Доказывается необходимость индивидуального подхода при назначении средства воздействия, учет субъективных факторов и внешней среды, в которой находится несовершеннолетний. The article deals with the features of the administrative responsibility of minors. Particular attention is focused on the aspects of correlation of humanity and effectiveness of the measures applicable to minors. The necessity of individual approach in appointing the means of influence is stressed, as well as consideration of subjective factors and external environment, which minors are exposed to.
Domestic legal argumentation in defending of the Ukrainian national case
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Чорнобай, Олена; Chornobai, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Стаття присвячена розгляду специфіки правової аргументації у відстоюванні української національної системи. Визначено, що сучасне вчення про правову аргументацію виникло в результаті узагальнення й систематизації прийомів і методів ведення полеміки, які були поширені в Стародавній Греції. Безумовно, уміння переконувати людей, наводити логічні аргументи проти своїх опонентів, підкріплювати їх фактами, впливати не тільки на розум, а й на почуття і емоції слухачів, стало надзвичайно важливим. Доведено, що сучасні вчені вважають аргументацію однією з наймолодших галузей наукового знання. З середини ХХ століття і до сьогодні вона стрімко розвивається, набуваючи якісно нового вигляду, значно змінюючи свій стиль, поповнюючи арсенал методів, розвиваючи різні зв’язки з рядом суміжних наук. Визначено етапи зародження правової аргументації та її основні прийоми. Встановлено, що у сучасному юридичному дискурсі теорія юридичної аргументації розвивається доволі інтенсивно. Про це свідчать численні статті, дисертації та спеціальні роботи, присвячені різним аспектам правової аргументації. Цей інтерес не випадковий. Процес аргументації, обґрунтування та доказу є ключовим для всієї юридичної практики. Доведено, що в Україні, незважаючи на весь період державної незалежності, триває процес формування нації. Події останніх двох років посилили інтерес до цього явища як в теоретичному, так і в політико-прикладному аспектах. Роботи представників політичних і соціологічних наук, чиї імена пов'язані з методологічним поворотом у вивченні націй і націоналізму, роблять помітний вплив на зміст дискусій в історичному професійному середовищі. Незважаючи на позитивні зрушення в цій галузі в російській історичній науці, традиційні проблеми збергаються. Сучасні дослідники неодноразово відзначали у своїх наукових публікаціях, етноцентричність є однією з головних рис українського національного канону. Саме “українська” нація довгий час залишалася головним об’єктом дослідження. Інші, як правило, якщо і не повністю ігнорувалися, то були представлені мінімально, в якості історичного фону.
Economic and legal principles of protection of property rights in the areas of conducting united forces operation
(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Личенко, І. О.; Жаровська, І. М.; Lychenko, I. O.; Zharovska, I. M.; Лыченко, И. О.; Жаровская, И. М.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
У статті визначено економіко-правові засади захисту права власності в районах проведення операції об’єднаних сил в Україні. Особливу увагу зосереджено на сучасних економіко-правових викликах та загрозах, чинниках антропогенного впливу на сферу власності та способах їхнього подолання. У статті з’ясовано проблеми реалізації економіко-правових заходів щодо гарантування громадянам України права володіння, користування та розпорядження майном, чинники створення ефективної економікоправової моделі реінтеграції територій, які є, або були окупованими, забезпечення належних умов життєдіяльності громадян, які постраждали внаслідок проведення операції об’єднаних сил в Україні.
Institutionalization of parliamentary opposition rights in Central and Eastern European countries
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Ковальчук, Віталій; Софінська, Ірина; Kovalchuk, Vitalii; Sofinska, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; National University Lviv Polytechnic
Предметом нашого дослідження є не політична опозиція загалом, яка дуже часто є неоднорідною як за ідеологічними переконаннями, так і враховуючи засоби та методи досягнення влади, а парламентська опозиція як легальна політична сила, яка є конструктивною щодо влади і реалізує свої програмні цілі відповідно до встановленої процедури. В цій статті використано досвід правового регулювання та функціонування парламентської опозиції таких держав Центральної та Східної Європи як Литва, Польща, Чехія, які, зважаючи на правової традицію та культуру, а також в інституційному аспекті є найближчими до УкраїниТакож, кожна з цих держав має свій як позитивний, так і негативний досвід пошуку балансу між парламентською меншістю (опозицією) та проурядовою більшістю, який є важливим для кожної з них, враховуючи подальшу державотворчу та правотворчу практику. Парламентська опозиція повинна мати можливість безперешкодно вносити зміни до законопроєктів, запропонованих парламентською більшістю. З цією метою необхідно врегулювати ініціативи провладних депутатських фракцій щодо ухвалення законопроєктів у прискореному порядку, зокрема щодо критичних аспектів політичного чи правового характеру. У державах Центральної та Східної Європи і в Україні більшість прав парламентської опозиції не є інституціалізованими; ця практика не набула масового поширення: зарезервованих місць у парламентських комітетах саме для депутатської меншості немає, вони беруть участь у розподілі керівних посад у парламентських структурах на пропорційній основі в статусі звичайних клубів і груп.
Judicial system in times of national liberation movements in Ukraine (1917–1921)
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Стецюк, Богдан; Stetsyuk, Bohdan; Стецюк, Богдан; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Розкрито намагання створити судову систему в нелегкі часи боротьби за незалежність українського народу – у 1917–1921 рр. Зокрема, проаналізовано зако- нодавчу діяльність щодо формування судових інстанцій як одного цілого в часи Української Народної Республіки, гетьманату П. Скоропадського та Директорії.
Legal methods of combating the illegal labor market
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Остапенко, Леонід; Ostapenko, Leonid; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
У статті проаналізовано існуючі підходи до визначення шляхів та методів аналізу юридичних методів боротьби з нелегальним ринком праці. У статті розкрито аспекти впливу нелегального ринку праці на український національний ринок праці. Виділяються ключові точки, у яких відбувається взаємодія ринкових процесів та проводиться аналіз можливих трансформацій. Водночас звернена увага на напрями проведення державної політики України у сфері зайнятості і працевлаштування населення на гарантії захисту прав, свобод і законних інтересів як працівника, так і роботодавця. Розглянуто наукові підходи щодо тлумачення терміну “ринок праці”, який має різне за змістом пояснення, що залежить від об’єкта і предмета дослідження. Відповідно до теми дослідження виділено групу методів економічного і правового змісту, серед яких: проведення реформ податкової (фіскальної) системи, що вплинуло на розгляд сутності і змісту так званих “тіньових доходів”, які мають тісний зв’язок з нелегальним ринком праці та підпільним виробництвом; акцентована увага на необхідності подальшого реформування існуючої на сьогодні системи наглядових і контролюючих органів у сфері виробництва за винятком безпеки та охорони праці.
Methods of research of historical and legal reality: the phenomenon of Ukrainian national statehood and state legal tradition
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Терлюк, Іван; Terlyuk, Ivan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Висвітлюються методи дослідження феномену української національної державності та державно-правової традиції як історико-правової реальності. Наголошено, що дослідження вказаної проблематики має бути побудоване на національнодержавницькій парадигмі, за якої держава загалом розглядається як один із найважливіших засобів реалізації суверенітету народу, а українська національна державність, зокрема, – в контексті формування національних традицій українського державотворення, що мають багатовікову історію. Методологія дослідження національно-державних процесів репрезентовано як комплекс використовуваних підходів та взаємодію декількох рівнів методологіювання – загальних (найповніше використовувалися методи порівняння, узагальнення, дескрипції), загальнонаукових (діалектичний, елементарні мисленнєві операції, напр., аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування та ін.) і спеціальнонаукових (аксіологічного, герменевтики, історично-філософського й історично-генетичного, факторного й семантичного аналізу, системного, компаративного (історично-правовий та порівняльно-правовий), структурно-функціонального та ін.) методів. Обґрунтовано застосування обраних методів.
Okazanie oskarżonego w świetlereguły nemo se ipsum accusare tenetur: aspekty prawne i kryminalistyczne
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Шайна, Аркадіуш; Гузела, Михайло; Szajna, A.; Huzela, M.; Szajna, Arkadiusz P.; Huzela, Mykhailo V.; Вища школа управління охороною праці в Катовіце; Національний університет “Львівська політехніка”; College of Occupational Safety Management in Katowice; Lviv Polytechnic National University; Wyższa Szkoła Zarządzania Ochroną Pracy w Katowicach; Politechnika Lwowska
Розглянуто проблему пред’явлення для впізнання обвинуваченого (підозрюваного) в кримінальних провадженнях за кримінальним процесуальним законодавством Польщі в контексті дії правила nemo se ipsum accusare tenetur (ніхто не зобов’язаний сам себе обвинувачувати). Зокрема, ґрунтовно досліджуються процесуальні та криміналістичні аспекти пред’явлення для впізнання як слідчої (розшукової дії) та як способу отримання доказів у кримінальному провадженні.
On the role of the logical method of knowledge in scientific and legal research
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Андрусяк, Ірина; Andrusiak, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Наукові дослідження проводяться серед усіх галузей юридичних наук. Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи входять до змісту поняття “наукові дослідження”. Наукове дослідження – це процес збору, аналізу та інтерпретації інформації для відповіді на запитання. Щоб кваліфікувати цей процес як дослідження, необхідно, аби йому були притаманні певні характеристики: він повинен, наскільки це можливо, бути контрольованим, систематичним, дійсним та перевіреним, емпіричним та критичним. Кожна галузь використовує наукові методи дослідження у різних кількостях та у різних сферах. Роль логіки у наукових дослідженнях є ключовою, оскільки вона допомагає дійти до обґрунтованих висновків. Логічний підсумок у наукових дослідженнях забезпечує використання методу пізнання, зокрема його прийомів. Серед них аналіз, синтез, дедукція, індукція, гіпотеза, абстрагування, аналогія, узагальнення, моделювання, ідеалізація. В статті досліджується застосування логічного методу пізнання та його прийомів у науково-правових дослідженнях. Проаналізовано складові зазначеного методу, зокрема, прийоми аналізу та синтезу, до яких доволі часто вдаються науковці формуючи літературну базу дослідження. Окремо акцентовано на ролі індукції та дедукції при формуванні логічно-обґрунтованих висновків. Зазначено, що індукція та дедукція тісно пов’язані між собою – застосовуючи індуктивний хід міркувань дослідники накопичують та узагальнюють емпіричний матеріал, а при дедуктивному русі міркувань отримують достовірне знання, шляхом обґрунтування висновків, які отримують під час індуктивних міркувань. Отже, зменшується гіпотетичний характер міркувань, вони перетворюються в достовірне знання. В статті виокремлено міркування І. Канта про необхідність застосування в наукових дослідженнях прийому узагальнення. Акцентовано на значенні аналогії, як “проблеми універсалій”, яка присутня у філософських поглядах Платона та Аристотеля. Проаналізовано праці сучасних науковців, які досліджують методологію права та організацію наукових досліджень.
Peculiarities of the implementation of the legislation on public-private partnership in the field of environmental protection
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Сірант, Мирослава; Sirant, Myroslava; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
У статті розглядаються теоретико-правові питання державно-приватного партнерства у галузі охорони навколишнього природного середовища. На підставі комплексного системного підходу до дослідження правових явищ досліджено особливості реалізації чинного законодавства про державно-приватне партнерство у галузі охорони навколишнього природного середовища. Під формою державно-приватного партнерства розуміють набір прав і обов’язків приватного та державного партнера, які складаються з обов’язкових і факультативних елементів, надаючи право приватному та державному партнерам будувати взаємини у конкретній формі у межах закону. Загальний порядок укладання та виконання угод про державно-приватне партнерство застосовується щодо всіх проєктів, зокрема й у галузі охорони навколишнього природного середовища. Здійснено аналіз етапів реалізації державно-приватного партнерства, прав і обов’язків державного та приватного партнерів на різних етапах реалізації проєктів. Мета та завдання проєкту повинні відповідати цілям, визначеним у Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики на період до 2030 року. При реалізації проєкту державно-приватного партнерства у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюватиметься кілька видів державного контролю. Державний партнер наділений повноваженнями контролю виконання угоди, у тому числі щодо дотримання приватним партнером законодавства, наприклад при проєктуванні, будівництві та експлуатації об’єкта. Другим видом нагляду із боку держави є нагляд уповноваженими органами над виконанням приватним партнером законодавства під час реалізації угоди. Йдеться про види нагляду (контролю), які передбачені галузевим законодавством. Екологічні проєкти потребують системного підходу. Порядок укладання угод має бути доповнений необхідністю надавати інформацію про позитивний екологічний ефект, який виникне у результаті реалізації проєкту.
Per argumentum від Саллюстія
(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Чорнобай, Олена; Chornobai, Olena; Чорнобай, Елена; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
З’ясовано значення аргументативної практики відомого політичного діяча та історика Стародавнього Риму, застосованої ним у полемічних творах, що порушували тогочасну актуальну політико-правову проблематику, для розвитку норм і категорій римського державного і публічного права як форми і змісту вираження суспільного інтересу, для підтвердження імперативного методу регулювання суспільних відносин з низкою властивих цьому праву ознак, що визначали його природу і сутність.
Professional and ethical requirements for police activity
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Романова, Альона; Romanova, Alona; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
З’ясовано, що формуванню морально зрілої особистості сприяє високий рівень етичних вимог, втілення у службовій діяльності загальнолюдських цінностей, що знижує прояви порушення службової дисципліни, професійної деформації, а також, сприйняття населенням поліції як “карального” органу, а не як такого, що попереджує протиправні діяння і взаємодіє з населенням на засадах партнерства. Наголошено, що найважливішою професійною вимогою у поліцейській діяльності є повага і дотримання прав та свобод людини. Цей обов’язок передбачає безліч етичних аспектів у процесі його реалізації (повага до затриманої особи; недопущення приниження людської гідності через катування, приниження, зневагу; неупереджене ставлення до кожної людини незважаючи на віросповідання, політичну позицію, расову, майнову чи іншу ознаку тощо). Доведено, що на дотримання професійно-етичних вимог у поліцейській діяльності, перш за все, впливають ціннісні орієнтації сформовані в поліцейського у період його становлення як особистості (дитинство, юність, навчання в ЗВО). Неможливо миттєво, прийнявши присягу, набути високих морально-етичних якостей, які будуть реалізуватися у професійній сфері. Саме тому, важливим є психологічне тестування на придатність до служби в поліції. На рівні з визначенням фізичного і психічного здоров’я необхідно визначати морально-психологічну стійкість та сформованість особи. Зазначено, що професійно-етичні вимоги у поліцейській діяльності є фундаментальною складовою забезпечення принципів верховенства права, діяльності на засадах відкритості та прозорості, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчинення правопорушень, а також, обґрунтованого і правомірного вживання заходів реагування на правопорушення. Володіння високою етичною культурою на рівні з професійними компетентностями є вимогою, яка забезпечується ще у процесі навчання майбутніх поліцейських.
Receiving by the exposer of corruption information about the state of the pre-trial investigation initiated by his statement or message
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Канцір, Володимир; Слотвінська, Наталія; Kantsir, Volodymyr; Slotvinska, Natalia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
В статті проаналізовано окремі положення чинного законодавства та судової практики з метою з’ясування змістовного наповнення визначення, що міститься у частині 3 статті 60 Кримінального процесуального кодексу України “стан досудового розслідування”. Поставлена мета зумовлена нормою Кримінального процесуального кодексу України, яка встановлює, що заявник який є викривачем (крім можливості: отримувати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримувати інформацію про закінчення досудового розслідування) наділений правом в порядку, встановленому Законом України № 1700-VII “Про запобігання корупції” від 14 жовтня 2014 року, отримувати інформацію про стан досудового розслідування, що розпочате за його заявою чи повідомленням; а також зумовлена відсутністю офіційного тлумачення цього положення, наукових розвідок та неоднозначністю судової практики. Аналіз Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, довів, що зміст визначення “стан досудового розслідування” недоцільно прирівнювати до інформації, що окреслює стан тривання чи завершення цього розслідування, адже враховуючи той факт, що законодавець надав викривачу привілейоване становище, поряд з заявником щодо отримання інформації про досудове розслідування (ч. 3 ст. 60 КПК України, п. 13 ч. 2 ст. 53-3 Закону України № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року), обґрунтовано приходимо до висновку, що ця інформація не охоплюється даними, що містяться у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Religion and law: mutual influence and interconnection. Section one
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Кельман, Михайло; Сивуля, Тетяна; Kelman, Mykhaylo; Sivulya, Tetyana; Національний університет “Львівська політехніка”; Університет Короля Данила; Lviv Polytechnic National University; King Danylo University
Стаття присвячена визнанням неможливості зникнення феномену релігійності у суспільстві та очевидним фактам впливу релігії на процеси становлення й розвитку права. Аналіз багатьох історичних джерел дає переконливо твердити, що саме релігія є насправді духовною колискою права. Обгунтовано, що для ініціювання правового спілкування необхідн три речі: знання права (інтелектуальний елемент), діяльність (вольовий елемент), і – поза сумнівом – свідомість (духовний елемент). Зрештою, тільки духовне ідентифікує два перші. Тільки духовна складова наповнює “юридичним світлом”, змістом, метою, духом закону, правовим зв’язком, гарантує їх від перетворення у кращому випадку на формальну схему, у гіршому – на кримінально правовий хаос, а саме право – не право.
Role of solicitors in legal defense of the accused on political litigation of the great terror period (1937–1938) and such in regard of the dissident movement (1960’s-1980’s)
(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Макарчук, Володимир; Захарчин, Наталія; Makarchuk, Volodymyr; Zakharchyn, Nataliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Національний лісотехнічний університет України; Lviv Polytechnic National University; Ukrainian National Forestry University
Розглянуто та узагальнено тактику адвокатського захисту на найбільш гучних політичних процесах в Союзі РСР 1930-х–1980-х рр. Особливості радянського процесуального права передбачали, що участь державного обвинувачення (прокурора) у судовому процесі обов’язково має супроводжуватися участю адвоката, підшуканого особисто чи надаваного державою. Втім, обвинувачені зберігали за собою “право” й відмовитися від послуг адвоката. У певних випадках (якщо не більшості з них) підсудний розумів безглуздість залучення адвоката, за чиї послуги мала платити родина з небагатого сімейного бюджету. Так, на найвідомішому з політичних процесів кінця 1930-х рр. – “У справі антирадянського право-троцькістського блоку”, який проходив у Москві 2–12 березня 1938 р., усі підсудні, за винятком лікарів – Лева Левіна, Дмитра Плетньова та Ігната Казакова (на двох останніх був один захисник – Н. В. Коммодов) – ще перед початком процесу відмовилися від послуг адвоката. За 11 днів процесу слово було надане лише двом адвокатам – Н. Д. Брауде та Н. В. Коммодову (засідання 11 березня). Обидва повністю визнавали усі пункти обвинувачення і лише просили про співчуття до окремих “злочинців”. На відміну від жертв політичних репресій сталінської доби, обвинувачені на процесах дисидентів 1960-х–1980-х рр. могли розраховувати на адвокатську допомогу. Однак, коло адвокатів, допущених радянською владою до політичних процесів, було доволі вузьким. Більшість з них – з різних міркувань – з цією владою співпрацювали у той чи інший спосіб. Разом з тим окремі адвокати пізньої радянської доби з честю виконували непросте (а часто й небезпечне для власної адвокатської кар’єри) завдання захисту жертв комуністичних політичних репресій. В статті розглянуто адвокатську джіяльність С. В. Каллістратової, Д. І. Камінської, Ю. Б. Поздєєва, В. Б. Ромма та Н. А. Монахова. Діяльність адвокатів-правозахисників спеціально обговорювалася вищим політичним керівництвом Союзу РСР. 10 липня 1970 р. тогочасний голова КДБ (в майбутньому керівник держави) Ю. В. Андропов звернувся до ЦК КПРС із “закритим” листом про “неправильну поведінку” на судових процесах окремих адвокатів, передусім Д. І. Камінської та С. В. Каллістратової. Серед українських адвокатів, які виступали захисниками політичних обвинувачуваних на процесах 1960-х–1980-х рр., доброго слова у нині живих (колишніх) дисидентів та їх родичів заслуговує хіба що Сергій Макарович Мартиш із Дарницької колегії адвокатів.
Some reflections on the judge’s right to conscientious objection
(Видавництво Львівської політехніки, 2016) Jakuszewicz, Adam
The objective of the article is to explore the legal viability of the judge’s right to conscientious objection. As a potential legal basis of such a right are considered the fundamental right to freedom of conscience, religion and belief, as well as statutory provisions on disqualification of a judge from adjudicating on a given case. Furthermore, the author deals with the question of whether the judge’s right to conscientious objection is compatible with the principle of their subjection to the law in force. Мета статті полягає в тому, щоб дослідити правову природу права судді на відмову. Як потенційну правову основу такого права розглядають основоположне право на свободу совісті, релігії і переконань, а також законодавчі положення про відвід судді під час винесення рішень у цій справі. Крім того, автор розглядає питання про те, чи право судді на відмову сумісне з принципом його підпорядкування закону. Цель статьи заключается в том, чтобы исследовать правовую природу права судьи на отказ. В качестве потенциальной правовой основы такого права рассматриваются основополагающее право на свободу совести, религии и убеждений, а также законодательные положения об отводе судьи при вынесении решений по данному делу. Кроме того, автор рассматривает вопрос о том, право судьи на отказ совместимо с принципом его подчинение закону.
The essence of administrative and delict proceedings in the system administrative and processual law of Ukraine
(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Бортник, Надія; Заросило, Володимир; Bortnyk, Nadiya; Zarosilo, Volodymyr; Бортнык, Надежда; Заросило, Владимир; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
У статті розглянуто наукові погляди на сутність адміністративно-деліктного провадження в системі адміністративно-процесуального права України з позиції сучасного адміністративного процесуального права у контексті адаптації національного законодавства до вимог Європейського Союзу. Проаналізовано процесуальні форми окремих адміністративних проваджень та проваджень у справах про адміністративні правопорушення, які мають подвійну процесуально-правову природу та здійснюються судом у формі адміністративного судочинства й адміністративними органами – в процесуальній формі адміністративної юрисдикції.
The evolution of the form of government in Italy
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Козімо, Джованні ді; Cosimo, Giovanni di; Університет Мачерата (Італія); University of Macerata (Italy)
У статті аналізується еволюція парламентської форми правління, що підкреслює зростання значення правління та прогресуючу маргіналізацію парламенту. Установчі збори обрали форму парламентського правління. Вирішальним аргументом, висунутим під час обговорення на користь парламентської системи, стало занепокоєння надмірною концентрацією влади. Бажання не повторювати досвід фашистського режиму, а також завіса невігластва щодо результатів політичних виборів, які мали відбутися 18 квітня 1948 р., змусило політичні сили віддати перевагу парламентському уряду, в якому представники виконавчої та законодавчої влади були пов'язані відносинами довіри, оскільки вважалося, що це найкраще захистить тих, хто програв [1, с. 60]. Прийняття симетричної бікамералістичної системи, яка надає однакові повноваження обом палатам також можна віднести до цієї лінії міркувань. Подібні занепокоєння зумовили вибір виборчого регламенту та привели до прийняття пропорційної системи, яка достовірно відображає баланс сил між партіями, визначений виборцями на відміну від мажоритарних систем, які винагороджують політичні сили, які стали переможцями на виборах. Навіть рішення про введення нового рівня децентралізованого уряду, що знаходиться на півдорозі між державою та місцевими адміністративними органами (комунами та провінціями), можна розглядати як пов’язане з розбіжністю щодо концентрації влади. Фактично законодавча функція була розподілена по осі центр-периферія, хоча й досить нерівномірно. По суті, Установчі збори керувалися інституційними рішеннями, які зосереджувалися на збалансованому розподілі влади щодо форми правління (парламентської) форми, державної (регіональної) та виборчого закону (пропорційне представництво) [2, с. 422]. Як ми побачимо, ця орієнтація, здається, принаймні частково і різними способами, з часом була залишена. Еволюція форми правління пішла в інший напрямок, оскільки рівновага між парламентом і урядом змінилася на користь останнього.
The legal status of the parliamentary opposition in Ukraine and the Republic of Poland: а comparative legal analysis
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Голембіовскі, Марцін; Пивовар, Майя; Golebiowski, Marcin; Pyvovar, Maya; Університет Марії Кюрі-Склодовської; Національний університет “Львівська політехніка”; Marie Curie-Sklodowska University; Lviv Polytechnic National University
Механізми взаємодії державної влади та опозиції у європейських державах пройшли свій шлях становлення та розвитку. За цим критерієм держави Європи можна поділити на сталі демократії з багатолітніми традиціями та молоді демократії, становлення яких відбулося на межі 80-90-х років ХХ століття. До першої групи можна віднести Францію, Іспанію, Португалію, Великобританію, країни Бенілюксу та Скандинавські держави. До другої – держави східної Європи: Польщу, Словаччину, Румунію, Болгарію, Угорщину, держави Балтії, Чехію. З числа країн Центрально-Східної Європи, які вступили на шлях демократизації серед яких Республіка Польща стала першою. В статті здійснено аналіз щодо правового статусу опозиції в Україні та Республіки Польща. Авторами статті також було досліджено особливості законодавчого регулювання опозиції у Федеративній Республіці Німеччини в контексті досвіду для цих держав. Зосереджено увагу на тому, що правове регулювання механізмів взаємодії державної влади та опозиції відбувається переважно на рівні Регламентів парламентів, в яких врегульовується статус меншості. Встановлено, що в Україні та в Республіці Польща відсутнє законодавче регулювання статусу опозиції та опозиційної діяльності на рівні спеціально прийнятого закону, проте опозиція отримує державну підтримку з боку офіційної державної влади. Доведено, що належним чином інституціолізована опозиція з чітким правовим статусом та належними конституційними та законодавчими гарантіями діяльності сприятиме впровадженню нових якісних відносин у взаємодії з органами державної влади. Автори статті зосереджують увагу на тому, що в Україні та в Республіці Польща необхідно чітко закріпити на законодавчому рівні правовий статус опозиції на рівні спеціального закону. Авторами доведено, що політико-правовими механізмами взаємодії державної влади та опозиції є: 1) переговори, в тому числі за посередництвом політиків іноземних держав та представників міжнародних організацій; 2) круглі столи; 3) політичні консультації; 4) укладення політико-правових угод (договорів, меморандумів, універсалів); 5) звернення до міжнародних інституцій (Венеційська комісія, Рада Європи, ОБСЄ тощо).