Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
9 results
Search Results
Item Процесуальний статус захисника у кримінальному провадженні(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Сибірна, Рома; Гап’як, Сергій; Sybirna, Roma; Hapiak, Sergey; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський національний університет імені Івана Франка; Lviv Polytechnic National University; Ivan Franko National University of LvivЗа умов реформування кримінального процесуального законодавства України статус захисника набуває якісно нових, позитивних рис. Процес реформування кримінального судочинства зумовлює необхідність дослідження важливих питань гарантій прав і свобод особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема участі у ньому захисника. Важливими питаннями для розгляду залишаються участь захисника у кримінальному процесі як одного із найважливіших учасників кримінального провадження, дослідження проблем, пов’язаних із реалізацією законних прав та інтересів людини і громадянина. Сьогодні одним із аспектів цієї проблеми залишається невизначеність процесуальних прав, реалізацію яких здійснюють безпосередньо підозрюваний, обвинувачений; її не можна доручити захиснику. Визначення і чітке закріплення в КПК України відповідних прав і обов’язків захисника стане запорукою забезпечення ним ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів особи, оскільки недосконалі положення законодавства нині унеможливлюють реалізацію прав захисника щодо збирання доказів у повному обсязі. Задекларовані питання актуальні та своєчасні, оскільки правовий статус адвоката та захисника – це хоч і дещо суміжні, однак нерівнозначні поняття як за обсягом, так і за джерелом нормативно-правового регулювання. Згідно із положеннями КПК України, реалізація прав захисника відбувається виключно на основі КПК України, а діяльність адвоката як професійна діяльність особи унормована Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що зумовлює невизначеність процесуального статусу захисника-адвоката. Встановлено, що у положеннях ст. 46 КПК України доречно навести загальні положення щодо участі захисника у кримінальному провадженні, де серед іншого передбачити, що одна особа може мати декілька захисників, кожний з яких може з’являтися під час кримінального провадження і брати у ньому участь незалежно від іншого. Ст. 47 КПК України слід іменувати як “Права та обов’язки захисника”, закріпивши у ній відповідні права та обов’язки захисника, випадки відмови від виконання ним своїх обов’язків, а також те, що йому заборонено робити під час реалізації функції захисту. Однак під час формулювання положення наведених статей недоречно імплементувати усі норми ст. 20 “Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, оскільки окремі з них збігаються із положеннями КПК України і додаткового закріплення не потребують. Введення до новосформованих статей КПК України деяких норм цього закону недоцільне, оскільки вони фактично суперечать КПК України, що ускладнить захисникові реалізацію своїх прав та обов’язків у кримінальному провадженні. Зокрема, не варто в КПК України вказувати на “адвокатський” запит, оскільки положення цього кодексу регулюють відносини між учасниками кримінального провадження без ознак професійного спрямування, що, фактично, унеможливлює використання терміна “адвокатський запит”.Item Проблеми інституту адвокатури у кримінальному процесі та їх подолання(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Несімко, Олег; Nesimko, Oleg; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ цивілізованих демократичних державах невід’ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. У сучасних умовах, коли нагальним стає питання ефективного реформування правової системи держави, наближення її до європейських стандартів − стандартів країн із більш досконалою правосвідомістю та правовою культурою, постають проблемні питання становлення та розвитку правової допомоги як гарантії правопорядку та законності в громадянському суспільстві в Україні. Належний правовий захист у кримінальному процесі відіграє провідну роль, оскільки є надзвичайно важливим та обов’язковим елементом державного й суспільного розвитку, виступає основою для формування демократичної правової держави та громадянського суспільства. Розбудова правової держави є неможливою без дотримання гарантій захисту прав людини, без забезпечення чіткого механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура. Адвокатура − надзвичайно важливий інструмент демократії, бо за своєю суттю вона є організацією професійних адвокатів та виконує таку суспільну функцію, як захист основних прав особи. Захист прав людини є головним призначенням адвокатури У статті на основі аналізу нормативно-правових актів розглянуті ті проблемні питання які сьогодні, на нашу думку, постають перед адвокатурою України, та можливі шляхи подолання цих протиріч.Item До питання функціонування адвокатського самоврядування в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Маркович, Христина; Markovych, Khrystyna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто окремі проблемні питання функціонування адвокатського самоврядування в Україні. Акцентовано на його значущості як недержавного інституту, створеного для самостійного вирішення питань самоорганізації та діяльності адвокатури. Розглянуто завдання, які покладаються на органи адвокатського самоврядування. Звернено увагу на проблеми оплати адвокатами щорічних внесків на забезпечення діяльності адвокатського самоврядування. Зазначено, що зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю звільняє адвокатів від сплати щорічного внеску на період зупинення такого права. Наголошено на проблемних аспектах забезпечення незалежності адвокатури, що передусім стосується правовідносин між адвокатурою та державою. Підкреслено важливість зміцнення довіри громадянського суспільства до надання адвокатами кваліфікованої правової правої допомоги. Проаналізовано позиції науковців щодо членства адвокатів у єдиній професійній організації – Національній асоціації адвокатів України. Вважаємо, що для забезпечення адвокатського самоврядування та незалежності інституту адвокатури членство у Національній асоціації адвокатів України є необхідною умовою, оскільки самоврядування здатне забезпечити колективну незалежність членів адвокатської спільноти. Опрацьовано нову редакція Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України. Проведено порівняльний аналіз деяких видів підвищення кваліфікації адвокатів та нотаріусів. Зроблено висновки про позитивні та негативі сторони цієї редакції. Висловлені міркування щодо необхідності проведення заходів з підвищення кваліфікації адвокатів, оскільки вони спрямовані на професійне зростання адвоката, підвищення його компетенції, іміджу та професіоналізму. Дослідження дозволяє зробити висновок, що інститут адвокатського самоврядування в Україні є доволі розвиненим, а правові положення законодавства в цій сфері достатньо деталізовані. Проте реалізація правових норм на практиці виявила, що система органів адвокатського самоврядування має певні недоліки, а окремі норми законодавства потребують вдосконалення.Item Шляхи удосконалення організаційних форм адвокатського самоврядування в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Забзалюк, Дмитро; Zabzaliuk, Dmytro; Забзалюк, Дмитрий; Львівський державний університет внутрішніх справ; Lviv State University of Internal AffairsЗдійснено теоретичний аналіз шляхів удосконалення організаційних форм адвокатського самоврядування в Україні. Досліджено, що адвокатське самоврядування є чітким показником розвитку інституту адвокатури, міцної й незалежної адвокатської корпорації. Доведено, що на сучасному етапі судово-правової реформи, коли відбулося ставлення адвокатури як самоврядного інституту правової системи, завданням адвокатської спільноти є вдосконалення системи органів адвокатського самовряднування, виважений розподіл повноважень між органами адвокатського самоврядування та їх здійснення ефективно й відповідно до законодавства.Item Загальні засади організації та функціонування адвокатури зарубіжних країн(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Личенко, Ірина; Lychenko, Iryna; Лыченко, Ирина; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаттю присвячено визначенню загальних засад організації та функціонування адвокатури в зарубіжних країнах. Особливу увагу приділено аналізу первинних, вторинних та третинних рівнів, національних та наднаціональних стандартів правового забезпечення функціонування адвокатури в ЄС. З’ясовано загальні засади організації та функціонування адвокатури Великої Британії, Німеччини, Франції, США. Окрему увагу присвячено становленню інституту адвокатури в сучасних розвинутих державах. Досліджено особливості здійснення адвокатської незалежної професійної діяльності задля захисту, представництва і здійснення юридичної допомоги клієнтам у зарубіжних країнах.Item Принципи адвокатури як основоположні засади діяльності адвокатського самоврядування(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Бочуляк, Н. І.; Bochlylyak, N. I.; Бочуляк, Н. И.; Адвокатське об’єднання «Бочуляк і партнери»; Lawyers’ union «Bochuliak and partners»Принципи адвокатури мають незаперечне значення для характеристики функціональних та організаційних основ адвокатури, адже вони виступають основоположними засадами, що визначають сутність адвокатури та адвокатської діяльності. Принципи адвокатури дають змогу дослідити функціональні та організаційні основи адвокатури через закріплену у законодавстві систему ідей, кожна з яких відображає якесь окремо визначене начало, а у сукупності характеризує увесь інститут адвокатури. Очевидно, що принципи організації та принципи діяльності адвокатури є виокремленими групами з більш загального поняття, їх існування є своєрідним наслідком класифікації цього більш загального поняття, яке охоплює і першу, і другу групу принципів. Саме таку загальну групу принципів, яка б характеризувала основні засади побудови, діяльності адвокатури як правової інституції, цілком обґрунтовано, на нашу думку, можна було б назвати принципами адвокатури України.Item Моральні засади діяльності в Україні та ЄС інституту адвокатури в Україні та ЄС(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Чорнописька, Вікторія; Лабай, Марія; Chornopyska, Victoriya; Labay, Maria; Чорнописька, Виктория; Лабай, Мария; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті комплексно, на основі ґрунтовного аналізу значного масиву джерельної бази, проаналізовано особливості формування моральних засад діяльності інституту адвокатури в Україні та ЄС. Визначено зміст адвокатської етики: адвокат захищає інтереси свого клієнта; використовує тільки ті засоби і способи захисту, які передбачені законом; володіє такими якостями своєї професії які не мають псувати його імідж. Сформульовано модель юриста, що повинна відповідати таким вимогам: високий інтелектуальний, культурний рівень;розвинута юридична культура; знання законодавства; комунікація. Окреслено головні правила адвоката: адвокат у своїй діяльності повинен ставити інтереси клієнта вище за свої особисті; адвокат не повинен представляти інтереси двох чи більше людей, між якими є спір; адвокат має надавати юридичну допомогу на підставі договору; адвокат повинен повідомити сторону, яку він представляє про можливі труднощі справи; за порушення правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані санкції і дисциплінарна відповідальність; реклама адвоката не повинна містити оцінку роботи адвоката і відгуки клієнта, критику щодо інших адвокатів; адвокат повинен приділити максимальну увагу справі; не вирішуйте свої проблеми за допомогою хабара.Item Адвокатологія як науково-теоретична основа розвитку адвокатського самоврядування(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Бочуляк, Назарій; Bochlylyak, Nazari; Бочуляк, Назарий; адвокатське об’єднання “Бочуляк і партнери”; lawyers' union “Bochuliak and partners”У контексті адаптації національного законодавства до міжнародних норм права адвокатура виконує роль своєрідного індикатора істинності практичної реалізації законодавчих ініціатив. Появу нового терміна щодо визначення напряму наукових досліджень з проблематики адвокатури слід сприймати похвально, оскільки відтоді дефініції “адвокатологія” та “адвокатська діяльність” аналізуються як еквівалентні, тотожні. Дискусійне тлумачення термінології адвокатології як у наукових розвідках, так і законодавцем актуалізує нагальність конструктивного аналізу усієї інформативної бази стосовно адвокатури, її інституалізації, окреслення та закріплення на рівні законодавства понятійного апарату. Загалом, на наше переконання, адвокатологія як теорія має ґрунтуватися, щонайменше, на трьох взаємопов’язаних елементах: теоретичних концепціях, нормах законодавства та практиці їх застосування.Item Історико-правовий аналіз спростування підозри (обвинувачення) в контексті реалізації функції захисту у кримінальному провадженні(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Римарчук, Г. С.; Сорока, С. О.Наведено результати історико-правового дослідження однієї з форм реалізації функції захисту у кримінальному провадженні, а саме спростування підозри (обвинувачення). Акцент ставиться на поєднання ретроспективного досвіду адвокатури та обвинувачення з виокремленням основних елементних складових формування процесу спростування у кримінальному провадженні. Наведены результаты историко-правового исследования одной из форм реализации функции защиты в уголовном производстве, а именно опровержения подозрения (обвинения). Акцент ставится на сочетании ретроспективного опыта адвокатуры и обвинения с выделением основных элементных составляющих формирования процесса опровержения в уголовном производстве. The article is devoted to the historical legal research of a specific form of criminal protection meaning refutation of suspicion (accusation). It is accentuated the need of a retrospective experience combination taking into account advocacy and prosecution. Besides, there are emphasized key elements in the formation of the refutation process in criminal proceedings.