Зловживання слідчим, прокурором правом на визнання/невизнання особи потерпілим у кримінальному провадженні: теоретичні та практичні аспекти

Abstract

Стаття присвячена дискусійним питанням нормативного регулювання порядку ви- знання особи потерпілим у кримінальному провадженні. Розглянуто прогалини в регла- ментації процесуального статусу потерпілого та виявлено колізії законодавства, які умож- ливлюють зловживання слідчим, прокурором правом під час вирішення питання про визнання чи невизнання особи потерпілим у кримінальному провадженні. Проведений аналіз судової практики засвідчив непоодинокі випадки ненабуття або несвоєчасного набуття особою статусу потерпілого, зокрема, через зловживання слідчим, прокурором наданими їм правом. Запропоновано шляхи нейтралізації цих положень, зокрема, внесення змін до КПК України в частині процедури набуття такого статусу особою. Узагальнено обставини, які призводять до таких зловживань, зокрема, такі як: неод- нозначне тлумачення завданої шкоди, яка є підставою набуття статусу потерпілого, нена- лежний аналіз обставин справи, що призводить до необґрунтованих відмов у визнанні потер- пілим, зволікання із вчиненням процесуальних дій під час визнання особи потерпілим тощо. Аргументовано те, що процедура набуття статусу потерпілого у кримінальному провадженні в Україні все ще не має чіткої і послідовної нормативної регламентації, а проблемним питання, що зумовлює зловживання правами уповноваженими особами, є відсутність прямої вимоги в КПК України про необхідність прийняття окремого письмового процесуального рішення про визнання особи потерпілою. Як наслідок, запропоновано передбачити у законі обов’язок уповноваженої особи приймати рішення у формі постанови про визнання чи невизнання особи потерпілим у кримінальному провадженні після надходження відповідної заяви від постраждалої особи. Доведено, що єдиним нормативно-правовим способом постраждалої особи перешко- дити зловживанням слідчим, прокурором є звернення до слідчого судді із скаргою про скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим або про бездіяльність названих осіб щодо нездійснення процесуальних дій стосовно визнання особи потерпілою.The article is devoted to the controversial issues of regulatory regulation of the procedure for recognizing a person as a victim in criminal proceedings. Gaps in the regulation of the procedural status of the victim were examined, and conflicts of law were identified that enable the abuse of rights by investigators and prosecutors when deciding whether or not to recognize a person as a victim in criminal proceedings. The analysis of judicial practice has shown that there are many cases of nonacquisition or untimely acquisition of victim status by a person, in particular, due to abuse of the rights granted to them by investigators and prosecutors. Ways of neutralizing these provisions are proposed, in particular, amendments to the Criminal Procedure Code of Ukraine regarding the procedure for acquiring such status by a person. The circumstances that lead to such abuses are summarized, in particular, such as ambiguous interpretation of the harm caused, which is the basis for acquiring the status of a victim, improper analysis of the circumstances of the case, which leads to unfounded refusals to recognize a person as a victim, delay in taking procedural actions when recognizing a person as a victim, etc. As a result, it is proposed to provide in the law the obligation of the authorized person to make a decision in the form of a resolution on the recognition or non-recognition of a person as a victim in criminal proceedings after receiving a relevant application from the victim. It has been proven that the only legal way for a victim to prevent abuse by investigators and prosecutors is to appeal to the investigating judge with a complaint about the cancellation of the resolution refusing to recognize a victim or about the inaction of the named persons in failing to take procedural actions regarding the recognition of a person as a victim.