Правовий статус спеціалізованих органів Європейського Союзу у сфері забезпечення кібербезпеки

Abstract

Стаття присвячена дослідженню правового статусу спеціалізованих органів Європейського Союзу у сфері забезпечення кібербезпеки. Актуальність дослідження зумовлена політикою європейської інтеграції, визначеної Конституцією України. Об’єктом дослідження є суспільні відносини під час забезпечення кібербезпеки в країнах-членах Європейського Союзу. Предметом дослідження є нормативні акти Євро- пейського Союзу, які регламентують діяльність Агентства Європейського Союзу з кібербезпеки. Методологія дослідження базується на діалектиці. Серед загальнонауко- вих методів у дослідженні було застосовано: аналіз, синтез, системний метод, структурно-функціональний метод. До спеціальних наукових методів, використаних у дослідженні, належать: історико-правовий метод, порівняльно-правовий метод, метод системного аналізу права, формально юридичний метод, метод аналізу правозастосовної практики, метод правового моделювання. Термін “кібербезпека” офіційно з’явився в ЄС спершу як політична категорія: вперше був використаний Європейською Комісією у Стратегії кібербезпеки Європейського Союзу – Відкритий, безпечний та надійний кібер- простір 2013 р. Зазначено, що відмінною рисою європейського підходу є опора на екстериторіальний суверенітет і завдання підвищення міжнародного престижу Євро- пейського Союзу шляхом реалізації глобальної ініціативи – Програми дій з просування відповідальної поведінки держав у кіберпросторі. Особливої уваги в Європейському Союзі надають співробітництву на регіональному рівні, основною метою якого є формування системи забезпечення кібербезпеки в європейському регіоні з опорою на нормативну та інституційну базу Європейського Союзу, а також інструменти спів- робітництва Ради Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Північноатлантичного договору (НАТО).The article is devoted to the study of the legal status of specialized bodies of the European Union in the field of cybersecurity. The relevance of the study is due to the policy of European integration defined by the Constitution of Ukraine. The object of the study is the social relations that take place when ensuring cybersecurity in the member states of the European Union. The subject of the study is the regulatory acts of the European Union that regulate the activities of the European Union Agency for Cybersecurity. The research methodology is based on dialectics. Among the general scientific methods used in the study were: analysis; synthesis; system method; structural-functional method. The special scientific methods used in the study include: historical-legal method; comparative-legal method; method of systemic analysis of law; formal legal method; method of analysis of law enforcement practice; method of legal modeling. The term “cybersecurity” officially appeared in the EU initially as a political category: it was first used by the European Commission in the Cybersecurity Strategy of the European Union – An Open, Safe and Secure Cyberspace in 2013. It is noted that a distinctive feature of the European approach is the reliance on extraterritorial sovereignty and the task of increasing the international prestige of the European Union through the implementation of a global initiative – the Action Program for Promoting Responsible Behavior of States in Cyberspace. The European Union pays special attention to cooperation at the regional level, the main goal of which is to form a system for ensuring cybersecurity in the European region based on the regulatory and institutional framework of the European Union, as well as cooperation instruments of the Council of Europe, the Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) and the North Atlantic Treaty Organization (NATO).