Гармонізація національного законодавства про медіацію з європейськими нормами у виконавчому провадженні

Abstract

У статті з’ясовано те, що гармонізація національного законодавства про медіацію з європейськими нормами сприятиме розвитку цього інституту в правовій державі. Встановлено, що раціональне застосування охарактеризованих норм, із урахуван- ням світових тенденцій, угод, укладених за результатами медіації під час виконавчого провадження, буде вдосконалювати роботу виконавцю, який здійснює виконавче прова- дження.Встановлено, що закон України “Про медіацію” від 16.11.2021 р. № 1875IX[1] став значним кроком у розвитку ADR в Україні. Закон чітко визначає правові засади медіації (принципи, порядок проведення та інші аспекти цієї процедури), статус медіатора (його повноваження, вимоги до підготовки медіатора, практичний досвід та інші необхідні критерії). Також нормативно визначено те, що медіація може бути застосована на будьякій стадії процесу. Наприклад, перед зверненням до суду як превентивний захід для запобігання ескалації конфлікту. Під час судового провадження – для пошуку консенсусу та врегулювання спору. Після ухвалення судового рішення – для добровільного вико- нання рішення або врегулювання нових конфліктів, що виникли після судового розгля- ду. Погоджуємося, що значними перевагами інституту медіації є конфіденційність, швид- кість, сторони спору мають повний контроль над процесом медіації, а також самостійно можуть обирати рішення, яке їм підходить, знижувати витрати, оскільки медіація зазвичай є більш економним способом вирішення спорів, ніж судовий процес, збереження добрих стосунків сторін. Саме Законом України “Про медіацію” створено сприятливі умови для розвитку медіації як ефективного інструменту мирного вирішення конфліктів. Водночас медіація є однією із процедур примирення сторін спору шляхом їх добро- вільного вступу у переговорний процес за допомогою третьої особи – медіатора, яка сприяє врегулюванню спору. Під час вирішення конфліктів за допомогою медіації сто- рони зберігають контроль над процесом прийняття рішень. За результатами медіації у сторін є чудова можливість вирішити конфлікт без “втрати обличчя” і зберегти перспек- тиви співпраці на майбутнє.

The article finds that the harmonization of national legislation on mediation with European norms will contribute to the development of this institution in a state governed by the rule of law. It is established that the rational application of the described norms, taking into account global trends, agreements concluded based on the results of mediation during enforcement proceedings, will improve the work of the executor conducting enforcement proceedings. It is established that the Law of Ukraine “On Mediation” dated 16.11.2021 No. 1875IX[1] has become a significant step in the development of ADR in Ukraine. The law clearly defines the legal foundations of mediation (principles, procedure and other aspects of this procedure), the status of the mediator (his powers, requirements for the training of the mediator, practical experience and other necessary criteria). It is also normatively determined that mediation can be applied at any stage of the process. For example, before going to court as a preventive measure to prevent the escalation of the conflict. During court proceedings – to find consensus and settle the dispute. After the adoption of a court decision for voluntary execution of the decision or settlement of new conflicts that arose after the trial. We agree that the significant advantages of the institution of mediation are confidentiality, speed, the parties to the dispute have full control over the mediation process, and can also independently choose a solution that suits them, reduce costs, since mediation is usually a more economical way to resolve disputes than litigation, and maintain good relations between the parties. It is the Law of Ukraine “OnMediation” that created favorable conditions for the development of mediation as an effective tool for peaceful conflict resolution. At the same time, mediation is one of the procedures for reconciling the parties to the dispute through their voluntary entry into the negotiation process with the help of a third party – a mediator, who facilitates the settlement of the dispute. When resolving conflicts through mediation, the parties retain control over the decision-making process. As a result of mediation, the parties have an excellent opportunity to resolve the conflict without “losing face” and preserve the prospects for future cooperation.