Жаровська, Ірина МирославівнаЩирба, Мар’яна Юріївна2021-03-182021-03-182021Щирба М. Ю. Правовий статус пацієнтів: теоретико-правове дослідження : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук : 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Мар’яна Юріївна Щирба ; Міністерство освіти і науки України, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Національний університет «Львівська політехніка. – Луцьк, 2020. – 519 с. – Бібліографія: с. 391–460 (615 назв).https://ena.lpnu.ua/handle/ntb/56159У дисертації на основі аналізу сучасної правової доктрини, положень вітчизняного законодавства та практики його застосування розкрито сутність правового статусу пацієнта через узгоджений комплексний аналіз його засадничих, правоуможливлювальних та обмежувальних елементів. Визначено характеристики правового статусу, з-поміж яких такі: ґрунтується на соціальному становищі людини; відображає місце суб’єктів права в системі суспільно-правових відносин; має комплексний та системний характер; характеризується універсальністю й стійкістю. Подано авторську позицію щодо тлумачення правового статусу пацієнта, який позиціоновано як спеціальний вид загального правового статусу особи, що відтворює відносини між пацієнтом та правомочними особами (державою, органами охорони здоров’я, фахівцями приватної медичної практики) через встановлення їхніх прав, обов’язків та інших юридичних чинників, які мають важливе значення для належної правової реалізації особи у сфері охорони здоров’я. Виокремлено такі види правового статусу пацієнта: а) загальний; б) родовий (критеріями поділу є захворювання, соціальне чи професійне становище пацієнта, вид медичної послуги, правосуб’єктності особи); в) індивідуальний. Обґрунтовано таку теоретико-правову структуру правового статусу пацієнта: 1) засадничі елементи – принципи правового статусу; 2) правоуможливлювальні елементи – права пацієнта та гарантії їх реалізації; 3) обмежувальні – обов’язки пацієнта та юридична відповідальність за їх невиконання. Запропоновано авторське визначення поняття «пацієнт» – це людина (в особливих випадках її плід), яка вступила у правовідносини з приводу її здоров’я з органом охорони здоров’я чи особою, що займається приватною медичною практикою, звернувшись особисто (за винятком випадків, зазначених у законі) за отриманням медичної допомоги чи іншими медичними послугами, або користується ними, незалежно від наявності в неї захворювання, або бере участь у медичному експерименті в ролі піддослідного. В диссертации на основе анализа современной правовой доктрины, положений отечественного законодательства и практики его применения раскрыто сущность правового статуса пациента через согласованный комплексный анализ его основных, правовозможностных и ограничительных элементов. На основе комплексного анализа автором определены характеристики правового статуса, среди которых следующие: основывается на социальном положении человека; отражает место субъектов права в системе общественноправовых отношений; имеет комплексный и системный характер; характеризуется универсальностью и устойчивостью. Подано авторскую позицию относительно толкования правового статуса пациента, который позиционируется как специальный вид общего правового статуса лица, что воспроизводит отношения между пациентом и правомочными лицами (государством, органами здравоохранения, специалистами частной медицинской практики), путем установления их прав, обязанностей и других юридических факторов, которые имеют важное значение для надлежащей правовой реализации личности в сфере здравоохранения. Выделены следующие виды правового статуса пациента: а) общий; б) родовой (критерием разделения являются заболевания, социальное или профессиональное положение пациента, вид медицинской услуги, правосубъектности лица); в) индивидуальный. Обоснованно такую теоретико-правовую структуру правового статуса пациента: 1) основные элементы – принципы правового статуса; 2) правовозможностные элементы – права пациента и гарантии их реализации; 3) ограничительные – обязанности пациента и юридическая ответственность за их невыполнение. Предложено авторское определение понятия «пациент» - это человек (в особых случаях его плод), который вступил в правоотношения по поводу его здоровья с органом здравоохранения или лицом, занимающимся частной медицинской практикой, обратившись лично (за исключением случаев, указанных в законе) за получением медицинской помощи или другими медицинскими услугами, или пользуется ими, независимо от наличия у него заболевания, или участвует в медицинском эксперименте в качестве подопытного. The connection between law and medicine is revealing. Thus, presented dissertation is a complex study of a patient’s status aimed at the formation of analytical framework for the contextual interplay between modern legal doctrine, provisions of the domestic legislation and the practice of its implementation. Against this backdrop, the author reveals the essence of the legal status of the patient through the coordinated complex analysis of its core, constitutive and limiting elements. The author offers to interpret the patient’s legal status as a special type of general legal status of an individual, which reflects the relationship between patient and authorized persons (including, the state, health protection authorities, representatives of private medical practice) via the establishment of their rights, responsibilities and other legal factors. Particularly, the latter are important for the proper legal implementation of an individual’s rights in the health care domain. Originally linked with the ideas suggested in contemporary medical law science, this thesis answers pressing questions about different aspects of the patient’s legal status, including its conceptual and normative perspectives. The author’s discussion provides key insights into the certain types of patient’s legal status. Consequently, there should be distinguished the following types: a) general; b) generic (among criteria for a division are the disease, social or professional status of the patient, type of medical service, legal personality of the person); c) individual. Special reference is made to the theoretical and legal structure of the patient’s legal status. The author substantiates it is comprised of: 1) core elements – principles of the legal status; 2) constitutive elements – the rights of the patient and guarantees of their implementation; 3) restrictive – the patient’s responsibilities and legal liability in case of non-compliance with them. Additionally, among the objectives of the current scientific research was to sketch a useful concrete framework for the concept of the term «patient». Specifically, there are following legal features of the aforesaid definition: only an individual can obtain a status of patient; health condition is not a key factor for the obtaining the patient’s status (in other words, an individual can obtain the status of patient despite the presence of a certain disease); an individual enters into a legal relationship related to his/her health; applies to health authorities or a medical specialist for medical services. The author offers her own definition of the term «patient». Accordingly, it is defined as an individual (in special cases its fetus) who has entered into a legal relationship regarding his/her health with a health care authority or a person engaged in private medical practice, applying in person (except in cases where specified in the law) for receiving medical care or other medical services, or already uses them, regardless of the presence of the disease, or participates in a medical experiment as an experimental subject. It has been established that an individual actually acquires the status of a patient from the moment of applying to the authorized bodies or specialists, except in some cases (e.g., minors, inability to apply on their own due to health, compulsory treatment or compulsory medical measures). The moment of termination of the patient’s status may be: achievement of a legitimate interest in respect of which an individual acted as a patient; refusal of medical care or other types of medical services; death. It is proved that the status of the fetus as a patient depends on determining the beginning of the right to life. The need to change the legal ideology regarding the legal protection of the fetus as a patient from the 22nd week after conception, which is in the mother's body, is substantiated. This allowed the author to single out following rights of the fetus: the right to birth; the right to natural physical and psychological development; the right to human dignity; the right to a healthy lifestyle for the mother; the right to a safe, healthy environment; the right to protection against the use of the fetus in medical experiments; the right to qualified medical care; the right to legal protection in case of harm to the health of the fetus. After providing an overview of current practices, the author goes on to analyze the principles of the modern health care activity. Thus, all suggested arguments are based on the fact that access to the health care is one of the main principles of the patient's legal status. Such access has a comprehensive nature, covers the availability of medical care and the availability of other medicines, which is widely enshrined in international, regional and national legislation. The criteria for implementing the principle of accessibility are highlighted. All international standards in the field of equality according to medical criteria are grouped into three main blocks: standards of equality of patients’ rights regardless of age; standards of equality of terminally ill and dying persons; standards of equality of patients regardless of the diagnosis. The principle of equality in the field of health care covers the following factors that must be ensured by the state: equal access to available services and assistance for equal needs; equal use in relation to equal need; equal quality of care provided for everyone. For the first time in the national legal doctrine, the main legal criteria for the safety of medical care are defined. Specifically, such criteria include following requirements: medical care must be provided by a qualified specialist; medical activities should be carried out without harm to the patient’s health through the proper performance of professional duties by a medical professional; the risk to the patient’s health during the medical intervention must be justified (risky methods are considered acceptable in case they meet modern scientifically sound requirements aimed at preventing a real threat to life and health of the patient; such methods are applied with the informed consent of the patient, and the doctor take all appropriate measures in such cases to prevent harm to the life and health of the patient); prohibition against medical malpractice. Looking at the results of this study, the necessity of a comprehensive approach to patient safety problems is substantiated. After briefly introducing each idea mentioned above, the PhD thesis traces to the issue of the systematization of parameters intrinsic to the principle of confidentiality. In this vein, there are following features of the outlined principle: its determining importance for the patient; contains information not only of medical character, but also other personal data; existence of possible limitations on the principle of confidentiality only with the permission of the patient, and in exceptional cases legislatively stipulated in order to ensure the public interest and life, health of others or the patient’s own security; the requirement for states to adhere to the conditions and the rules of confidentiality to be established at the legislative level; a wide category of entities (not only medical staff) to which the obligation to maintain confidential information must be applied. Based on the results taking from the investigation of empirical material, the principle of partnership «patient – medical worker» was singled out. The latter, in particular, provides with an individual approach to the patient and the importance of his/her autonomy in making a medical decision and the realization of the certain rights. Through the pragmatic synthesis of legal approaches, the author concludes with her observations about the operationalization of the paternalistic approach to the conceptualization of the patient legal status. It is stated that the aforesaid practice, which indicates the absence of a personal approach to the patient, is not justified in the presentday conditions of the state-building process, as the patient must bear individual responsibility for his/her health and outcome.ukпацієнтправовий статуспринципи правового статусу пацієнтаправа пацієнтаобов’язки пацієнтагарантії прав пацієнтавідповідальність пацієнтапациентправовой статуспринципы правового статуса пациентаправа пациентаобязанности пациентагарантии прав пациентаответственность пациентаpatientlegal statusprinciples of patient’s legal statuspatient’s rightspatient’s responsibilitiesguarantees of patient’s rightspatient’s obligationsDissertation519342 951:61.05(477.5)