Фролова, ЮліяFrolova, Yuliia2023-03-242023-03-242019-10-102019-10-10Frolova Y. Network of Ottoman fortified settlements in the horth-western coast of the Black Sea in the 17th and 18th century / Yuliia Frolova // Architectural Studies. — Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2019. — Vol 5. — No 2. — P. 82–91.https://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57798Дослідження архітектурно просторового планування укріплених міст є частиною міждисциплінарного дослідження історично-містобудівного, культурно-соціального та економіко-природнього характеру розвитку південного регіону сучасної України. Мистецтво фортифікації упродовж16–19 століть було важливим чинником впливу на розвиток міст, їх розміри та архітектурний вираз, соціальний та культурний склад території, символізували міліарну та політичну міць країни. Більшість міст північно-західного узбережжя Чорного моря за соціально-економічних та політичних обставин мали лінії фортифікаційних укріплень побудовані у різні часи та за різними фортифікаційними традиціями. У якостях фортифікаційних укріплень проявилась напрямок функціонування поселення як потужних портів або торгівельних площ з використання розгалуженої системи підпорядкування оточуючої території та середмість. Дослідження охопило 11 міст, які мали фортифікації упродовж 17 століття. Було систематизовано історіографічні та описові документи щодо фортифікацій, зведено у табличну форму, проведено пошук спільних рис та алгоритмів утворення міського простору, порівняно з іншими відомими османськими містами того ж періоду. Отримані архітектурно-просторові моделі фортифікаційних укріплень об’єднуються у загальну мережу фортифікацій з тотожною організацією та підпорядкуванням міського простору за зразком державного рівня Османської Імперії, поділяються на другорядні та підпорядковані зв’язки. В залежності від природно-економічних чинників було виділено 4 типи фортифікаційних просторових зв’язків( брамовий, дзеркальний, ланцюговий та комбінований), обрані об’єкти мають спільні історичні та просторові характеристики (початок формування фортифікацій від літовського та генуєзьського періодів, татарська та ногайська перебудова, османська модернізація, період занепаду). Просторова єдність розвитку укріплених міст північно-західного узбережжя Чорного моря та їхні спільні архітектурно-просторові риси уможливлюють реконструкцію об’ємного вигляду тих містечок, які мають обмежену джерельну базу. Також актуалізує питання перегляду містобудівного руху та характеру організації фортифікаційних споруд у період володарювання Османської Імперії XVII та XVIII століттяThe article is aimed at covering the issue of the historical organization of the network of fortresses of the northwest coast of the Black Sea and the Danube-Dnepr intermarriage during the XVII and XVIII centuries, the times of subordination of this territory to the Ottoman Empire and vassal states. The study covered 11 cities that had fortification systems. Historiographical and descriptive documents on fortifications were systematized, search for common features and algorithms for the formation of a fortified area was compared with other known Ottoman cities of the same period. Generalization of architectural solutions is derived in a spatial typology.82-91enпланування містафортецяоборонна лініяПівдень Україниукріплені поселенняпівнічно-західне узбережжя Чорного моряотаманські фортеціXVIII століттяcity planningfortressdefense linesThe South of Ukrainefortified settlementsnorth-west coast of the Black Seaottoman fortressXVIII centuryArticle© Національний університет „Львівська політехніка“, 2018© Frolova Y., 201910Frolova Y. (2019) Network of Ottoman fortified settlements in the horth-western coast of the Black Sea in the 17th and 18th century. Architectural Studies (Lviv), vol. 5, no 2, pp. 82-91.