Лесько, НаталіяLesko, Nataliia2023-03-212023-03-212022-01-012022-01-01Лесько Н. Державний примус: поняття та характеристика / Наталія Лесько // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2022. — № 1 (33). — С. 106–113.https://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57710У статті розглядається поняття та характеристика державного примусу в контексті принципу правової держави, верховенства права та законності. Правова держава не заперечує та не може заперечувати реалізацію примусового впливу, але не визнає примусу, який не засновано на праві. Зазначається, що у правовій науці відсутній загальновизнаний підхід до інтерпретації державного примусу. Державний примус порізному визначається дослідниками. Державний примус можна визначити, як уповноважену діяльність посадових осіб, спрямовану на реалізацію владних повноважень з метою дотримання та виконання правових актів. Державний примус як відношення характеризується однобічністю, владністю та нерівністю сторін, є завжди асиметричним. Зв’язок державного примусу з обмеженням і навіть позбавленням права - необхідна, але недостатня умова для характеристики державного примусу на сучасному етапі, оскільки не враховує зміни нормативно-правової бази можливої інтерпретації державного примусу, що характеризується закріпленням принципів правової держави, верховенства права та верховенства прав людини у Конституції України, на рівні загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України. Вказується, що застосування державного примусу не суперечить принципам, на яких ґрунтується правова держава. Правова держава немислима без влади, яка вирізняється високою легітимністю, що веде до підвищення відповідальності влади перед суспільством і спонукає її до використання всіх можливих засобів для досягнення суспільно корисних цілей, зокрема примусу. Право у правовій державі виражає збалансовану волю суспільства, в якій закладена основа державного примусу. Зазначено, що примус залишається важливим засобом виконання обов’язку держави щодо забезпечення недоторканності прав і свобод громадян. Державний примус в умовах правової держави характеризується законодавчо встановленими межами впливу держави на суб’єктів права. Державний примус у правовій державі реалізується з метою захисту прав людини та забезпечення загального блага. Державний примус не повинен принижувати гідність людини, має бути відповідним і обґрунтованим, нормативно визначений на підставі якісного законодавчого матеріалу. Примус у правовій державі розуміється, як заснований на вимогах права та здійснюваний у встановлених межах і формах шляхом фізичного, психічного або організаційного впливу на волю та поведінку суб’єктів права, діяльність державних органів і інших уповноважених осіб з метою запобігання порушенню або загрозі порушення правових норм, забезпечення прав і свобод особи, громадської безпеки та державного суверенітету, іншої суспільної та державної необхідності.The article considers the concept and characteristics of state coercion in the context of the rule of law, rule of law and legality. The rule of law does not and cannot deny the exercise of coercive influence, but does not recognize coercion that is not based on law. It is noted that in legal science there is no generally accepted approach to the interpretation of state coercion. State coercion is defined differently by researchers. State coercion can be defined as the authorized activity of officials aimed at exercising power in order to comply with and enforce legal acts. State coercion as a relationship characterized by one-sidedness, power and inequality of the parties, is always asymmetric. The connection of state coercion with restriction and even deprivation of rights is necessary, but not a sufficient condition for the characterization of state coercion at the present stage, as it does not take into account changes in the legal framework of possible interpretation of state coercion. in the Constitution of Ukraine, at the level of universally recognized principles and norms of international law and international treaties of Ukraine. It is pointed out that the use of state coercion does not contradict the principles on which the rule of law is based. The rule of law is inconceivable without power and has a high degree of legitimacy, which leads to increased responsibility of the government to society and encourages it to use all possible means to achieve socially useful goals, including coercion. Law in a state governed by the rule of law expresses the balanced will of a society in which the basis of state coercion is laid. It is stated that coercion remains an important means of fulfilling the duty of the state to ensure the inviolability of the rights and freedoms of citizens. State coercion in a state governed by the rule of law is characterized by legally established limits of state influence on subjects of law. State coercion in the rule of law is exercised in order to protect human rights and ensure the common good. State coercion should not degrade human dignity, should be appropriate and reasonable, normatively determined on the basis of quality legislative material. Coercion in a state governed by the rule of law is understood as based on the requirements of law and carried out within established limits and forms by physical, mental or organizational influence on the will and behavior of legal entities, government agencies and other authorized persons to prevent violations or threats of violations, ensuring the rights and freedoms of the individual, public safety and state sovereignty, other social and state needs.106-113ukпримусдержавний примусправова держававерховенство правазаконністьcoercionstate coercionrule of lawrule of lawlegalityArticle© Національний університет „Львівська політехніка“, 2022© Лесько Н., 20228http: //doi.org/10.23939/law2022.33.106340.12Lesko N. (2022) Derzhavnii primus: poniattia ta kharakteristika [State primus: concept and characteristics]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika". Serie: Yurydychni nauky (Lviv), no 1 (33), pp. 106-113 [in Ukrainian].