“Державно-правова традиція” і “(українська) національна державно-правова традиція”: до питання про змістове значення понять

Abstract

Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлена потребою осмислення особливостей постання і розвитку держави в Україні, зокрема, сприяє утвердженню історичної легітимізації української національної державності та усвідомленню фундаментальних підвалин розвитку різних державно-правових інститутів. До того ж розуміння глибинного змісту та значення національної традиції у сучасному процесі українського державотворення й розбудови громадянського суспільства допоможуть краще зорієнтуватися у суспільно-політичній ситуації сьогодення. Звідси мета статті, методологічну основу якої становить діалектичний метод пізнання суспільно-політичних та правових явищ та процесів, полягає у з’ясуванні змістового значення поняття традиції взагалі, й державно-правової традиції зокрема; визначенні сутнісних засад української національної державно-правової традиції. На нашу думку, традиція як невід’ємний атрибут суспільного життя є основаним на цінностях соціокультурним феноменом, що забезпечує закріплення і збереження соціально значущого досвіду та історико-генетичну спадкоємність більшості культурних і соціальних процесів у суспільстві. Підкреслено також розуміння традиції як національного феномену. Акцентовано на тому, що державно-правові традиції як соціокультурне явище здебільшого віддзеркалюються у ментально-правовій та суспільнополітичній сферах життєдіяльності суспільства і виявляються у (порівняно) однаковому розумінні змісту політичних та правових цінностей тощо. Обґрунтовано тезу про те, що національна державно-правова традиція – та, що відповідає особливостям націоґенезу конкретного народу й виявляє себе в перебігу його державотворення в сукупності основних якостей культурно-історичної, соціальної й інтелектуальної традицій. Наголошено на тому, що процес українського націоґенезу, а отже, започаткування української національної державно-правової традиції, припадає на останню третину XVI – першу половину XVII ст., і пов’язаний передовсім із козацтвомThe relevance of the title is due to the need to understand the peculiarities of the uprising and development of the state in Ukraine, in particular, contributes to the historical legitimization of Ukrainian national statehood and awareness of the fundamental foundations of various state and legal institutions. In addition, understanding the deep meaning and significance of the national tradition in the modern process of Ukrainian state-building and civil society development will help to better navigate the current socio-political situation. Hence the purpose of the article, the methodological basis of which is the dialectical method of cognition of socio-political and legal phenomena and processes, is to clarify the meaning of the concept of tradition in general, and state and legal tradition in particular; determining the essential principles of the Ukrainian national state and legal tradition. It is argued that tradition, as an integral attribute of public life, is a value-based socio-cultural phenomenon that ensures the consolidation and preservation of socially significant experience and historical and genetic continuity of most cultural and social processes in society. The understanding of tradition as a national phenomenon is also emphasized. It is emphasized that state-legal traditions as a socio-cultural phenomenon are mostly reflected in the mental-legal and socio-political spheres of his life, and are manifested in (relatively) the same understanding of the content of political and legal values and so on. The thesis is substantiated that the national state and legal tradition corresponds to the peculiarities of the nation-genesis of a particular people and manifests itself in the course of its statebuilding in the set of basic qualities of cultural-historical, social and intellectual traditions. It is emphasized that the process of nation-genesis, that the process of Ukrainian nation-genesis, and hence the beginning of the Ukrainian national state and legal tradition falls on the last third of the XVI – first half of the XVII century, and is associated primarily with the Cossacks.