Публічне управління у сфері застосування програм допоміжних репродуктивних технологій в Україні

Abstract

Дисертаційна робота є системним дослідженням комплексу сучасних проблем публічного управління у сфері застосування програм допоміжних репродуктивних технологій в Україні. У роботі виокремлено найгостріші проблеми галузі, якими для сучасної України є: відсутність політичної волі щодо вирішення наявних проблем; відсутність статистичних даних щодо застосування ДРТ в недержавному секторі, що ускладнює збір доказової бази для прийняття обґрунтованих управлінських рішень; мінімальне правове врегулювання публічно-управлінських відносин щодо застосування ДРТ; відсутність з боку держави контролю за наданням медичних та немедичних послуг пов’язаних із застосуванням ДРТ; неврегульованість порядку та стандартів їх надання; рівень кадрового забезпечення (нестача кваліфікованих фахівців на первинному рівні надання медичної допомоги, працевлаштування та попередження втрати рівня кваліфікації фахівців з ДРТ серед лікарів – тимчасово переміщених осіб; нестача кваліфікованого середнього медичного персоналу), обмеження доступу до обладнання та ліків (фінансові, організаційні, логістичні); не вирішені питання біоетики щодо меж досліджень, сурогатного материнства, донорства тощо. The dissertation is a systematic study of the complex of modern issues of public administration in the field of application of assisted reproductive technology programs in Ukraine. This work highlights topical issues in the field, namely the following ones in modern Ukraine: the lack of political will to solve existing issues; the lack of statistical data on the use of ART in the non-state sector, which makes it difficult to collect an evidence base for making informed management decisions; minimal legal regulation of public and administrative relations regarding the use of ART; the lack of state control over the provision of medical and non-medical services related to the use of ART; grey market of ART services, irregularity of procedure and standards of their provision; the level of staffing support (the lack of qualified specialists at the primary level of providing medical care, employment and prevention of loss of the level of qualification of ART specialists among doctors – internally displaced persons; the lack of qualified paramedical personnel), restrictions on access to equipment and medicine (financial, organizational, logistical ones); unsolved bioethical challenges regarding the research limits, surrogate motherhood, donation, etc.