Теоретико-методологічні основи дослідження моральних засад інституту адвокатури

Abstract

У статті сутність адвокатської етики визначено певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра має здійснюватися безперервно й на належному професійному рівні. Адвокат не може займати позицію, яка викриває його клієнта (обвинуваченого, підсудного, підозрюваного), або спростовує доводи довірителя щодо відстоювання його цивільно-правових інтересів тощо; б) добросовісним застосовуванням для успішного досягнення цієї мети всіх передбачених у законодавстві модусів (способів, засобів), що дозволяють й зобов’язують надавати кваліфіковану правничу допомогу своєму клієнту; в) високими морально-психологічними й професійно-правовими властивостями, котрими має володіти кожен адвокат. У статті висновується, що адвокатура виступає інститутом громадянського суспільства, котрий, передусім, покликаний на професіональних основах забезпечувати/гарантувати захист прав, свобод й інтересів фізичних/юридичних осіб. Будучи однією з визначальних складових правозахисної системи, інститут адвокатури посідає у ній виняткове місце. Позаяк, першочерговим завданням цього інституту є забезпечення/гарантування прав людини й громадянина модусом надання їм професіональної правничої допомоги. Здійснено ґрунтовний аналіз проблеми моральних принципів діяльності інституту адвокатури в радянському та пострадянському, передусім вітчизняному, науково -правовому дискурсі, й відзначено, що у правовій науці означене питання як самостійний предмет загальнотеоретичних досліджень активізувалося лише наприкінці 1960-х рр. Водночас, проблема моральних засад, передусім колізій та дилем, професійної діяльності адвокатської спільноти, як окрема наукова проблема фахово не вивчалася. Ми вважаємо, це було зумовлено тодішніми ідеологічними кліше, що панували у всіх сферах суспільного буття.The article defines the essence of legal ethics as certain components, namely: a) the purpose (mission) of a lawyer is to protect the interests of his client, providing him with the necessary professional legal assistance, which must be provided continuously and at the appropriate professional level. A lawyer may not take a position that exposes his client (accused, defendant, suspect), or refutes the arguments of the principal to defend his civil interests, etc.; b) conscientious application for successful achievement of this goal of all modes (methods, means) provided by the legislation, which allow and oblige to provide qualified legal assistance to the client; c) high moral and psychological and professional and legal qualities that every lawyer must (must) possess. The article concludes that the Bar is an institution of civil society, which is primarily designed to provide / guarantee the protection of the rights, freedoms and interests of individuals / legal entities on a professional basis. As one of the defining components of the human rights system, the institute of advocacy occupies an exceptional place in it. Since, the primary task of this institution is to ensure / guarantee human and civil rights through the provision of professional legal assistance. A thorough analysis of the problem of moral principles of the bar in the Soviet and post-Soviet, especially domestic, scientific and legal discourse, and noted that in legal science this issue as an independent subject of general theoretical research intensified only in the late 1960s. First of all, conflicts and dilemmas, the professional activity of the legal community, as a separate scientific problem was not professionally studied, as we see, it was due to the then ideological clichés that prevailed in all spheres of social life.