Browsing by Author "Сидор, Н. І."
Now showing 1 - 4 of 4
- Results Per Page
- Sort Options
Item Designing of alkaline activated cementing matrix of engineered cementitious composites(Видавництво Львівської політехніки, 2021-11-11) Марущак, У. Д.; Саницький, М. А.; Сидор, Н. І.; Маргаль, І. В.; Marushchak, Uliana; Sanytsky, Myroslav; Sydor, Nazar; Margal, Ihor; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityАктуальною проблемою сучасного будівництва є розроблення високофункціональних матеріалів, які характеризуються високою міцністю на стиск та згин, довговічністю, експлуатаційними властивостями для забезпечення стійкості конструкцій. Одним з таких матеріалів є інженерні цементувальні композити (ЕСС) – особливий клас високофункціональних дисперсно-армованих цементних матеріалів. ECC характеризуються утворенням множинних тріщин за навантаження і деформаційних зміцнень під час розтягування. Для забезпечення підвищених властивостей матриця інженерних цементувальних композитів повинна бути запроектована з урахуванням принципів мікромеханіки, що передбачають оптимізацію компонентного складу та мікроструктури матеріалу з урахуванням взаємодії цементної матриці та волокон. Властивостей високоміцної цементної матриці досягають через отримання щільної упаковки частинок. Підвищення експлуатаційних властивостей ЕСС досягається частковою заміною цементу додатковими цементувальними матеріалами, зокрема золою-винесення. Дібрано співвідношення компонентів в’язкого і заповнювача та витрати суперпластифікатора методом ортогонально-центрального композиційного планування. Оптимальне відношення компонентів цемент: зола винесення: пісок становить 1:1:1, а витрата полікарбоксилатного суперпластифікатора – 0,75 % від маси в’язкого. Зниження негативного впливу підвищеної кількості золи-винесення забезпечується введенням метакаоліну та лужного активатора тверднення. Це забезпечує підвищення міцності цементної системи через 1 добу в 1,5 раза, отримання показників її міцності через 28 діб – 66,1 МПа та питомої міцності Rc2/Rc28 = 0,61, що створює можливість ефективного використання портландцементу, зменшення його витрати та зниження негативного впливу на навколишнє середовище.Item Вплив компонентного складу на властивості інженерних цементуючих композитів(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Сидор, Н. І.; Марущак, У. Д.; Маргаль, І. В.; Sydor, N.; Marushchak, U.; Margal, I.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗастосування інженерних цементуючих композитів (ECC) – спеціально розробленого класу дисперсно-армованих матеріалів на основі портландцементу – дає змогу підвищити несучу здатність, стабільність при різних статичних та динамічних впливах, а також довговічність будівельних конструкцій завдяки контрольованому процесу тріщиноутворення. Проте в ECC використовують значну кількість цементуючих матеріалів, часто до 70 %, що призводить до суттєвих деформацій усадки, обмеження стабільності розмірів та зростання вартості матеріалу. Досліджено реологічні та міцнісні показники інженерних цементуючих композитів на основі бінарної та потрійних в’яжучих систем за варіювання вмісту дисперсних волокон. Показано, що чсткова заміна золи винесення ультрадисперсними мінеральними добавками з підвищеною поверхневою енергією у складі потрійної в’яжучої системи, використання полікарбоксилатного суперпластифікатора, а також армування структури інженерних композитів дисперсними волокнами в оптимальній кількості підвищують їхні фізикомеханічні властивості як у ранній, так і в пізніші терміни тверднення порівняно з композитами на основі бінарної в’яжучої системи. З використанням комплексу мінеральних добавок, що забезпечує щільне упакування частинок, ранню пуцоланову реакцію з одержанням додаткових продуктів гідратації, коефіцієнт тріщиностійкості зростає до 0,227–0,240 порівняно з 0,216 для ЕСС на основі бінарної в’яжучої системи.Item Дослідження властивостей інженерних цементуючих композитів(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Сидор, Н. І.; Sydor, N. I.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПідвищення фізико-механічних властивостей та тріщиностійкості цементуючих композитів при експлуатації будівель та споруд є актуальною проблемою в інженерній практиці. З цією метою розроблено спеціальний клас дисперсно-армованих матеріалів – інженерні цементуючі композити (engineered cementitious composites – ЕСС). У статті показано, що із застосуванням дисперсних волокон можна збільшити міцність на згин ЕСС на 40 %, а додаткова заміна золи винесення на метакаолін – ще на 23 %. Стандартна міцність на стиск модифікованих цементуючих композитів становить 86,7 МПа. Доведено, що дисперсне армування поліпропіленовою фіброю та часткова заміна золи винесенння метакаоліном підвищує тріщиностійкість композитів, оцінену за критичним коефіцієнтом інтенсивності напружень, через 7 та 28 діб у 1,2 разу порівняно зі складом без метакаоліну. Розроблені інженерні цементуючі композити з добавкою метакаоліну характеризуються зменшенням відкритої пористості на 35 %, умовного коефіцієнта розміру пор у 3,4 разу порівняно з базовим композитом.Item Ефективність впливу захисного покриття на експлуатаційні властивості бетону(Видавництво Львівської політехніки, 2016) Гивлюд, М. М.; Новицький, Ю. Л.; Дума, В. О.; Сидор, Н. І.Розроблено теоретичні основи підвищення корозійної стійкості бетонів захисними покриттями на основі наповненого алюмінію та цинк оксидами поліметилфенілселоксану. Методами математичного планування експерименту з врахуванням залежності водопоглинання бетону та адгезійної міцності покриття визначено оптимальні склади вихідних композицій для захисних покриттів, визначено їхні технологічні та фізико-механічні властивості, товщину покриття, способи нанесення на поверхню бетону та вивчено умови формування. Оптимізовано склад захисного покриття та досліджено вплив добавок і каолінового волокна на показники водопоглинання адгезійної міцності та корозійної стійкості обробленого бетону. Доведено підвищення стійкості будівельних конструкцій виробів та матеріалів збільшення терміну їх служби, довговічності та зносостійкості нанесенням на їхні поверхні захисних покриттів задля підвищення стійкості поверхонь від дії зовнішніх агресивних чинників. Методами фізико-хімічного аналізу встановлено вплив окремих компонентів покриття на корозійну стійкість бетону. Підтверджено високу гідрофобність поверхні захисного бетону та ізолювальну здатність покриття. Експериментально підтверджено факт підвищення корозійної стійкості обробленого бетону до дії іонів Mg2+ та SO4 2 відповідно на 23–38 %, що підтверджує можливість їх використання для підвищення довговічності бетону, який експлуатується в агресивних зовнішніх середовищах. The article is devoted to development of theoretical foundations of improving corrosion resistance of concrete protective coatings based on filled with aluminum and zinc oxides polimetylfenilseloksanu. Methods of mathematical experiment planning with regard to water absorption depending on the concrete and coating adhesion strength optimum component of the original compositions for protective coatings, determined their technological and physical and mechanical properties, the thickness of the coating, application methods and the surface of the concrete conditions of the studied. Conducted optimization of protective coatings and the influence of additives and kaolin fiber water absorption performance adhesive strength and corrosion resistance of the treated concrete. Provided improve the sustainability of building designs products and materials prolong their service life durability and wear resistance by coating the surface of protective coating for increased resistance to external surfaces from aggressive factors by modifying their protective coverings. Methods of physical and chemical analysis the impact of individual components coating on corrosion resistance of concrete. Confirmed high hydrophobicity of the surface of the protective concrete and insulating ability of the coating. Experimental confirmed fact increase the corrosion resistance of the treated concrete steps to ions Mg2+ and SO4 2- respectively 23–38 %, which confirms the possibility of their use for improving the durability of concrete, which is operated in harsh outdoor environments.