Browsing by Author "Токарська, Антоніна Семенівна"

Now showing 1 - 4 of 4

Становлення та розвиток філософсько-правових ідей в Галичині (сер. XIX – XX ст. ст.)
(Національний університет "Львівська політехніка", 2018) Вовкович, Уляна Володимирівна; Токарська, Антоніна Семенівна; Національний університет «Львівська політехніка»; Вовк, Вікторія Миколаївна; Шишко, Валерій Валерійович
Дисертація є першим комплексним дослідженням процесів становлен-ня і розвитку філософсько-правових ідей в Галичині сер. XIX – XX ст.ст. У роботі проаналізовані передумови появи філософсько-правової теорії на розмежованих і поневолених західноукраїнських землях. Здійснений теоретичний аналіз суспільно-політичних умов зародження філософсько-правової теорії, появи діалектичних підходів до проблем людини і права в умовах бездержавності, підвищення правосвідомості населення Галичини. Розглянуті недосліджені і мало вивчені праці правників Галичини сер. ХІХ–ХХ ст.ст. К. Ганкевича, К. Левицького, С. Дністрянського, В. Старосольського та ін. Вивчено появу в Галичині філософсько-правових ідей у вітчизняній гуманітаристиці та їхнє становлення в сер. ХІХ–ХХ ст.ст., осмислення процесів розвитку національної філософії не локально, а в органічній єдності та спорідненості із європейським правовим контекстом; акцентовано аксіологічні архетипи слов’янського філософського дискурсу ХVІ–ХVІІІ ст.ст., продовжені правниками-науковцями Галичини в аналізований період; зауважено на наявності західноукраїнського філософського романтизму у вимірі європейського разом із його кризою в ХІХ ст. та наявності чотирьох етапів розвитку філософсько-правових ідей в Галичині в сер. ХІХ–ХХ ст.ст. Диссертация является первым комплексным исследованием процессов становления и развития философско-правовых идей в Галичине сред. XIX – XX вв. В работе проанализированы предпосылки возникновения философско-правовой теории на разделенных и угнетенных западноукраинских землях. Совершен теоретический анализ общественно-политических условий возникновения философско-правовой теории, появления диалектических подходов к проблемам человека и права в условиях отсутствия государственности, повышения правосознания населения Галичины. Рассмотрены неисследованные и мало изученные труды юристов Галичины сред. XIX–XX вв. К. Ганкевича, К. Левицкого, С. Днистрянского, В. Старосольского и др. Исследовано появление в Галичине философско-правовых идей в отечественной гуманитаристике, а также становление их в сред. XIX–XX веков, осмысление процессов развития национальной философии не в локальном измерении, а в органическом единстве и родстве с европейским правовым контекстом; акцентированы аксиологические архетипы славянского философского дискурса XVI–XVIII в.в., развиты юристами-учеными Галичины в анализированный период; сосредоточено внимание на присутствии западноукраинского философского романтизма в измерении европейского вместе с его кризисом в XIX в. и наличии четырех этапов развития философско-правовых идей в Галичине в сред. XIX–XX в.в. The dissertation is the first comprehensive research of the statement and development of philosophical and legal ideas in Galicia in the middle of the XIX–XX centuries. In the thesis the preconditions of the appearance of the philosophical and legal theory are analyzed on the divided and enslaved West Ukrainian lands. Theoretical analysis of social and political conditions for the emergence of philosophical and legal theory, the emergence of their dialectical approaches to human problems and rights in conditions of non-statehood increasing, the legal awareness of the population are considered. Unknown researches of Galician lawyers of the middle of the XIX–XX centuries such as K. Hankevich, K. Le-vitsky, S. Dnistryansky, V. Starosolsky and others are under research. The appearance in Galicia of philosophical and legal ideas in the national humanities and their formation in the heart have been considered in the middle of the XIX–XX centuries, comprehension of processes of development of national philosophy is not locally, but in organic unity and affinity with the European legal context; the axiological archetypes of the Slavic philosophical discourse of the XVІ-ХVIII centuries, which were continued by lawyers-scientists of Galicia in the mentioned period, were emphasized; It was noted that Western Ukrainian philosophical romanticism in the dimension of European one, with its crisis in the nineteenth century were together; and the availability of four stages of the development of philosophical and legal ideas in Galicia in the middle of XIX–XX centuries is considered. The first and most reasoned conclusion about the general processes of the development of the philosophy of law in Galicia is the presence of all its features of Europe in it. By adopting principles of Europe and through its involvement in other factors of the spiritual Europe, with its pre-Christian origins in the direction of European culture, Ukrainian culture organically manifested its features. The awareness of such an accessory has been proven by the highly educated lawyers, who grew and became established thanks to the philosophy of law with con-tinuous national-cultural traditions – from the end of the XVIth to the beginning of the XVIIIth century, the middle of the XIX century, and further – in the first decades of the XX century. Active research activities of Galician lawyers can be the confirmation of their national values and identity. In a tragic history Galician researchers did not lose their own face, preserved – albeit in a «capsule» versions – the roots of culturally progressive philosophy. It was about law and justice, equality and justice, which naturally fit into the ideological dominant to overcome problems of this time. From the initiated Western-Ukrainian philosophical and legal discourse of the Galicia lawyers, in the middle of the XIX–XX centuries resulted not solved yet problems of contemporary philosophical jurisprudence: 1) the need for continued deep research of the legal heritage of Galicia, which is not for archive but for historical objectivity and naturalness of Ukrainian discourse with features of the European style of philosophy; 2) continuation of the philosophical and legal-linguistic investigations initiated by K. Levitskiy, for produce of its own professional legal language, which will contribute to solving urgent issues of modern philosophical and legal science; 3) researching the processes of development of Ukrainian philosophy of law as a unified system of measurement of this science in territory of Ukraine and its large separated territories and the comparison of the same stage of legal philosophy in Russian empire.
Філософсько-правова доктрина громадянства
(Національний університет "Львівська політехніка", 2019) Софінська, Ірина Дмитрівна; Токарська, Антоніна Семенівна; Національний університет «Львівська політехніка»; Оніщенко, Наталія Миколаївна; Максимов, Сергій Іванович; Вовк, Вікторія Миколаївна
Дослідження присвячене сучасним тенденціям змін у концепції громадянства під впливом геополітичних трансформацій нинішнього буття. Громадянство підпадає під оцінки нових тенденцій, оскільки воно перестає виявляти належність особи до держави (насамперед територіальну). Актуалізуючи опорне поняття громадянства, зроблено диференціювання його чотирьох значень – формально-правового статусу особи; правового зв’язку між особою та державою; поєднання прав, обов’язків і привілеїв; колективної ідентичності. Разом із епігенезом права людини на громадянство та його суттю в європейському контексті в поле зору аналітики потрапила сучасна антро-посфера громадянства та сучасні тенденції розвитку концепції громадянства. У розрізі проблематики до переліку завдань належить питання осучаснення законодавчого закріплення інституту громадянства в Україні та компара-тивного аналізу аксіосегментів громадянства, встановлення антропосфери громадянства і дискреції практичних намірів регулювання правової природи й сутності безгромадянства, удосконалення змістовної та законодавчої перспективи осучаснення концепції громадянства та правової ідентичності особи в Україні як одного із засадничих конституційних прав людини. Исследование посвящено современным тенденциям изменений в концепции гражданства под влиянием геополитических трансформаций нынешнего бытия. Гражданство подпадает под оценки новых тенденций, поскольку оно перестает демонстрировать принадлежность лица к государству (прежде всего территориальную). Актуализируя опорное понятие гражданства, сделано дифференцирование его четырех значений – формально-правового статуса лица; правовой связи между лицом и государством; сочетание прав, обязанностей и привилегий; коллективной идентичности. Вместе с эпигенезом права человека на гражданство и его сущности в европейском контексте рассматриваются современная антропосфера гражданства и современные тенденции развития концепции гражданства. В разрезе проблематики к перечню заданий отнесен вопрос осовременивания законодательного закрепления института гражданства в Украине и сравнительного анализа аксиосегментов гражданства, установления антре-посферы гражданства и дискреции практических намерений регулирования правовой природы и сущности гражданства, совершенствование содержательной и законодательной перспективы осовременивания концепции гражданства и правовой идентичности лица в Украине как одного из основных конституционных прав человека. The research is devoted to the modern tendencies of changes in the the present being. Citizenship falls under the assessment of new trends, as it stops to demonstrate the affiliation of the person to the state. Updating the basic concept of citizenship, the differentiation of its four values – the formal legal status of a person; the joint relationship between a person and a state; the set of rights, responsibilities, and privileges; collective identity. Along with the epigenesis of the human right to citizenship (to a nationality) and its essence in the European context, the modern anthroposphere of citizenship and contemporary trends in the development of the concept of citizenship have fallen into the sight of the analyst. In terms of issues, the list of tasks includes the effect of legislative consolidation of the citizenship institute in Ukraine and the comparative analysis of the axioms of citizenship, the discretion of the practical intentions of regulating the legal nature and the essence of statelessness, the improvement of the content and legislative perspective of modernizing the concept of citizenship in Ukraine as one of the fundamental constitutional human rights. The content contains theoretical and legal developments of those scholars who previously studied the development and application of the legal doctrine of citizenship worldwide. This description covers particular works of prominent Ukrainian and foreign researchers in theory and history of law; philosophy of law; constitutional, international and civil law etc. The dissertation reflects the philosophic and legal doctrine of citizenship, its essence, nature, and structure. The grounds of its origin and the main stages of development of the legal doctrine of citizenship were outlined. The sources of the concept of citizenship, its influence on improvement of relations between a person and the state were analyzed comprehensively. The international normative and legal regulation of citizenship, principles, and grounds of its acquisition and termination were disclosed, its homocentric and universal character was argued. The author describes the modern anthroposphere of citizenship and analyzes the main trends of the concept of citizenship, as well as reveals the legal provisions concerning the heteronomy of the human right to the name. A comparative analysis of the main axiosegments of citizenship was conducted and the discretion of practical intentions to regulate the legal nature and the essence of statelessness was established. The author substantiates in this monograph the necessity and perspectives of legislative improvement of the fundamental principles of citizenship in Ukraine as one of the fundamental constitutional human rights. In the historical process of state foundation and formation, since ancient Greece and Rome, citizenship has played a vital role in political and legal integration. However, currently, citizenship is a perfectly legal and political instrument used to perform «gate-keeping» function and to establish visible/invisible walls between two countries, to build safe bridges for their citizens to enjoy the freedom of movement of persons, services, goods, and capital. The modern world is full of vast and increasing disparities between countries regarding GDP, frozen arm conflicts, poverty and unemployment, climate changes, which force people to leave their homes to search for better future, security and prosperity for themselves and their families. Today, in the intensively inter-connected world, globalization without boundaries, mobility, and migration become a reality that touches nearly all corners of the globe. Contemporary transportation makes mobility and migration easier since it is cheaper, faster and more convenient for people to move and to reside freely no matter where and for how long. To some degree, the real prize of such campaign is not citizenship as such, but legal residence in a host state. Citizenship’s value is inevitably to become low and lower. Therefore, in an ideal scenario, we should seriously upgrade citizenship concept, to proceed with real, proper and adequate, but not cosmetic changes. Up to my mind, we should allow drifting on the citizenship front to secure values and shared symbols of citizenship.
Філософсько-правова парадигма соціального контролю як засобу забезпечення правового порядку
(Львівський державний університет внутрішніх справ, 2018) Налуцишин, Віктор Володимирович; Грищук, Віктор Климович; Львівський державний університет внутрішніх справ; Максимов, Сергій Іванович; Токарська, Антоніна Семенівна; Андреєв, Дмитро Володимирович
Дисертація присвячена дослідженню концептуальних філософсько-правових підходів до розуміння соціального контролю як засобу забезпе-чення правового порядку. Доведено, що порядок і стабільність у суспільстві залежать від багатьох соціальних факторів, з-поміж яких важливе місце займає соціальний контроль як засіб саморегуляції суспільства, мета якого полягає у впорядкуванні суспільних відносин. Особливої гостроти вказана проблематика набуває у правовій площині, де соціальний контроль використовується як вирішальний фактор у формуванні правового порядку. При цьому унікальність соціального контролю полягає у його здатності вбудовуватись у будь-яку соціальну систему та набувати конкретної історичної форми, яка відповідає політичному, економічному та культурному устрою того чи іншого суспільства. Доведено, що соціальний контроль, як одна із важливих функцій управління суспільством, метою якого є підтримання встановленого соціального і правового порядку, базується на системі цінностей, які складають підґрунтя (основу) соціальної організації. Тому аналіз соціального контролю у його взаємозв’язку з правопорядком здійснено в історичній ретроспективі через призму домінантних у суспільстві базових цінностей, які втілені у соціальних принципах і нормах. Виділено основні етапи розвитку соціального контролю як засобу забезпечення правового порядку. Соціальний контроль як основний засіб забезпечення правового порядку розглядається як такий, що має організаційну та самоорганізаційну складову, що проявляється у таких аспектах: правовий (державний) та громадський контроль. Диссертация посвящена исследованию концептуальных философско-правовых подходов к пониманию социального контроля как средства обеспечения правового порядка. Доказано, что порядок и стабильность в обществе зависят от многих социальных факторов, среди которых важное место занимает социальный контроль как средство саморегуляции общества, цель которого заключается в упорядочении общественных отношений. Особую остроту указанная проблематика приобретает в правовой плоскости, где социальный контроль используется как решающий фактор в формировании правового порядка. При этом уникальность социального контроля заключается в его способности встраиваться в любую социальную систему и приобретать конкретную форму, соответствующую политическому, экономическому и культурному устройству того или иного общества. Доказано, что социальный контроль, как одна из важных функций управления обществом, целью которого является поддержание установленного социального и правового порядка, базируется на системе ценностей, составляющих основу социальной организации. Поэтому анализ социального контроля, в его взаимосвязи с правопорядком осуществлено в исторической ретроспективе через призму доминантных в обществе базовых ценностей, которые воплощены в социальных принципах и нормах. Выделены основные этапы развития социального контроля как средства обеспечения правового порядка. Социальный контроль как основное средство обеспечения правового порядка рассматривается как имеющий организационную и самоорганизационную составляющую, что проявляется в следующих аспектах: правовой (государственный) и общественный контроль. The thesis is dedicated to the research of conceptual philosophic and legal approaches to understanding of social control as a mean of assurance of legal order. It has been proved that order and stability in a society depend on a number of social factors among which social order as a mean of self-regulation of society, the aim of which is to regulate social relations, plays an important role. The said issue becomes even more important in a legal dimension where social control is used as a decisive factor in formation of the legal order. At the same time uniqueness of social order is in its ability to engage with any social system and obtain specific historical form which corresponds to political, economic and cultural order of any society. During the whole history of development of the society there were nu-merous attempts to overcome certain unwelcome types of human behavior by different means as well as to engage them to act beneficially for the society or at least not to violate requirements of social norms. With this end in view each society was creating a system of social (civic and legal) control which included different means which made existence of legal order possible. The aim of the social control was to reduce violations of the established social norms and social values enshrined in them. It has been proved that social control as one of the important functions of society’s management, the aim of which is to sustain established social and legal order is based on the system of values which constitute a basis for social organization. Therefore, analysis of social control in its relation with a legal order has been carried out in the historical retrospective through the prism of basic values which dominate in a society and which are enshrined in social principles and norms. Basic stages of development of social control as a mean of assurance of legal control have been distinguished. It has been proved that social control as a basic mean of assurance of legal order, has an organizational and self-organizational component which is demon-strated in three aspects: social control as a result of organizational legal relations – legal (governmental) control. Legal control – is a mean of organization of a social system which ensures social (legal) order through internal influence of governmental power on a society through positive law; social control as a mean of self-organization of a social system which ensures social (legal) order through available self-established social norms (civic control). It has been proved that the system of social control is composed of the following elements: socializing; subject-object; normative; methodical. Quantors (attributes) of social control as a mean of provision of legal order, include: process of performance of social control is closely related to legal order (state of legal order depends on efficiency of social control); social control performs influence on a society; social control is a result of evolution social development of the society; it provides for social needs and stability of existence of a state and of the society generally; education of the members of the society is carried out through social control; social control also affects individuals and the society with the assistance of formal and informal sanctions; it is enshrined on all the level of functioning of the social system; it forms positive settings in an individual and overcomes aggression and social conflicts; it promotes adoption, acceptance by an individual of the norms, values and models of lawful behavior; consolidates and regulates activities of all members of the society; it has an appropriate set of methods that affect the individual and society. Under the legal order, from the philosophical and legal point of view, it is proposed to understand legal status of the organization of legal relations, which is provided by the state and society (self-organization) and implemented through a system of normative legal, non-legal (social norms) regulation and self-re-gulation. It has been proved that the phenomenon of social control is closely connected with the issue of establishing a social order, the decisive role in maintaining of which has an understanding of social control as a result of regulation (organization) and self-regulation (self-organization). Social order is a prerequisite for the existence of a society, because as long as there is order – there exists a society. Just as a society depends on order, and the order depends on society. If a society is ready for change, it is mutually agreed, a single whole, then the order becomes more flexible to internal changes in society. Organization of social control means control by the state by legal means. Organizations of the law and order typically has the following features: social system artificially created by a man; functioning of the system provided by a man, in particular, by the appropriate bodies and officials, dully authorized the-reto; the duty of the organization of the order imposed on the state; organizational and legal means of ensuring legal order as appropriate means, forms, mechanisms, which are enshrined by the state for protection of interests of the whole society; governmental (legal) control exercised by the state, which is the main instrument for achieving legal order through organizational aspects. It has been proved that the basis of social and legal order is the processes of self-organization. Self-organization of legal order is characterized by the following features: it is the basic element of the organization of law and order, on the basis of which the state organization of legal order is carried out; clear awareness by the subject of its social interests, which are realized voluntarily and naturally; dependence of the quality of self-organization of legal order and its forms on the quality of legal regulation of social relations; dependence on the level of culture and justice in a society.
Філософсько-правовий контент державного примусу у темпорально-просторовому дискурсі
(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2021) Сировацький, Валерій Іванович; Бліхар, В’ячеслав Степанович; Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова; Цимбалюк, Михайло Михайлович; Токарська, Антоніна Семенівна; Гураленко, Наталія Анатоліївна
У дисертації визначено складові елементи міждисциплінарної компоненти філософського підходу до правового визначення поняття «державний примус», а саме: філософія права, філософія, юридична психологія, соціологія права, юридична логіка, наука державного управління, політологія, соціологія. Суть такої міждисциплінарної компоненти філософського підходу до правового визначення державного примусу зводиться до можливості отримання якісно нових знань завдяки використанню не тільки предметності (власне контент) цих наук, а й їх методології. Вперше у вітчизняній науковій літературі на рівні докторської дисертації здійснено комплексне дослідження, у якому концептуалізуються сучасні теоретико-прикладні перспективи темпорально-просторового дискурсу реалізації державного примусу, що дало змогу проаналізувати методологічні принципи формування філософсько-правової парадигми державного примусу, такі як переконання та нормативно-правова регламентація. Обґрунтовано складники комплексного підходу до дослідження державного примусу, серед яких виокремлено системний, історикоцивілізаційний, діяльнісний, гуманістичний, антропологічний, культурологічний, аксіологічний підходи, що уможливило вивчення поняття «державний примус» з позицій: 1) впливу на свідомість людини; 2) координації діяльності органів та осіб, які здійснюють державний примус; 3) врахування й усунення чинників, що гальмують ефективну превентивну діяльність у цій сфері. Виокремлено темпоральні та просторові виклики сучасного правового підходу до визначення державного примусу в українських реаліях, що уможливило розроблення рекомендацій для України, оскільки і українське право, і його суб’єкти – громадяни, мають певні особливості з огляду на ментальність, історичне минуле та сучасний рівень життя населення тощо. Сформульовано філософсько-правову константу методу переконання, що трактується як керований процес впливу на наявні в суб’єкта стимули, метою якого є формування в нього свідомої потреби вчиняти правомірно, відповідно до вимог, прописаних у нормативно-правових актах, та верховенства права. Запропоновано авторське трактування темпорально-просторових особливостей правової сфери загалом та державного примусу, зокрема. А саме, темпоральні особливості розкрито крізь призму оперантного терміна «час»; а в контексті просторовому – такими термінами є «правова система» та «правова сім’я», а також часто вживаний у побуті, універсалізований термін «територія права». В диссертации определены составляющие междудисциплинарной компоненты философского подхода к правовому определению понятия «государственное принуждение», а именно: философия права, философия, юридическая психология, социология права, юридическая логика, наука государственного управления, политология, социология. Сущность этой междудисциплинарной компоненты философского подхода к правовому определению понятия государственного принуждения сводится к возможности получения качественно новых знаний на основе использования не только предметности (собственно контент) этих наук, но и их методологии. Впервые в отечественной научной литературе на уровне докторской диссертации осуществлено комплексное исследование, в котором концептуализируются современные теоретико-прикладные перспективы темпорально-пространственного дискурса реализации государственного принуждения, что позволило проанализировать методологические принципы формирования философско-правовой парадигмы государственного принуждения, такие как убеждения и нормативно-правовая регламентация. Обоснованы составляющие комплексного подхода к исследованию государственного принуждения, среди которых выделены системный, историкоцивилизационный, деятельностный, гумманистический, антропологический, культурологический, аксиологический подходы, что позволило изучить понятие «государственное принуждение» с позиций: 1) влияния на сознание человека; 2) координации деятельности органов и лиц, которые осуществляют государственное принуждение; 3) учета и устранения факторов, сдерживающих эффективную превентивную деятельность в этой сфере. Выделены темпоральные и пространственные вызовы современного правового подхода к изучению государственного принуждения в украинских реалиях, что дало возможность разработать рекомендации для Украины, поскольку и украинское право, и его субъекты – граждане, наделены некоторыми особенностями, учитывающими ментальность, историческое прошлое и современный уровень жизни населения и т. д. Сформулирована философско-правовая константа метода убеждения, что трактуется как управляемый процесс влияния на имеющиеся в субъекта стимулы, целью которого является формирование в нем осознанной необходимости действовать правомерно, соответственно требованиям, прописанным в нормативно-правовых актах, и верховенства права. Предложена авторская трактовка темпорально-пространственных особенностей правовой сферы в целом и государственного принуждения в частности. А именно, темпоральные особенности раскрыты сквозь призму оперантного термина «время», а в контексте пространственном – такими терминами являются «правовая система» и «правовая семья», а также часто использованный в быту универсализированный термин «теория права». The dissertation research identifies the components of the interdisciplinary component of the philosophical approach to the legal definition of the concept of state coercion. In this case, the multidisciplinary component is philosophy of law, philosophy, legal psychology, sociology of law, legal logic, science of public administration, political science, sociology. The essence of such an interdisciplinary component of the philosophical approach to the legal definition of state coercion comes down to the possibility of obtaining qualitatively new knowledge based on the use not only of the subject (actually content) of these sciences, but also of their methodology. For the first time in the dissertation, a comprehensive study was carried out in the national scientific literature, in which at the level of the doctoral dissertation modern theoretical and applied perspectives of temporal-spatial discourse of state coercion were conceptualized, which made it possible to analyze such important methodological principles of the formation of legal principles and regulations. In the dissertation the components of a comprehensive approach to the study of state coercion are substantiated, among which system, historical, civilizational, activity, humanistic, anthropological, cultural, axiological approaches are distinguished, which made it possible to study the concept of state coercion from the standpoint of: 1) influence; 2) coordination of activities of bodies and persons exercising state coercion; 3) taking into account and eliminating factors that impede effective preventive action in this field. The author defines the author's definition of the temporal-spatial features of the legal sphere in general and the state coercion in particular, which is offered to understand through the prism of the operative term "time", which refers to the features of the temporal, while in the context of the same spatial features such are "legal system" and "legal seven". I, as well as the commonly used term in the household, the term "territory of law". Legal reality was studied as a system that made it possible to isolate the kernel, the essence of the concepts of legal reality, the temporal and spatial dimension of legal reality, defining the structure of the legal reality system in the context of the dynamism of this system under the influence of temporal and spatial factors, arguing, at the same time, the necessity to include elements and subsystems finding specific relationships between them. The epistemological characterization of the temporal-spatial components of state coercion was conducted, which made it possible to identify world-view concepts of state coercion, to clarify its role in the processes of state formation and law-making, and to determine the degree of legal and legal influence of state coercion on the population. The conditions under which state coercion will facilitate the observance of legal norms and the implementation of lawful behavior are defined, which made it possible to state that several conditions are necessary in order for the state coercion to act as a peculiar instrument for motivating the observance of legal norms and implementation of lawful behavior. We formed these conditions into appropriate groups, the division into which was based on the criterion of the sphere of influence on the person (such groups as legal, psychological, political and economic). The dissertation analyzes the definition of the essence of personal freedom in the conditions of state coercion on the basis of knowledge of the relationship between individual and non – personal aspects of human existence. In this context, the thesis about the manifestation of the freedom of the individual as an individual through the prism of the collective, which is a condition for the functioning of the institutions of state coercion as a legal phenomenon, has been formed. Therefore, the possibility of achieving the purpose of state coercion as a legal process is considered provided that the individual perceives its realization as something proper and necessary, which becomes possible only under the conditions of personal freedom as an important essential characteristic of human existence as a social unit.