Browsing by Author "Haladzhun, Zoryana"

Now showing 1 - 3 of 3

Musical content as a media text
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Галаджун, Зоряна; Кондрашов, Олександр; Haladzhun, Zoryana; Kondrashov, Oleksandr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University; Thompson Rivers University
Актуальність обраної тематики визначається передусім складністю структурної, семантичної та комунікативної організації феномена медіатексту через його знаковий характер, множинність знакових систем, співвіднесеність автора та його авдиторії в розумінні й декодуванні текстової інформації, що перебувають у площинах різних підходів до визначення поняття медіатекст та його аналізу. З погляду сучасної семіотики, де кожен знак несе особливе значення, використовується для зберігання і передачі інформації, функціонує в знаковій ситуації, взаємодіє з іншими елементами системи знаків, кордони його чітко виділені, що дозволяє йому бути відокремленим від інших знаків, музичний матеріал є системою знаків, виражених нотами, які відображають висоту звуку і його тривалість, де нота – (лат. nota, «знак») – умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані та вказує висоту і відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Музична семіотика виникла пізніше інших напрямів семіотики. Дослідники досі сперечаються про те, чи є музика засобом передачі, зберігання і обробки інформації. Музичний матеріал як медіатекст на сьогодні є невід’ємною частиною звукового простору, в якому роль музики принципово не змінюється, оскільки продовжує нести визначену функцію – передавати художню інформацію, яку можна емоційно та інтелектуально споживати, переробляти та компілювати за допомогою сучасної медіатехніки. При тому, що будь-який медіатекст має чітку орієнтацію на визначену аудиторію та конкретний результат, що не залишає місця для варіантів сприйняття, він все одно породжує зміни в індивідуальній картині світу саме через вплив на емоції реципієнта. Єдиною особливістю звучання музичного матеріалу за допомогою ЗМІ є те, що він зазвичай перестає мати вигляд цілісного твору, а найчастіше має цитатну форму задля якомога сильнішого впливу на глядача чи слухача, з метою формування позитивного/негативного сприйняття візуального/аудіального об’єкта. Різноманіття сучасних медіа дає можливість транслювати автономну музику (цілісні, завершенні музичні твори, первинність) та прикладну (дискретна, вторинна, компілятивна і підпорядкована тексту), що несе художню інформацію, моделює поведінку та впливає на емоції.
Representation of legal informationin a legal journal for school children
(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Галаджун, Зоряна; Haladzhun, Zoryana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році стрімко зросла кількість дитячих періодичних видань. Виникла потреба не лише визначити їх кількісні характеристики, а й проаналізувати їх якісне наповнення відповідно до функцій та призначення дитячої періодики загалом – виховання нового покоління українців, і правничого спрямування зокрема – формування правосвідомого громадянина. Ринок журнальних юридичних періодичних видань України є досить насиченим, серед них переважають часописи науково-практичного спрямування, що зазвичай видаються закладами вищої освіти країни та видання для практиків юриспруденції, що є виданнями спеціалізованих видавництв, як от “Юрінком Інтер” чи “Юридична практика”. Єдиним юридичним журналом для дітей був “Абетка права”, що виходив друком впродовж 2012–2013 років і видавався редакцією всеукраїнського юридичного журналу “Право України”. Вийшло шість номерів, але чотирма випусками (№1 та №2/4 у 2012 році та №1 та № 2 у 2013 році), тираж видання становив по 300 примірників кожного числа у 2012 році та по 100 екземплярів у 2013 році. Головним редактором була Лариса Денисенко – юристка, тележурналістка та письменниця, яка вела рубрики – вступне слово головного редактора, інтерв’ю, повість із продовженням, практичні вправи (у співавторстві). Авторами матеріалів були журналісти, юристи, філологи, психологи та педагоги. Рубрикація видання вміщує як постійні рубрики, так і ті, що повторювалися у кількох числах або ж звучали лише один раз. Тематика матеріалів видання відповідає заявленій ідеї – юридичному журналу для школярів. Кожен випуск часопису мав свою тематику, і всі тексти були підпорядковані окремим аспектам теми, викладалися у різних жанрових формах, де автори намагалися доступно, на прикладах пояснити суть певного права людини, його сутність, як ним можна скористатися, які для цього є правові механізми охорони та захисту, а практичні вправи сприяють закріпленню отриманих знань та елементарним навичкам користування своїм конституційним правом та захисту від його порушень.
“Радник старости” як модель юридичної газети для нефахівців
(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Галаджун, Зоряна; Haladzhun, Zoryana; Національний університет “Львівська політехніка”
Роль медіа визначається їх суспільним призначенням, і це, передусім, – інформувати та формувати громадську думку. Поділ преси за типом її аудиторії є одним із основних критеріїв класифікації медіа, де поряд із спеціалізованими виданнями для фахівців певної галузі є газети та журнали для нефахівців. Зазвичай, ці видання публікують фахову інформацію, намагаючись подати її у формі, зрозумілій для людини, що не володіє фаховими знаннями загалом та спеціальною термінологією, щоб максимально задовільнити її інформаційні запити. Свою увагу ми зосередили на інформаційно-аналітичній юридичній газеті для нефахівців юриспруденції – “Радник старости”, де в цікавій та зрозумілій формі подається інформація правничого типу. Важливим кроком для вивчення спеціалізованих видань, які різноаспектно висвітлювали юридичну проблематику, є визначення й аналіз їх тематико-типологічної специфіки. Дослідження суспільно-політичних умов для розвитку цього типу спеціалізованої преси, особливостей діяльності редакційних колегій, проблемно-тематичного увиразнення дає нам розуміння потреб ринку щодо інформаційних запитів і вимог суспільства в новітній історичний період, визначає необхідні компетенції авторського колективу щодо формування запотребованого аудиторією контенту юридичного спрямування, а також розкриває можливості існування самобутньої преси, яка жодною мірою не може бути українським аналогом інтернаціональної корпорації. Спеціалізована преса, що функціонувала й розвивалася в незалежній Україні, нині поступово приваблює дослідницьку увагу науковців. Однак корпус юридичних видань, що належать до спеціалізованої преси, донині залишається малодослідженим. Оскільки система законодавства кожної країни є своєрідною та оригінальною, то й вплив глобалізаційних процесів на такі видання є менш значним і здебільшого виявляється у формах подання інформації та платформах, на яких вони розміщені, а не на формованому контенті. Спеціалізована юридична преса для вузької аудиторії – в цьому випадку для неди торію, на яку орієнтувалися засновники газети, означуємо поняттям “нефахівці”, тобто особи, які не мають фахової юридичної освіти, однак у зв’язку з виконуваними завданнями повинні бути достатнім чином юридично грамотними. Мета дослідження – вивчення особливостей формування правових знань у газеті для нефахівців. Завдання дослідження – узагальнення досвіду редакції видання “Радник старости” (2016–2022) у творенні моделі юридичної газети для нефахівців. Тематико-типологічні особливості низки періодичних видань розглянуто у працях Т. Давидченко, В. Іванова, М. Недопитанського, Т. Хітрової та інших науковців. Більшість дослідників вказує, що найхарактернішими для спеціалізованої преси є параметри проблемно-тематичного спрямування та тип аудиторії. Т. Фісенко пропонує маркетинговий підхід розподілу таких часописів. Дослідниця В. Шевченко подає складники поділу журналів за читацьким призначенням, де виокремлює видання для фахівців, для широкого кола читачів та окремих груп читачів, але водночас зазначає, що журнали одного й того ж тематичного спрямування можуть бути призначені, як для фахівців, так і для широкого кола читачів. Типологію спеціалізованих видань докладно розглянуто у монографії “Ділова преса України” Л. Дудченко, в якій авторка відзначає, що “головним каталізатором розвитку ділових медіа є читацька аудиторія, готовність її до сприйняття економічної інформації”. Типологічну систему спеціалізованої медичної преси, в основні якої є два базисні принципи – аудиторний фактор та цілі комунікаційної діяльності – запропонував В. Садівн