Browsing by Author "Novosad, P."

Now showing 1 - 2 of 2

Effective wall structures with use of flax straw concretes
(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Новосад, П. В.; Марущак, У. Д.; Позняк, О. Р.; Novosad, P.; Marushchak, U.; Pozniak, O.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Будівельні технології, які відповідають сучасним вимогам енергоефективності та екології, – це технології зеленого будівництва, близько нуль-енергетичних будівель з біокліматичним дизайном та оптимізованим енергоспоживанням. Виробництво будівельних матеріалів, зокрема теплоізоляційних, частка яких зростає у енергоефективному будівництві, пов’язане із значним енергоспоживанням та викидами вуглекислого газу. Згідно з сучасними тенденціями, перспективними огороджувальними конструкціями в зелених будівлях є конструкції з використанням матеріалів з низьким впливом на довкілля на основі природної сировини та відходів. Проведено оцінку технічних рішень стінових огороджувальних конструкцій житлових індивідуальних будинків із використанням легкого теплоізоляційного бетону на основі костри льону та вапняного в’яжучого із середньою густиною 300–350 кг/м3 для періоду опалювання та охолодження. Показано, що забезпечення необхідних показників зовнішніх стін енергоефективних будівель досягається використанням багатошарових конструкцій із теплоізоляційним шаром костробетону або одношарових стінових конструкцій з костробетону за каркасною технологією будівництва. Такі стінові конструкції відповідають вимогам за приведеним опором теплопередачі за товщини теплоізоляційного шару з легкого костробетону більше ніж 0,25 м та товщини стіни каркасного будинку з теплоізоляційного бетону більше ніж 0,3 м. Високий опір теплопередачі та висока теплова інерційність стін із застосуванням костробетону призводять до зниження втрат теплоти в опалювальний період (23,15–23,24 кВт·год/(м 2 стіни рік)) та надходження сонячного тепла в період охолодження (0,11–0,13 кВт·год/(м 2 стіни рік)), унаслідок чого зменшується споживання енергії на опалення та охолодження будівлі.
Підвищення водостійкості гіпсових в’яжучих
(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Новосад, П. В.; Саницький, М. А.; Позняк, О. Р.; Novosad, P.; Sanytsky, M.; Poznyak, O.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Проаналізовано літературні джерела щодо методів підвищення водостійкості гіпсових в’яжучих. Показано, що вони підвищують водостійкість гіпсових виробів завдяки зниженню розчинності гіпсу; зменшенню водоцементного відношення; просочуванню або обмазуванню виробів речовинами, що перешкоджають проникненню води. Мінеральні добавки цілеспрямовано використовують для модифікування складів на основі гіпсу для підвищення міцності, водостійкості, довговічності, хімічної стійкості отриманих матеріалів і виробів. Важливим технологічним методом, який збільшує швидкість проходження реакцій, є активація в’яжучого з підвищенням його питомої поверхні. У роботі подано результати дослідження впливу хімічних та мінеральних добавок на властивості гіпсового в’яжучого, зокрема на його водостійкість. Встановлено вплив золи винесення та портландцементу на властивості гіпсу. Показано, що найбільшого підвищення міцності та водостійкості гіпсового каменю досягають завдяки механоактивації золи винесення та портландцементу в складі гіпсоцементнопуцоланового в’яжучого. Приріст міцності ГЦПВ на основі активованих золи винесення та портландцементу становить 32 %, а коефіцієнта розм’якшення – 89 %.