Browsing by Author "Yarmol, Liliia"

Now showing 1 - 3 of 3

Державна влада і свобода віросповідання у місті Львові: становлення, розвиток, дискримінація, відновлення
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Рябошапко, Леонід; Ярмол, Лілія; Бишкевич, Ярослав; Riaboshapko, Leonid; Yarmol, Liliia; Byshkevych, Yaroslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”; Львівський історичний музей; Lviv Polytechnic National University; Open International University of Human Development “Ukraine”; Lviv History Museum
Висвітлено політичну, історико-правову, конституційну проблематику державноцерковних взаємин, значення духовних цінностей як об’єкта конституційно-правових відносин, становлення та реалізацію законодавства про свободу віросповідання у м. Львові. Підкреслено вагомість проведення Всеукраїнського православного Собору у м. Києві 15 грудня 2018 року. Рішення Собору стало правовою підставою для створення автокефальної помісної Православної Церкви. Наголошено, що тематика релігійно-правових відносин у м. Львові за різних державних режимів була предметом аналізу багатьох науковців. Значний творчий доробок внесли польські й австрійські вчені, а також радянські та українські науковці. Констатовано, що у їх працях висвітлюються загальноісторичні події у місті Львові у різні історичні періоди, а також подано аналіз законодавства у сфері свободи віросповідання. Розкрито діяльність різних органів державної влади на території України в аспекті забезпечення чи порушення прав громадян на свободу віросповідання у м. Львові. Мова йде про статус релігійних норм у м. Львові під час входження міста до складу Галицько-Волинського королівства, Королівства Польського (Речi Посполитої), Австрійської монархії (Австро-Угорської імперії), ЗУНР, Республіки Польща, УРСР, III Рейху, України. З широким використанням фактологічного матеріалу охарактеризовано стан реалізації релігійних прав віруючих різного віросповідання (православних, католиків, апостольців, іудеїв) у місті Львові в різні історичні періоди. Відображено діалог органів місцевого самоврядування та органів державної влади у м. Львові з інституціями громадянського суспільства. Такий діалог дозволяє врегулювати періодичні політикоправові конфлікти на релігійному ґрунті, а відтак – реалізувати конституційне законодавство про свободу совісті та віросповідання.
Державний Центр Української Народної Республіки і Патріарх Йосиф Сліпий: відновлення незалежності у духовному вимірі
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Рябошапко, Леонід; Ярмол, Лілія; Riaboshapko, Leonid; Yarmol, Liliia; Львівський національний аграрний університет; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv National Agrarian University; Lviv Polytechnic National University
У статті наголошено, що тема дослідження є актуальною в контексті підготовки до 30-ої річниці проголошення незалежності України. Здійснено поглиблений порівняльний аналіз політичної діяльності Державного Центру УНР в екзилі та релігійної діяльності Патріарха Й. Сліпого, які в різних умовах пропагували та утверджували ідею відновлення незалежності Української держави на християнських засадах. Стверджено, що право Українського народу на створення суверенної держави, європейський напрям розвитку політико-правової системи періоду Української революції 1917–1921 років були ліквідовані внаслідок військової окупації Радянською Росією частини української території. У результаті цих подій сформовано нове політико – правове явище – українська політична еміграція, в тому числі – Державний Центр УНР в екзилі та його складові: Рада Республіки, Українська Національна Рада (передпарламенти), Президент, Віцепрезидент, Уряд. Наголошено, що діяльність Ради Республіки спрямовувалася на продовження демократичного проєвропейського курсу державотворення, здійснюваного протягом Української революції 1917–1921 років. У статті детально проаналізовано багатоманітну, важливу діяльність Й. Сліпого як науковця, ректора Богословської академії, Патріарха УГКЦ і громадського діяча. Розкрито головні напрями багатовимірної діяльності Української Національної Ради (УНРади). Наголошено, що її створення мало стратегічну мету – відновлення УНР на основах християнської моралі, яка ставить на перше місце право, людяність, свободу і щастя людини. Запропоновано враховувати історичний досвід діяльності Державного Центру УНР в екзилі і Патріарха Й. Сліпого на сучасному етапі розвитку національної безпеки України, у тому числі з метою протидії інформаційній війні, яка проводиться Російською Федерацією. Наголошено на важливості подальшого розвитку концептуальних досліджень з проблематики деокупації історичної свідомості Українського народу.
Нормативне забезпечення права на інформацію в Україні: стан та пропозиції удосконалення
(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Ярмол, Лілія; Тимань, Марта; Yarmol, Liliia; Tyman, Marta; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Стаття присвячена висвітленню одного з найважливіших конституційних прав людини – права на інформацію, реалізація якого необхідна для забезпечення основних умов життєдіяльності людини. Під час дослідження використано загальнонаукові (функціональний, аксіологічний, порівняльний, логічний тощо) та спеціально-юридичні методи (тлумачення юридичних норм, функціонально-правовий, порівняльно-правовий тощо). Відзначено, що право людини на інформацію проголошене в основних міжнародних документах з прав людини (Загальна декларація прав людини (ст. 19), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ст. 19), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 10)). Щоправда, відповідно до зазначених міжнародних актів, це право виступає складовою частиною свободи вираження поглядів. В Україні на конституційному рівні проголошено право кожного “вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір” (ч. 2 ст. 34 Конституції України). Окрім того, у нас прийнято й чимало нормативно-правових актів, присвячених реалізації, охороні та захисту права на інформацію. Однак вони потребують удосконалення, доповнення й узгодження між собою, з огляду на зміни в суспільному та, державному житті, а також у зв’язку зі стрімким розвитком інформаційних відносин у світі. Відтак для покращення механізму реалізації права на інформацію в Україні запропоновано: 1) у ч. 2 ст. 34 Конституції України передбачити і такі можливості особи: шукати, одержувати, фіксувати та передавати інформацію; 2) в окремому розділі Конституції, присвяченому правам дитини, проголосити такі важливі можливості дитини: свободу формування та вираження її поглядів (складовими якої є й інформаційні права), право бути вислуханою під час прийняття будь-яких рішень, що її стосуються; удосконалення. 3) у законодавстві про освіту конкретизувати можливості дитини щодо доступу, пошуку, отримання, поширення інформації в процесі здобуття нею освіти. Підтримано пропозицію вітчизняних науковців щодо кодифікації інформаційного законодавства та прийняття Інформаційного кодексу України, який сприяв би кращому юридичному забезпеченню права на інформацію.