Психологічні особливості ставлення осіб з ПТСР до надання їм психологічної допомоги

Abstract

У роботі досліджено ключові аспекти та бар’єри, що впливають на сприйняття психологічної допомоги військовослужбовцями з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), пов’язаним із бойовим досвідом. Виявлено значну роль емоційного дистресу (сорому, провини, безнадії) та когнітивних викривлень (катастрофізації, узагальнення негативного досвіду), які знижують готовність звертатися по допомогу. Суспільна стигматизація психічних розладів і обмежена соціальна підтримка посилюють ці бар’єри. Емпіричне дослідження підтвердило, що військовослужбовці часто сприймають звернення до психологів як ознаку слабкості, віддаючи перевагу неадаптивним стратегіям подолання стресу, таким як уникнення чи відволікання. Статистичний аналіз (тести Манна-Уітні, Краскела-Уолліса) показав, що ті, хто уникають допомоги, мають більш виражені симптоми ПТСР, стресу та знижену самооцінку. Кореляційний та факторний аналізи виявили, що сильна соціальна підтримка та посттравматичне зростання покращують ставлення до психологічної допомоги, тоді як висока самоефективність асоціюється із зниженням готовності звертатися до фахівців. Узагальнені висновки підкреслюють важливість створення безпечних умов для роботи з емоційним дистресом, боротьби зі стигматизацією та врахування культурного контексту.

This work investigates the key aspects and barriers that influence the perception of psychological assistance by military personnel with post-traumatic stress disorder (PTSD) related to combat experience. The authors have identified a significant role of emotional distress (shame, guilt, hopelessness) and cognitive distortions (catastrophizing, generalizing negative experiences) that reduce the willingness to seek help. The social stigmatization of mental disorders and limited social support reinforce these barriers. The empirical study confirmed that military personnel often perceive seeking psychological help as a sign of weakness, preferring maladaptive coping strategies such as avoidance or distraction. Statistical analysis (Mann-Whitney, Kruskal-Wallis tests) showed that those who avoid help have more severe symptoms of PTSD, stress, and lower self-esteem. Correlation and factor analyses revealed that strong social support and post-traumatic growth improve attitudes toward psychological help, while high self-efficacy is associated with a lower willingness to seek help. The generalized conclusions emphasize the importance of creating safe conditions for working with emotional distress, combating stigma, and taking into account the cultural context.