Комунікації органів місцевої влади під час воєнного стану на прикладі Закарпатської області

Abstract

Бакалаврська кваліфікаційна робота присвячена комплексному аналізу комунікаційної діяльності органів місцевої влади в умовах воєнного стану, зокрема на прикладі Закарпатської області. У першому розділі розглянуто теоретико-методологічні основи комунікацій органів місцевого самоврядування: окреслено ключові поняття, функції та моделі комунікації у сфері публічного управління, а також проаналізовано правові засади та інституційне забезпечення комунікаційної діяльності на місцевому рівні в Україні. Особливу увагу приділено чинному законодавству, що регулює доступ до публічної інформації, електронні сервіси, цифрову трансформацію та механізми зворотного зв’язку між владою і громадянами. Другий розділ присвячено аналізу особливостей функціонування комунікацій в умовах воєнного стану. Зокрема, розглянуто зміни у змісті, формах і каналах поширення інформації, трансформацію комунікаційної стратегії місцевої влади під впливом воєнних загроз, інформаційної безпеки та викликів довіри. Проаналізовано специфіку кризової комунікації, роль офіційних повідомлень, соціальних мереж, мобільних застосунків та інших каналів донесення інформації до населення, а також механізми протидії дезінформації. У третьому розділі здійснено прикладне дослідження комунікаційної діяльності Тячівської районної державної адміністрації в умовах війни. На основі аналізу офіційних джерел, публічних повідомлень, інтерв’ю та соціологічних спостережень оцінено ефективність реалізованих комунікаційних заходів. Виявлено низку труднощів, серед яких: брак оперативної інформації у перші дні вторгнення, відсутність стабільної комунікаційної інфраструктури в окремих громадах, дефіцит спеціально підготовлених фахівців із кризової комунікації. Разом із тим відзначено позитивні приклади налагодження горизонтальної взаємодії з волонтерами, місцевими медіа, громадськими ініціативами та міжнародними партнерами. У підсумку сформульовано висновки про ключове значення ефективної комунікації органів місцевої влади у забезпеченні стабільності, довіри та безпеки в умовах війни. Запропоновано комплекс практичних рекомендацій, серед яких: розробка та впровадження адаптованих комунікаційних стратегій, створення локальних інформаційних хабів, підвищення рівня медіаграмотності населення, удосконалення внутрішньої структури підрозділів з комунікацій та активніше використання цифрових інструментів.

This bachelor’s qualification work is dedicated to a comprehensive analysis of the communication activities of local government bodies under martial law, using the case of Zakarpattia region as an example. The first chapter examines the theoretical and methodological foundations of local government communications: it outlines key concepts, functions, and models of communication in the sphere of public administration, and analyzes the legal framework and institutional support for communication activities at the local level in Ukraine. Special attention is paid to the current legislation regulating access to public information, electronic services, digital transformation, and feedback mechanisms between authorities and citizens. The second chapter focuses on the characteristics of communication under martial law. It explores changes in the content, forms, and channels of information dissemination, the transformation of communication strategies of local authorities in response to wartime threats, information security, and challenges to public trust. The chapter also examines the specifics of crisis communication, the role of official announcements, social media, mobile applications, and other channels used to reach the public, as well as measures to counter disinformation. The third chapter presents a case study of the communication practices of the Tyachiv District State Administration during the war. Based on an analysis of official sources, public statements, interviews, and sociological observations, the effectiveness of the implemented communication measures is assessed. A number of challenges are identified, including the lack of timely information in the early days of the invasion, insufficient communication infrastructure in certain communities, and a shortage of trained crisis communication specialists. At the same time, positive examples are highlighted, such as the establishment of horizontal cooperation with volunteers, local media, civil society initiatives, and international partners. In conclusion, the study emphasizes the crucial role of effective communication by local authorities in ensuring stability, trust, and security during wartime. A set of practical recommendations is proposed, including the development and implementation of adapted communication strategies, the creation of local information hubs, increasing media literacy among the population, improving the internal structure of communication departments, and making greater use of digital tools.