Оцінка параметрів мережі автобусних маршрутів міста Дрогобич

Abstract

У сучасних умовах урбанізації, зростання мобільності населення та необхідності впровадження сталої транспортної політики особливої актуальності набуває проблема ефективної організації міської маршрутної мережі [1]. Громадський транспорт є ключовим елементом функціонування міського простору, що забезпечує щоденні пересування мешканців, рівний доступ до послуг, зниження транспортного навантаження та зменшення екологічного сліду [2]. Від якості маршрутної мережі, її структурних, часових і експлуатаційних характеристик залежить не лише зручність користування транспортом, а й соціальна та економічна інтеграція міських районів [3]. Невідповідність між потребами населення та фактичною конфігурацією мережі, непрямолінійні або надмірно довгі маршрути, великі інтервали руху, нерегулярність обслуговування – усе це формує низьку привабливість транспорту та стимулює перехід пасажирів до індивідуального автомобільного транспорту. У зв’язку з цим важливим завданням транспортного аналізу є оцінка існуючої мережі з використанням кількісних показників, які дозволяють виявити її сильні та слабкі сторони навіть за відсутності детальної інформації про пасажиропотоки [4]. Метою цієї роботи є комплексна оцінка параметрів міської маршрутної мережі м. Дрогобич для виявлення структурних та експлуатаційних недоліків, а також формулювання напрямів її вдосконалення. Особлива увага приділяється використанню кількісних показників, які ґрунтуються на геометричних, часових та топологічних характеристиках маршрутів. У ході виконання роботи були поставлені та реалізовані такі завдання: 1) Проведено огляд наукових підходів до оцінки ефективності маршрутних мереж, зокрема в частині структурних, часових і топологічних параметрів. 2) Зібрано та систематизовано дані про маршрутну мережу громадського транспорту м. Дрогобич (перелік маршрутів, довжини, зупинки, розклади). 3) Побудовано просторову модель мережі, визначено кількість маршрутів, довжину маршрутної системи, кількість і щільність зупинок, рівень дублювання та наявність пересадкових вузлів. 4) Проаналізовано часові параметри функціонування маршрутів, зокрема інтервали руху, тривалість обслуговування протягом дня, кількість рейсів, транспортну роботу. 5) Проведено оцінку регулярності руху на прикладі трьох маршрутів шляхом порівняння запланованих і фактичних інтервалів. 6) Розраховано коефіцієнти непрямолінійності маршрутів як індикатор геометричної ефективності покриття території. 7) На основі отриманих результатів сформульовано висновки про поточний стан мережі та надано пропозиції щодо її вдосконалення. У результаті дослідження встановлено, що маршрутна мережа Дрогобича базовий рівень транспортної доступності. Разом із тим виявлено низку проблем: значна варіативність інтервалів руху між маршрутами, нерівномірність обслуговування протягом дня, наявність маршрутів із надмірною непрямолінійністю, а також суттєві порушення регулярності на окремих лініях. Зафіксовано також перевантаження окремих зупинок, що може призводити до погіршення комфорту перевезень. На основі проведеного аналізу запропоновано напрями вдосконалення мережі, зокрема: вирівнювання інтервалів руху, оптимізація траєкторій окремих маршрутів, удосконалення пересадкової структури, а також впровадження інструментів контролю регулярності. Отримані результати можуть бути використані органами місцевого самоврядування, перевізниками та аналітичними центрами для прийняття обґрунтованих рішень у сфері міської мобільності.

In the context of ongoing urbanization, increasing mobility, and the need for sustainable transport policy, the issue of efficient urban route network organization is gaining particular importance [1]. Public transport plays a crucial role in the functioning of urban areas, ensuring daily mobility, equal access to services, reducing traffic congestion, and minimizing environmental impact [2]. The quality of the route network—its structural, temporal, and operational parameters—directly affects both user convenience and the social and economic integration of urban districts [3]. Discrepancies between the population's mobility needs and the actual configuration of the network, such as indirect or excessively long routes, long headways, and irregular operations, reduce the attractiveness of public transport and push users toward private car use. Therefore, an important task of transport analysis is to evaluate the existing network using quantitative indicators that help identify strengths and weaknesses even in the absence of passenger flow data [4]. The aim of this study is to conduct a comprehensive assessment of the parameters of the urban route network of Drohobych, in order to identify structural and operational deficiencies and to develop directions for its improvement. Particular attention is given to the use of quantitative indicators based on geometric, temporal, and topological characteristics of routes. The following tasks were set and completed in the course of the study: 1) A review of academic approaches to evaluating route network efficiency, including structural, temporal, and graph-based parameters. 2) Collection and systematization of data on the public transport route network of Drohobych (routes, lengths, stops, timetables). 3) Development of a spatial model of the network; calculation of the number of routes, total route length, number and density of stops, level of duplication, and the presence of transfer nodes. 4) Analysis of temporal parameters, including headways, daily service duration, number of trips, and total daily vehicle-kilometers. 5) Evaluation of service regularity on selected routes by comparing scheduled and actual headways. 6) Calculation of route indirectness coefficients as indicators of geometric efficiency. 7) Formulation of conclusions and improvement proposals based on the obtained results. The study found that the Drohobych route network provides a basic level of transport accessibility. However, several problems were identified: significant variation in headways between routes, uneven service distribution throughout the day, routes with excessive indirectness, and noticeable schedule deviations on certain lines. Some stops were found to be overloaded, which can negatively affect comfort and reliability. Based on the analysis, several improvement directions were proposed, including headway optimization, route alignment adjustments, improvement of transfer infrastructure, and implementation of service regularity monitoring tools. The results of the study can be used by local authorities, transit operators, and urban mobility experts to support informed decision-making in the field of sustainable urban transport planning.