Удосконалення антикризового управління персоналом у туристичній сфері

Abstract

У сучасних умовах війни, економічної нестабільності та загострених соціальних викликів туристична галузь України, зокрема її кадровий потенціал, зазнає значного тиску. Збереження та ефективне управління персоналом стали критичними факторами виживання підприємств. Особливої актуальності набуває антикризове управління персоналом, здатне забезпечити адаптацію працівників до нових реалій, підтримати мотивацію та забезпечити стабільність функціонування туристичних організацій. В умовах загроз тривалого характеру (війна, релокація бізнесу, спад попиту) необхідно формувати інноваційні й гнучкі кадрові стратегії, що враховують масштаб підприємства, його регіональну специфіку та ступінь впливу кризи. Об’єктом виконання баклаврської роботи була система управління персоналом у туристичних організаціях в умовах кризових ситуацій. Предметом виконання роботи - Методи та інструменти антикризового управління персоналом, їх адаптація до потреб туристичних організацій різного масштабу на прикладі Західного регіону України. Метою виконання роботи було розроблення обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення системи антикризового управління персоналом у туристичних організаціях України з урахуванням специфіки регіону, розміру підприємства та етапів кризи. Завдання дослідження включали: — Проаналізувати сучасні підходи до управління персоналом у туристичних організаціях. — Визначити особливості та завдання антикризового управління персоналом у туризмі. — Систематизувати інструменти управління персоналом в умовах кризи. — Провести диференціацію методів управління персоналом залежно від розміру підприємства. — Обґрунтувати інноваційні методи антикризового управління для туристичних організацій Західної України. — Надати рекомендації щодо практичного впровадження систем антикризового управління персоналом у туризмі. Інформаційна база дослідження включала такі елементи: статистичні дані Державної служби зайнятості та Державного агентства розвитку туризму України; аналітичні звіти міжнародних організацій (UNWTO, WTTC, ILO);публікації провідних українських науковців з питань управління персоналом, антикризового менеджменту та туризму; результати власного порівняльного аналізу кадрових практик у туристичних організаціях різного типу. Методологічною основою дослідження є системний підхід, який передбачає аналіз елементів системи управління персоналом у туристичних організаціях в умовах криз. Застосовано загальнонаукові методи: аналіз і синтез — для вивчення існуючих наукових підходів і практик; порівняльний аналіз — для оцінки відмінностей між малими, середніми та великими туристичними підприємствами; експертне оцінювання — для обґрунтування методів, релевантних до умов Західної України; таблично-графічні методи — для візуалізації результатів і рекомендацій. Розділ 1 присвячений теоретичним основам управління персоналом у сфері туризму. У підрозділах розглянуто загальні цілі та завдання управління, функції та сучасні методи кадрового менеджменту, зокрема у контексті нестабільності. Розділ 2 містить аналіз прикладних засад антикризового управління. Визначено основні підходи, інструменти та специфіку управління персоналом туристичних підприємств у кризових умовах. Розділ 3 орієнтований на розроблення практичних рекомендацій. У першому підрозділі здійснено диференціацію методів антикризового управління для малих, середніх і великих туристичних організацій. У другому – запропоновано та обґрунтовано інструменти антикризового управління персоналом з урахуванням специфіки Західної України та її потенціалу для внутрішнього туризму.Туристична галузь України до війни була однією з ключових економічних сфер, створюючи робочі місця для 1,5 мільйона осіб і сприяючи 10% ВВП у 2019 році [2, 4]. Пандемія COVID-19 і війна з 2022 року призвели до значних втрат, зокрема скорочення надходжень до держбюджету від туризму до 18% у 2022 році [3]. Західна Україна, завдяки своїм природним і культурним ресурсам, залишилася відносно безпечним регіоном для туризму, але стикається з проблемами, такими як нестача кваліфікованих кадрів і обмежене фінансування [1]. Дослідження показують, що 72% малих і середніх туристичних підприємств не мали планів кризового управління під час COVID-19, що ускладнювало реагування [5]. Антикризове управління персоналом у воєнний час вимагає адаптації до нових викликів, таких як дистанційна робота та психологічна підтримка. Практична значущість роботи. Результати дослідження можуть бути використані туристичними підприємствами для оптимізації кадрових процесів у період кризових ситуацій, для підвищення стійкості організацій до зовнішніх викликів, зменшення плинності кадрів та зростання ефективності праці персоналу. Окремі підходи можуть бути адаптовані до потреб релокованих або малих туристичних підприємств, а також враховані при формуванні регіональної туристичної політики.

In the current context of war, economic instability, and intensified social challenges, Ukraine's tourism industry—especially its human resources—faces significant pressure. Maintaining and effectively managing personnel has become a critical survival factor for enterprises. Crisis personnel management is particularly relevant as it enables staff adaptation to new realities, sustains motivation, and ensures operational stability in tourism organizations. In conditions of prolonged threats (war, business relocation, demand decline), it is necessary to develop innovative and flexible HR strategies that consider the enterprise's scale, regional specifics, and degree of crisis impact. The object of this thesis is the human resource management system in tourism organizations under crisis conditions. The subject is the methods and tools of crisis personnel management and their adaptation to the needs of tourism enterprises of various sizes, using the example of the Western region of Ukraine. The purpose of this study is to develop well-founded recommendations for improving crisis personnel management systems in Ukrainian tourism organizations, taking into account regional specificities, enterprise size, and stages of crisis. Research objectives included: To analyze current approaches to HR management in tourism organizations; To define the features and objectives of crisis personnel management in tourism; To systematize personnel management tools applicable in crisis conditions; To differentiate HR management methods by enterprise size; To justify innovative methods for crisis HR management in Western Ukrainian tourism enterprises; To provide recommendations for implementing crisis personnel management systems in tourism practice. The information base of the study includes statistical data from the State Employment Service and the State Agency for Tourism Development of Ukraine; analytical reports of international organizations (UNWTO, WTTC, ILO); publications by leading Ukrainian scholars on HR management, crisis management, and tourism; and the author's comparative analysis of HR practices in various types of tourism enterprises. The methodological foundation of the study is a systems approach involving analysis of the components of HRM systems in tourism under crisis conditions. General scientific methods were applied: analysis and synthesis—to study existing approaches and practices; comparative analysis—to assess differences between small, medium, and large tourism businesses; expert evaluation—to justify methods relevant to the Western Ukrainian context; tabular and graphical methods—for visualization of results and recommendations. Chapter 1 explores the theoretical foundations of HR management in tourism, including goals, functions, and modern HRM methods in unstable environments. Chapter 2 analyzes applied aspects of crisis personnel management, highlighting approaches, tools, and specifics in tourism. Chapter 3 provides practical recommendations: the first subsection differentiates methods for small, medium, and large tourism businesses; the second subsection proposes tools tailored to Western Ukraine and its domestic tourism potential. Before the war, tourism was one of Ukraine’s key economic sectors, creating 1.5 million jobs and contributing 10% of GDP in 2019 [2, 4]. The COVID-19 pandemic and the war since 2022 have caused severe losses, including a decline in tourism-related budget revenues to 18% in 2022 [3]. Western Ukraine, with its natural and cultural assets, remains relatively safe for tourism but faces challenges such as skilled labor shortages and limited funding [1]. Studies show that 72% of SMEs in tourism lacked crisis management plans during COVID-19, which hindered their response [5]. Crisis personnel management during wartime requires adaptation to new challenges such as remote work and psychological support. Practical significance: The study results may help tourism enterprises optimize HR processes during crises, increase organizational resilience to external threats, reduce staff turnover, and improve employee efficiency. Specific approaches may be adapted for relocated or small tourism businesses and considered in regional tourism policy development.