Адаптація вокзального комплексу до технічних вимог TSI PRM

Abstract

Забезпечення доступності та комфортності користування залізничною інфраструктурою для маломобільних груп населення (МГН) та осіб з інвалідністю є одним із ключових завдань сучасного пасажирського залізничного транспорту. Доступність вокзальних комплексів визначається технічними параметрами інфраструктури, організацією процесів обслуговування пасажирів, логікою просторових рішень та відповідністю міжнародним нормам, зокрема Технічним специфікаціям взаємодії (TSI PRM) [1-4]. У контексті інтеграції України до мережі Європейського Союзу вимоги до безбар’єрності та стандартизації інфраструктури набувають особливої актуальності. Європейське законодавство встановлює чіткі вимоги щодо параметрів доступності вокзалів, платформ, засобів навігації та сервісних послуг для пасажирів з обмеженою мобільністю. Це зумовлює необхідність модернізації українських вокзальних комплексів, перегляду технологічних процесів та впровадження інклюзивних інженерних рішень [5-7]. Незважаючи на наявність державних будівельних норм та локальних регламентів, проблематика адаптації вокзальних комплексів до вимог TSI PRM в Україні залишається недостатньо дослідженою. Особливо актуальним є аналіз бар’єрних елементів інфраструктури, оцінка рівня доступності сервісів та визначення технологічних перешкод, з якими стикаються МГН та особи з інвалідністю [6-10]. Тому магістерська кваліфікаційна робота присвячена комплексному дослідженню доступності вокзального комплексу та обґрунтуванню шляхів його адаптації до вимог TSI PRM. Об’єктом дослідження є технологія роботи залізничного вокзального комплексу Д. Предметом дослідження процес надання послуг для людей з обмеженими можливостями на залізничних вокзалах, зокрема для маломобільних груп населення та осіб з інвалідністю. Мета роботи: є вивчення проблем і перешкод, з якими зустрічаються люди з інвалідністю та маломобільні групи населення під час перебування на території вокзального комплексу та користування його послугами. Методи дослідження – методи математичної статистики та теорія ймовірностей, методи теорії масового обслуговування, методи моделювання роботи вокзального комплексу – графоаналітичний метод. Практичне значення одержаних результатів: забезпечення зручного та доступного середовища на території вокзального комплексу для маломобільних груп населення та осіб із інвалідністю. У роботі здійснено детальний аналіз функціонування вокзального комплексу Д, спрямований на оцінку його відповідності потребам маломобільних груп населення та вимогам Технічної специфікації взаємодії для осіб з обмеженою мобільністю (TSI PRM). Проведено оцінку технічного оснащення, сервісних зон, маршрутів руху пасажирів і інженерних елементів інфраструктури. Дослідження показали наявність низки бар’єрів у доступі до платформ, сервісних приміщень, касових залів та зон очікування, що зумовлює необхідність удосконалення організації обслуговування, оптимізації маршрутів пересування та модернізації окремих елементів вокзального комплексу. З урахуванням виявлених недоліків описано комплекс заходів, спрямованих на забезпечення безперешкодного доступу МГН та осіб з інвалідністю, що вже реалізовані на території вокзалу. До них належать: організація спеціального маршруту пересування пасажирів з інвалідністю; облаштування пандуса відповідно до вимог ДБН; створення спеціально позначених місць для очікування; адаптація санітарного вузла; функціонування спеціалізованої каси; формування окремої групи працівників вокзалу для супроводу осіб з інвалідністю. Окрему увагу приділено 5 перевезенню таких пасажирів у спеціально обладнаному вагоні з платформою для посадки, яке здійснюється за заявковим принципом. Отримані результати підтверджують, що вокзальний комплекс Д виконує важливу роль у забезпеченні інклюзивної взаємодії пасажира із залізничною інфраструктурою та може функціонувати як доступне середовище для всіх категорій громадян за умови подальшої адаптації до вимог TSI PRM. Робота сформулювала науково обґрунтовані рекомендації щодо подальшого удосконалення організації доступності, що може бути використано під час розроблення програм модернізації вокзальних комплексів та впровадження принципів безбар’єрності на транспорті.

Ensuring accessibility and comfortable use of railway infrastructure for persons with reduced mobility (PRM) and persons with disabilities is one of the key priorities of modern passenger railway transport. The accessibility of station complexes is determined by the technical parameters of infrastructure, the organization of passenger service processes, spatial layout solutions, and compliance with international standards, particularly the Technical Specifications for Interoperability for Persons with Reduced Mobility (TSI PRM) [1-4]. In the context of Ukraine’s integration into the European Union transport network, the requirements for barrier-free access and infrastructure standardization are gaining special relevance. European legislation establishes clear requirements for the accessibility parameters of railway stations, platforms, navigation systems, and passenger services for persons with reduced mobility. This necessitates the modernization of Ukrainian railway 7 stations, the revision of technological processes, and the implementation of inclusive engineering solutions [5–7]. Despite the existence of national construction standards and institutional regulations, the issue of adapting station complexes to TSI PRM requirements in Ukraine remains insufficiently researched. Particularly important is the analysis of infrastructural barriers, the assessment of service accessibility, and the identification of technological constraints faced by PRM and persons with disabilities [6–10]. Therefore, this master's thesis is devoted to a comprehensive study of the accessibility of the station complex and the justification of solutions for its adaptation to TSI PRM requirements. The object of the study is the operational technology of railway station complex D. The subject of the study is the process of providing services to persons with disabilities and persons with reduced mobility at railway stations. The aim of the research is to identify the problems and obstacles encountered by persons with disabilities and PRM during their stay at the station complex and while using its services. Research methods include methods of mathematical statistics and probability theory, queueing theory methods, and modelling of station complex operations using graphical-analytical approaches. The practical significance of the results lies in ensuring a comfortable and accessible environment within the station complex for persons with disabilities and persons with reduced mobility. The thesis provides a detailed analysis of the operation of station complex D aimed at assessing its compliance with the needs of PRM and with the requirements of the Technical Specifications for Interoperability for Persons with Reduced Mobility (TSI PRM). An assessment was conducted of the technical equipment, service zones, passenger flow routes, and engineering infrastructure elements. The study identified a number of barriers affecting access to platforms, service rooms, ticket halls, and waiting areas, highlighting the need to improve service organization, optimize movement routes, and modernize certain infrastructural components. Based on the identified shortcomings, a set of measures already implemented at the station to ensure unhindered access for PRM and persons with disabilities is described. These measures include: organizing a special movement route for passengers with disabilities; constructing a ramp in accordance with national building codes; providing designated waiting areas; adapting sanitary facilities; implementing a specialized, round-the-clock ticket counter; and forming a dedicated team of station staff to assist passengers with disabilities. Special attention is given to the transportation of such passengers in a specially equipped carriage with an accessible boarding platform, which is included in the train consist upon request. The findings confirm that station complex D plays an important role in ensuring an inclusive interaction between passengers and railway infrastructure and can function as an accessible environment for all categories of users, provided further adaptation to TSI PRM requirements continues. The thesis formulates scientifically grounded recommendations for improving accessibility measures, which can be used in developing modernization programs for railway stations and implementing barrier-free principles in the transport sector.