Кібердипломатія України як стратегія кіберзахисту (2014–2024)

Abstract

У сучасному світі, де кіберзагрози набувають дедалі більшої серйозності, кібердипломатія стає потужним інструментом забезпечення національної та міжнародної безпеки. Кібердипломатія, як частина стратегії кібербезпеки, є ключовим елементом у протидії кіберзагрозам, що стають усе більш витонченими та масштабними. Особливе значення вона має для країн, що знаходяться в умовах військового конфлікту. Російсько-українська війна демонструє, що кіберпростір використовується для проведення агресії та дестабілізації, що підкреслює необхідність ефективної кібердипломатії як інструменту відповіді на ці загрози. Перший розділ цієї роботи систематизує теоретичні основи кібердипломатії та аналізує вплив кіберзагроз на глобальну безпеку. Дослідження зосереджено на діяльності ключових міжнародних організацій та країн, таких як USCYBERCOM (Кіберкомандування США), CIR (Центр з координації реагування на інциденти в кіберпросторі) та Центральне управління з кібербезпеки Великобританії. Розглядається вплив кіберзагроз на критичну інфраструктуру, а також аналізуються результати кібернавчань «Cyber Storm» та «Cyber Europe». Ці навчання демонструють, як країни можуть співпрацювати та покращувати свої навички у сфері кіберзахисту. Другий розділ присвячений дослідженню досвіду Республіки Естонія та Сполучених Штатів Америки у сфері кібердипломатії. Естонія, яка є піонером у сфері кібербезпеки, створила модель кібердипломатії, що включає розбудову інституційної структури для забезпечення кібербезпеки на національному рівні. Комплексна система кібербезпеки США також є взірцем для інших країн, оскільки включає широкий спектр заходів, від нормативно-правових актів до міжнародної співпраці. У цьому розділі також аналізуються найкращі практики та уроки, які інші країни можуть перейняти для покращення власних систем кіберзахисту.

Третій розділ досліджує роль кібердипломатії у кіберзахисті України в умовах російсько-української війни. У ньому проаналізовано основні кібератаки Росії проти України, їх технічні аспекти та вплив на державу. Особлива увага приділена заходам, вжитим Україною у сфері кібердипломатії для захисту свого суверенітету та територіальної цілісності. Досліджено, як Україна співпрацює з міжнародними організаціями, такими як ЄС та НАТО, для зміцнення свого кіберзахисту. У цьому контексті розглядаються різні ініціативи, спрямовані на підвищення кіберстійкості країни, а також на зміцнення її позицій у міжнародній кібердипломатії. Кібердипломатія не лише допомагає країнам захищати свої інтереси в кіберпросторі, але й сприяє розвитку міжнародного співробітництва та встановленню правил поведінки в кіберсфері. Ефективна кібердипломатія є необхідною умовою для забезпечення національної безпеки в сучасному світі.In the modern world, where cyber threats are becoming increasingly serious, cyber diplomacy is a powerful tool for ensuring national and international security. Cyber diplomacy, as part of a cybersecurity strategy, is a key element in countering cyber threats, which are becoming more sophisticated and widespread. It is especially important for countries experiencing military conflict. The Russo-Ukrainian war demonstrates that cyberspace is used for aggression and destabilization, highlighting the need for effective cyber diplomacy as a tool to respond to these threats. The first chapter of this work systematizes the theoretical foundations of cyber diplomacy and analyzes the impact of cyber threats on global security. The study focuses on the activities of key international organizations and countries such as USCYBERCOM (United States Cyber Command), CIR (Coordination Center for Cyber Incident Response), and the UK’s Central Cyber Security Agency. The impact of cyber threats on critical infrastructure is considered, and the results of cyber exercises "Cyber Storm" and "Cyber Europe" are analyzed. These exercises demonstrate how countries can cooperate and improve their skills in cybersecurity. The second chapter is dedicated to studying the experiences of the Republic of Estonia and the United States of America in the field of cyber diplomacy. Estonia, a pioneer in cybersecurity, has created a model of cyber diplomacy that includes building an institutional framework to ensure national cybersecurity. The comprehensive cybersecurity system of the United States also serves as a model for other countries, incorporating a wide range of measures from legislation to international cooperation. This chapter also analyzes best practices and lessons that other countries can adopt to improve their own cybersecurity systems. The third chapter examines the role of cyber diplomacy in Ukraine’s cyber defense during the Russo-Ukrainian war. It analyzes the main cyberattacks by Russia against Ukraine, their technical aspects, and their impact on the state. Special attention is given to the measures taken by Ukraine in the field of cyber diplomacy to protect its sovereignty and territorial integrity. The study explores how Ukraine cooperates with international organizations such as the EU and NATO to strengthen its cyber defense. Various initiatives aimed at enhancing the country’s cyber resilience and strengthening its position in international cyber diplomacy are also considered in this context. Cyber diplomacy not only helps countries protect their interests in cyberspace but also promotes international cooperation and the establishment of rules of conduct in cyberspace. Effective cyber diplomacy is a necessary condition for ensuring national security in the modern world.