Антиколоніальні стратегії держав Балтії: приклад для України

Abstract

Мета роботи – дослідити та порівняти антиколоніальні стратегії Латвії, Литви й Естонії в контексті їхнього історичного досвіду, культурної ідентичності та сучасної державної політики, вплив політики пам’яті на формування незалежності та національної свідомості, а також виробити орієнтири для антиколоніальної стратегії України. Завдання дослідження: розглянути антиколоніалізм як етап розвитку держави; описати історичний контекст формування антиколоніальних стратегій Латвії, Литви та Естонії; визначити ключові політичні та культурні чинники, які вплинули на розвиток антиколоніальних стратегій в країнах Балтії; дослідити політику пам’яті країн Балтії; порівняти підходи Латвії, Литви й Естонії до формування політики пам’яті після відновлення незалежності; визначити, які аспекти антиколоніальних стратегій Латвії, Литви та Естонії можуть бути використані як приклад для України. Під час виконання магістерської кваліфікаційної роботи використано теоретичні методи дослідження: метод аналізу та узагальнення інформаційних джерел про антиколоніальні стратегії, політику пам’яті Латвії, Литви та Естонії, а також компаративний метод і систематизацію зібраних даних. У першому розділі з’ясовано поняття антиколоніалізму, погляд науковців на цей процес та з’ясовано, який вплив має антиколоніальна діяльність на розвиток держави. У другому розділі описано історичний контекст у якому формувалися країни Балтії та які історичні події мали вплив на формування антиколоніальних стратегій цих держав, які культурні та економічні фактори відгукнулися під час творення майбутніх стратегій. У третьому розділі розглянуто поняття політики пам’яті, проведено аналіз меморіальної політики Латвії, Литви й Естонії, її вплив на формування антиколоніальних стратегій та національної ідентичності, здійснено порівняння підходів держав Балтії до творення політики пам’яті після відновлення незалежності в 1991 році. У четвертому розділі описано політику пам’яті України, її сучасний стан та, опираючись на дослідження Латвії, Литви й Естонії вироблено рекомендації щодо того, які аспекти антиколоніальних стратегій можуть бути використані як приклад для України. У результаті виконання магістерської роботи зроблено такі висновки: Антиколоніалізм – це один з головних елементів для побудови незалежної демократичної держави. Усвідомлення та відкидання колонізованого мислення надає можливість державі утворити національну ідентичність, що буде опиратися на цінності держави, пам’ять про історичне минуле та сприятиме інтеграції суспільства. Країни Балтії за весь час існування ставали жертвами окупацій різних держав та режимів. Деякі з них сприяли розвитку держав, а інші – намагалися денаціоналізувати держави, вчиняли репресії та злочини проти громадян. Незважаючи на трагічні події, пережиті їх народами, вони змогли зберегти ідентичність, виявили стійкість, повернули незалежність, що вплинуло на їх політичний та культурний стан тепер. Проте етнічний склад Литви відрізняється від Латвії та Естонії через радянську демографічну політику: переселення росіян до країн, депортації. У Литві більшість – литовці через непридатність території для планів радянського союзу. Через ці обставили Литві не довелося вести жорстку мовну політику, у Литві та Естонії через велику частину росіян, а в Литві ще й поляк, потрібен захист державних мов. Меморіальна політика країн Балтії має довгий час формування та багатоетапність. Латвія, Литва та Естонія засудили комуністичний та нацистські режими, визнали їх окупаційними, відновлюються національну ідентичність, ведуть антиколоніальну діяльність. Вкрай важливо для країн Балтії – вести проєвропейську діяльність, долати окупаційний спадок й історичні травми. Латвія, Литва та Естонія має ряд спільних ознак у формуванні меморіальної політики, серед яких засудження окупації, прагнення розвивати національну ідентичність, демонстрація тяглости історії держав, активна дерадянізація, очищення влади та інше. Однак, Литва більш радикальна у криміналізації заперечення злочинів. Латвія та Естонія у державах створили статус «негромадян». Порівняно з Латвією й Естонією, Литва веде менш активну мовну політику. У Латвії прописана доктрина орієнтації на Захід. Естонія вирізняється проведенням «шокової терапії» через реформи. Відповідно до проведеного дослідження, для української антиколоніальної стратегії з антиколоніальних стратегій Латвії, Литви та Естонії можна перейняти творення антиколоніальної стратегії через освітньо-просвітницьку діяльність, апелювання до національної історії, героїчних постатей України, науково-дослідна робота в історичній сфері, просування українського трактування історичного минулого, популяризувати сучасну українську історію, не зупиняти процес деколонізації та декомунізації, активна реалізація мовної політики, очищення влади, забезпечення належного захисту архівних документів.The purpose of the work is to study and compare the anti-colonial strategies of Latvia, Lithuania and Estonia in the context of their historical experience, cultural identity and modern state policy, the influence of memory policy on the formation of independence and national consciousness, as well as to develop guidelines for the anti-colonial strategy of Ukraine. Research objectives: to consider anti-colonialism as a stage of state development; to describe the historical context of the formation of anti-colonial strategies of Latvia, Lithuania and Estonia; to identify key political and cultural factors that influenced the development of anti-colonial strategies in the Baltic countries; to study the memory policy of the Baltic countries; to compare the approaches of Latvia, Lithuania and Estonia to the formation of memory policy after the restoration of independence; to determine which aspects of the anti-colonial strategies of Latvia, Lithuania and Estonia can be used as an example for Ukraine. During the master’s qualification work, theoretical research methods were used: the method of analysis and generalization of information sources on anti-colonial strategies, memory policies of Latvia, Lithuania and Estonia, as well as the comparative method and systematization of the collected data. The first section clarifies the concept of anti-colonialism, the view of scientists on this process and clarifies the impact of anti-colonial activity on the development of the state. The second section describes the historical context in which the Baltic countries were formed and what historical events influenced the formation of anti-colonial strategies of these states, and what cultural and economic factors responded when creating future strategies. The third section examines the concept of memory policy, analyzes the memorial policy of Latvia, Lithuania and Estonia, its impact on the formation of anti-colonial strategies and national identity, and compares the approaches of the Baltic states to creating memory policies after the restoration of independence in 1991. The fourth chapter describes the policy of memory of Ukraine, its current state and, based on the research of Latvia, Lithuania and Estonia, recommendations are made on which aspects of anti-colonial strategies can be used as an example for Ukraine. As a result of the master’s thesis, the following conclusions were made: Anti-colonialism is one of the main elements for building an independent democratic state. Awareness and rejection of colonized thinking enables the state to form a national identity that will be based on the values of the state, memory of the historical past and will contribute to the integration of society. Throughout their existence, the Baltic countries have been victims of occupations by various states and regimes. Some of them contributed to the development of states, while others tried to denationalize states, committed repressions and crimes against citizens. Despite the tragic events experienced by their people, they were able to preserve their identity, showed resilience, and regained independence, which influenced their political and cultural state now. However, the ethnic composition of Lithuania differs from Latvia and Estonia due to Soviet demographic policy: resettlement of russians to countries, deportations. In Lithuania, the majority are Lithuanians due to the unsuitability of the territory for the plans of the Soviet Union. Due to these circumstances, Lithuania did not have to pursue a strict language policy, in Lithuania and Estonia due to the large part of russians, and in Lithuania also Polish, the protection of state languages is necessary. The memorial policy of the Baltic countries has a long formation and multi-stage structure. Latvia, Lithuania and Estonia condemned the communist and Nazi regimes, recognized them as occupation, are restoring national identity, and are conducting anti-colonial activities. It is extremely important for the Baltic countries to conduct pro-European activities, to overcome the occupational legacy and historical traumas. Latvia, Lithuania and Estonia have several common features in the formation of memorial policy, including condemnation of the occupation, the desire to develop national identity, demonstration of the continuity of the history of states, active de-Sovietization, cleansing of power, etc. However, Lithuania is more radical in criminalizing the denial of crimes. Latvia and Estonia have created the status of “non-citizens” in their states. Compared to Latvia and Estonia, Lithuania has a less active language policy. Latvia has a doctrine of orientation towards the West. Estonia is distinguished by the implementation of “shock therapy” through reforms. According to the study, for the Ukrainian anti-colonial strategy, from the anti-colonial strategies of Latvia, Lithuania, and Estonia, one can borrow the creation of anti-colonial educational activities, appeal to national history, heroic figures of Ukraine, scientific research work in the historical field, promotion of the Ukrainian interpretation of the historical past, popularization of modern Ukrainian history, continuation of the process of decolonization and decommunization, implementation of language policy, purification of power, and ensuring proper protection of archival documents.