Дослідження структури телемедичної мережі для надання інформаційних послуг користувачам

Abstract

Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) значно змінив підхід до організації медичних послуг, відкривши нові можливості для забезпечення ефективного надання медичної допомоги. Телемедицина, як один із ключових напрямів цифровізації охорони здоров’я, демонструє високий потенціал для оптимізації діагностики, лікування та моніторингу стану пацієнтів, особливо в умовах віддалених чи малодоступних регіонів [1-3]. Основним каталізатором розвитку телемедицини є сучасні мережі зв’язку, зокрема технології п'ятого покоління (5G), що характеризуються високою швидкістю передачі даних, мінімальною затримкою сигналу та підвищеною пропускною здатністю. Водночас впровадження телемедичних послуг у сучасні мережі зв'язку вимагає врахування низки важливих аспектів, які охоплюють технічні, організаційні, правові, економічні та соціальні чинники. Зокрема, це питання сумісності телемедичних рішень з існуючою інфраструктурою, інтеграції нових технологій у систему охорони здоров’я. Серед основних проблемних питань, що виникають у процесі впровадження телемедицини, можна виділити недостатній рівень адаптації мережевої інфраструктури до нових вимог, брак фінансових ресурсів [4,5]. При цьому з погляду вимог до надаваних послуг, необхідно забезпечувати затримку, як і в додатках доповненої реальності, тому що їх можна застосовувати з метою дистанційного надання медичних послуг, тобто під час проведення телеконсультацій і теленавчання. У сучасних умовах розвитку телемедицини ефективність надання послуг значною мірою залежить від здатності системи оперативно та якісно обслуговувати пацієнтів у різних регіонах. Враховуючи значні відмінності між територіями за густотою населення, демографічними характеристиками, рівнем розвитку інфраструктури та доступністю медичних ресурсів, виникає необхідність оптимізації територіального планування. Застосування кластеризації дозволяє врахувати такі важливі фактори, як транспортна доступність, щільність покриття телекомунікаційними мережами, специфіка потреб певних груп населення, що є критично важливим для організації як профілактичної, так і екстреної медичної допомоги. Оптимальний розподіл територій сприяє зменшенню навантаження на окремі медичні центри, забезпечує баланс у використанні ресурсів і підвищує загальну стійкість системи охорони здоров’я до кризових ситуацій. Таким чином, дослідження впровадження телемедичних послуг у сучасних мережах зв'язку є актуальним. Об'єктом дослідження є мережі зв'язку, а предметом - методи впровадження телемедичних послуг. Метою бакалаврської кваліфікаційної роботи є дослідження структури телемедичної мережі при наданні інформаційних послуг.Development of Information and Communication Technologies (ICT) has significantly transformed the approach to organizing healthcare services, creating new opportunities for effective medical care delivery. Telemedicine, as one of the key areas in the digitalization of healthcare, demonstrates high potential for optimizing the diagnosis, treatment, and monitoring of patients, especially in remote or hard-to-reach regions [1-3]. The main catalyst for telemedicine development is modern communication networks, particularly fifth-generation (5G) technologies, characterized by high data transfer speeds, minimal signal latency, and increased bandwidth. At the same time, the integration of telemedicine services into modern communication networks requires addressing several important aspects, encompassing technical, organizational, legal, economic, and social factors. Notably, these include issues of compatibility of telemedicine solutions with existing infrastructure and the integration of new technologies into the healthcare system. Among the primary challenges in implementing telemedicine are the insufficient adaptation of network infrastructure to meet new demands and the lack of financial resources [4,5]. From the perspective of service requirements, it is essential to ensure latency similar to that in augmented reality applications, as they can be utilized for remote medical services, including teleconsultations and tele-education. In the current context of telemedicine development, the efficiency of service delivery largely depends on the ability of the system to provide prompt and high-quality services to patients in different regions. Given the significant differences between territories in terms of population density, demographic characteristics, infrastructure development and availability of medical resources, there is a need to optimise territorial planning. The use of clustering allows us to take into account such important factors as transport accessibility, telecommunication network coverage, and the specific needs of certain population groups, which is critical for organising both preventive and emergency medical care. The optimal distribution of territories helps to reduce the burden on individual medical centres, ensures a balance in the use of resources and increases the overall resilience of the healthcare system to crisis situations. Thus, research on the aspects of integrating telemedicine services into modern communication networks is highly relevant. The object of the study is communication networks, and the subject is the methods of implementing telemedicine services. The purpose of the bachelor's thesis is to study the structure of a telemedicine network in the provision of information services.