Аналіз відповідності технічних рішень на вокзалі станції Львів вимогам сумісності для маломобільних груп населення

Abstract

У кваліфікаційній роботі виконано комплексне дослідження стану доступності вокзалу станції Львів для маломобільних груп населення (МГН) з урахуванням сучасних національних та міжнародних вимог інклюзивності. Актуальність теми зумовлена необхідністю гармонізації української транспортної інфраструктури з європейськими стандартами, а також важливістю забезпечення рівного доступу до залізничних перевезень для всіх категорій пасажирів. Об’єкт дослідження – інфраструктура вокзалу станції Львів. Предмет дослідження – технічні рішення, планувальні та інженерні елементи вокзалу станції Львів, що впливають на доступність та можливість формування маршруту без перешкод для маломобільних груп населення. Мета дослідження – аналіз відповідності технічних рішень вокзалу станції Львів вимогам сумісності для маломобільних груп населення та формування комплексу рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня його інклюзивності. У першому розділі здійснено огляд міжнародної та національної нормативно-правової бази з питань доступності транспортної інфраструктури. Визначено ключові документи, що встановлюють вимоги до інфраструктурних об’єктів: Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, TSI PRM (EU 1300/2014), EN 17210, ISO 21542, ДБН В.2.2-40:2018 та інші стандарти, що регламентують параметри маршрутів без перешкод, висоту платформ, вимоги до навігаційних систем, інформаційного забезпечення та елементів доступності. Показано, що міжнародні стандарти мають значно більший рівень деталізації, що важливо для адаптації історичних вокзалів. У другому розділі проаналізовано планувальну структуру вокзалу станції Львів, його функціональну організацію та існуючі технічні рішення. Під час натурного обстеження виявлено, що будівля має значну архітектурну цінність, однак не була спроєктована з урахуванням потреб МГН. Окремі елементи (пандус, низька каса, адаптований санвузол, тактильні позначки, спеціальний ліфт) свідчать про присутність адаптації, однак інфраструктура загалом залишається фрагментарною і не формує безперервного маршруту без перешкод. У третьому розділі проведено оцінку відповідності фактичних характеристик вокзалу вимогам ДБН В.2.2-40:2018 та TSI PRM. Встановлено, що попри наявність елементів, які відповідають нормативам (ширина дверей, параметри пандуса, геометрія окремих приміщень), ключові ділянки маршруту – зокрема переходи до платформ, самі платформи та навігація – не відповідають сучасним стандартам доступності. Найбільші бар’єри пов’язані з різнорівневістю шляхів руху, відсутністю ліфтів, низькою висотою платформ, обмеженою навігаційно-інформаційною системою та відсутністю рішень для людей із порушенням слуху. У четвертому розділі сформовано комплекс технічних і організаційних заходів, спрямованих на підвищення доступності вокзалу. До основних рекомендацій належать: встановлення ліфтів у переходах (тунелях) до платформ; реконструкція платформ до нормативної висоти 550 мм; впровадження тактильних напрямних та попереджувальних смуг; стандартизація навігаційних позначок; встановлення індукційних петель у касах та зонах обслуговування; адаптація залів очікування; модернізація сходових груп; підвищення рівня освітлення; створення служби супроводу МГН і впровадження системного аудиту доступності. Отримані результати демонструють, що вокзал станції Львів має часткову доступність, однак не відповідає вимогам безперервного безбар’єрного маршруту та стандартам TSI PRM. Запропоновані заходи дозволяють суттєво підвищити рівень інклюзивності об’єкта та можуть бути використані як методична основа для модернізації інших історичних вокзалів України.

The master’s thesis presents a comprehensive study of the accessibility level of Lviv railway station for persons with reduced mobility (PRM), taking into account modern national and international standards of inclusiveness. The relevance of the study is determined by the need to harmonize Ukrainian transport infrastructure with European requirements, as well as by the importance of ensuring equal access to railway transport for all categories of passengers. Object of the study – the infrastructure of Lviv railway station. Subject of the study – technical, planning, and engineering solutions of Lviv railway station that affect accessibility and the ability to form an uninterrupted barrier-free route for persons with reduced mobility. Purpose of the study – to analyse the compliance of technical solutions of Lviv railway station with accessibility requirements for PRM and to develop a set of recommendations aimed at improving its inclusiveness. The first chapter provides an overview of the international and national regulatory framework on accessibility of transport infrastructure. Key documents that define requirements for infrastructure objects are identified, including: the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities, TSI PRM (EU 1300/2014), EN 17210, ISO 21542, DBN V.2.2-40:2018, and other standards regulating barrier-free routes, platform height, navigation systems, information accessibility, and tactile elements. It is shown that international standards provide a significantly higher level of detail, which is essential for adapting historical railway stations. The second chapter analyses the planning structure of Lviv railway station, its functional organization and existing technical solutions. A field survey revealed that the building, despite its architectural value, was not designed with accessibility needs in mind. Isolated accessible elements (a ramp at the entrance, a low-level ticket counter, an adapted sanitary facility, tactile indicators, a special lift) demonstrate partial adaptation, yet the infrastructure as a whole remains fragmented and does not form a complete barrier-free route. In the third chapter, the actual characteristics of the station were assessed for compliance with DBN V.2.2-40:2018 and TSI PRM. It was established that although some elements meet normative parameters (door width, ramp geometry, manoeuvring areas), key parts of the route – particularly the access to platforms, the platforms themselves, and the navigation system – do not meet modern accessibility standards. The major barriers are related to level changes, absence of elevators, low platform height, limited navigational support, and lack of solutions for passengers with hearing impairments. The fourth chapter proposes a set of technical and organizational measures aimed at improving the accessibility of the station. The main recommendations include installing elevators in the pedestrian tunnels leading to platforms; reconstructing platforms to the standard height of 550 mm; implementing tactile guiding and warning strips; standardizing visual navigation; installing induction loops at ticket counters and service points; adapting waiting areas; modernizing staircases;improving lighting; establishing a PRM assistance service; and introducing systematic accessibility audits. The results demonstrate that Lviv railway station has partial accessibility but does not comply with the requirements of a continuous barrier-free route or with TSI PRM standards. The proposed measures significantly enhance the inclusiveness of the facility and can serve as methodological guidance for upgrading other historical railway stations in Ukraine.