Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Інформаційні системи та мережі. – 2019. – Випуск 5

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/47786

Вісник Національного університету «Львівська політехніка»

Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Інформаційні системи та мережі» є правонаступником збірника наукових праць «Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Інформаційні системи та мережі» який започатковано у 1997 р. З врахуванням нумерації збірника наукових праць першому випуску нової серії було присвоєно черговий номер 315. У вступній статті до цього номеру (1997, № 315) нової серії збірника наукових праць відповідальний редактор доктор техн. наук, професор В. В. Пасічник задекларував місію видання: високофахово висвітлювати «прикладні аспекти інформатики, зокрема питання побудови iнформацiйних систем та мереж, якi ґрунтуються на новітніх iнформацiйних технологіях та передових методиках їx побудови». У ювілейному випуску місію видання було актуалізовано (2015, № 832). У журналі публікуються статті англійською та українською мовами. Вісник індексується в Google Scholar та Index Copernicus.

Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Інформаційні системи та мережі» / Національний університет "Львівська політехніка" ; відповідальний редактор В. В. Пасічник. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2019. – № 5. – 132 с.

Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Інформаційні системи та мережі

Зміст


3
14
26
40
53
62
70
78
90
101
116
125
134

Content


3
14
26
40
53
62
70
78
90
101
116
125
134

Browse

Search Results

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Інтеграція та супровід проектними командами інформаційно- технологічних продуктів впродовж життєвого циклу
    (Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Верес, О. М.; Пасічник, Володимир Володимирович; Кунанець, Наталія Едуардівна; Veres, Oleg; Pasichnyk, Volodymyr; Kunanets, Nataliia; Національний університет “Львівська політехніка”; National University “Lviv Polytechnic”
    Підтверджено, що інтелектуальні системи розробляли із застосуванням єдиних науково-методичних принципів та низки вимог, формуванню яких передує ґрунтовний та всебічний системний аналіз суб’єктів діяльності. Проаналізовано історію формування автоматизованих систем управління вищим навчальним закладом у Національному університеті “Львівська політехніка”. Подано концепт DevOps як інноваційної парадигми формування та функціонування команд ІТ-проектів. Парадигму DevOps подають автори як комплекс інформаційних технологій, які в системному поєднанні забезпечують високоефективне функціонування інтегрованої команди ІТ-проекту – системних аналітиків, розробників, інтеграторів та експлуатаційників, що реалізує та підтримує його на всіх етапах життєвого циклу. DevOps – це набір комунікаційних практик, які сприяють швидкому і надійному створенню, тестуванню та впровадженню передових інформаційно-технологічних продуктів у промислову експлуатацію. Концепція DevOps основана на побудові ефективної культури комунікування, яка забезпечує продуктивну співпрацю між усіма членами команди проекту. Культура комунікування є одним з найважливіших факторів успіху втілення концепції DevOps. Формування та реалізація концепції спільної відповідальності, прозорості та швидшого зворотного зв'язку є надійним базисом функціонування високофахової команди DevOps. Команди, які працюють над інформаційно-технологічним проектом (ІТпроектом), доволі часто не дотримуються принципів внутрішньокомандного “системного мислення”. За внутрішньою природою комплекс інформаційних технологій DevOps передбачає використання саме такої методології “системного мислення”, що загалом позитивно впливає на загальну успішність роботи команди, яка реалізовує проект. Концепція DevOps усуває бар'єри між традиційно ізольованими групами розробників та фахівців, що експлуатують систему, об’єднуючи їх в єдину комплексну команду. Згідно з концепцією DevOps члени команди працюють з метою якнайповнішої оптимізації та підвищення продуктивності праці розробників, а також підвищення надійності продукту під час його промислової експлуатації.