(Видавництво Львівської політехніки, 2013) Шекера, Ярослава
Досліджено особливості сприйняття довкілля і місця особистості в ньому буддійськими поетами-монахами доби Тан (VІІ-Х ст.). Проаналізовано низку поезій Хань Шаня, розкрито специфіку його чаньської «практики», що постає як не-практика і не-зосередження; показано, як саме через розумове осмислення власної сутності така
практика привела поета до чистого споглядання довкілля. The peculiarities of perception of environment and place of
personality in it by the buddhistic poets-monks of T’ang period (VІІ–Х cent.) have been investigated. Some poetries of Han Shan have been analyzed, the specific of his chan «practice» that appears as non-practice and non-concentration has been exposed; it has been also shown, how through the mental comprehension of own basic nature such practice brought the poet to pure contemplation of environment.
