Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
3 results
Search Results
Item Over-stabilized bitumen emulsions made from emulsifiers for slow-setting emulsions(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Бідось, В. М.; Сідун, Ю. В.; Соболь, Х. С.; Рибчинський, С. С.; Bidos, V.; Sidun, I.; Sobol, K.; Rybchynskyi, S.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСпроєктовано склади дорожніх надстійких катіонних бітумних емульсій із ортофосфорною, сірчаною та соляною кислотами та катіонактивними емульгаторами для повільнорозпадних емульсій. Визначено фізико-механічні властивості виготовлених надстабільних бітумних емульсій та характеристики їх розпаду. Встановлено вплив типу кислоти та вмісту емульгатора на фізико-механічні показники бітумних емульсій та характеристики розпаду за трьома методами: індекс розпаду, час (стан) до розпаду, стійкість під час змішування із портландцементом. Проаналізувавши фізико-механічні показники виготовлених емульсій із однаковим вмістом бітуму 60 % та вмістом емульгатора у водній фазі 1,1 %, можна стверджувати, що у бітумній емульсії на сірчаній кислоті більші pH та в’язкість. Якщо ж порівнювати бітумні емульсії з однаковим вмістом емульгатора 1,1 %, але різним вмістом бітуму – 60 % та 61 %, то емульсії із більшим вмістом бітуму характеризуються вищими pH та в’язкістю, хоча pH у водній фазі є однаковим. Порівнюючи емульсії із однаковим вмістом бітуму 62 % та pH у водній фазі 2,3, але різним вмістом емульгатора у водній фазі (від 1,2 до 1,8), pH є майже однаковим, а в’язкість збільшується зі зростанням вмісту емульгатора. Встановлено, що надстабільні бітумні емульсії демонструють хорошу стійкість під час зберігання протягом 180 діб. Отримані результати характеристик розпаду бітумних емульсій свідчать про те, що в емульсій на соляній та сірчаній кислотах менший час до розпаду та вища стійкість під час змішування із портландцементом, ніж в емульсій на ортофосфорній кислоті. Для надстійких бітумних емульсій на ортофосфорній кислоті метод за ДСТУ EN 12848:2020 непридатний через високу реактивність емульсій на ортофосфорній кислоті під час взаємодії із портландцементом.Item Adhesion of road bitumen emulsions on both hydrochloric and orthophosphoric acids for the technology of surface dressing(Видавництво Львівської політехніки, 2022-03-03) Сідун, Ю. В.; Волліс, О. Є.; Бідось, В. М.; Станчак, С. А.; Гелон, Д. Р.; Sidun, Iurii; Vollis, Oleksiy; Bidos, Volodymyr; Stanchak, Svitlana; Helon, Danylo; Національний університет “Львівська політехніка”; Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного; Lviv Polytechnic National University; Hetman Petro Sahaydachnyi National Army AcademyРозглянуто шари зносу за технологією поверхневої обробки, що є варіантом збереження та герметизації верхніх шарів дорожніх конструкцій. Однією із ключових характеристик якості цих шарів є зчеплюваність (адгезія) між бітумним та мінеральним матеріалом. В статті досліджено зчеплюваність кам’яних матеріалів різних гранітних кар’єрів України із бітумним в’яжучим, а саме бітумною емульсією, для застосування в технології поверхневої обробки дорожніх покриттів. В роботі використано українські та європейські методи досліджень визначення зчеплюваності в системі бітум – кам’яний матеріал. За українським методом визначено зчеплюваність залишкового в’яжучого, виділеного з емульсії після її розпаду, із поверхнею щебеню після кип’ятіння у дистильованій воді та в розчині гліцерину і дистильованої води. Як європейський метод для досліджень використано ударний метод із застосуванням плити Віаліт. Розроблено два склади бітумних емульсій для тонкошарових покриттів автомобільних доріг за технологією поверхневої обробки залежно від типу використаної кислоти (соляна чи ортофосфорна). Результати випробувань за вибраними методами схожі, що дало змогу вибрати оптимальний кам’яний матеріал серед досліджених і відповідно оптимальний склад бітумної емульсії. Доведено, що на зчеплюваність в’яжучого із гранітним щебенем особливо впливає зміна температурних режимів ведення випробувань. За температур 95 °С та 100 °С зчеплюваність емульсії на ортофосфорній кислоті вища, ніж у соляної, а за 5 °С, 10 °С, 14 °С краща зчеплюваність у емульсії із соляною кислотою.Item Adhesion of bituminous binders with aggregates in the context of surface dressing technology for road pavements treatment(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-06) Сідун, Ю. В.; Солодкий, С. Й.; Воліс, О. Є.; Станчак, С. А.; Бідось, В. М.; Sidun, Iurii; Solodkyy, Serhiy; Vollis, Oleksiy; Stanchak, Svitlana; Bidos, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Військовий коледж сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного; Lviv Polytechnic National University; College of National Army Academy named after, Hetman P. SahaidachnyiРозглянуто тонкошарові покриття за технологією поверхневої обробки, які є поширеним варіантом збереження та герметизації верхніх шарів дорожніх конструкцій. Однією з основних характеристик якості цих покриттів є зчеплюваність (адгезія) між бітумним та мінеральним матеріалом. В статті досліджено зчеплюваність кам’яних матеріалів різних гранітних кар’єрів України з бітумним в’яжучим, а саме бітумною емульсією, для застосування в технології поверхневої обробки дорожніх покриттів. В роботі використано українські та європейські методи досліджень визначення зчеплюваності в системі бітум–кам’яний матеріал. За українським методом визначено зчеплюваність залишкового в'яжучого, виділеного з емульсії після її розпаду, з поверхнею щебню після кип’ятіння в дистильованій воді та в розчині гліцерину та дистильованої води. Як європейський метод для досліджень використано ударний метод із застосуванням плити Віаліт. Розроблено три склади бітумних емульсій для тонкошарових покриттів автомобільних доріг за технологією поверхневої обробки залежно від вмісту бітуму в емульсії, типу використаної кислоти (соляна чи ортофосфорна), ph водної фрази бітумної емульсії та двох варіантів емульгаторів. Результати випробувань за вибраними методами показали схожі результати, що дало змогу встановити оптимальний кам’яний матеріал серед досліджених і відповідно оптимальний склад бітумної емульсії. Також досліджено необхідну кількість бітумної емульсії, яка має бути розподілена по плиті Віаліта за критерієм зчеплюваності для цього методу досліджень.