Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
Search Results
Item Інформаційна війна та її особливості на сучасному етапі(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Бучин, Микола; Курус, Юля; Buchyn, Mykola; Kurus, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті автори розкривають суть інформаційної війни, акцентують увагу на основних розуміннях цього феномену. Наголошено, що в науковій літературі інформаційна війна трактується, зокрема, як: суперництво в інформаційно-психологічній сфері задля впливу і контролю над ресурсами; інформаційний вплив на прийняття політичних рішень; сучасний конфлікт, який притаманний для епохи постіндустріального суспільства; конфлікт, який передбачає використання інформаційної зброї та ін. Трактуючи інформаційну війну з позиції конфліктологічного підходу, автори з’ясовують відмінності між інформаційною війною і такими поняттями, як «психологічна війна», «збройний конфлікт», «кібервійна», «кібертероризм», «мережева війна», «хактивізм». Виокремлено суб’єктів та об’єктів інформаційної війни, виділено різноманітні форми інформаційних протистоянь. Автори характеризують основні цілі інформаційних воєн: контроль інформаційного простору; захист інформації; інформаційні атаки на суперника; підвищення ефективності збройних сил та ін. Значну увагу звернено на аналіз інформаційної зброї. Автори виокремлюють її основні характеристики та переваги порівняно з традиційною зброєю, конкретні форми її використання. Показано відмінності між оборонною та наступальною інформаційними війнами. Виділено основні принципи ефективності інформаційних воєн, зокрема: прикладання максимуму зусиль задля розширення інформаційного простору зі збереженням контролю; здійснення інформаційного впливу на найуразливіші елементи інформаційної системи противника; здійснення протидії та контрдії інформаційному впливу ворога та зменшення сфери його поширення; застосування комплексного підходу під час формування стратегії інформаційного протиборства (поєднання методів інформаційної війни з економічними, військовими, політичними та іншими чинниками).Item Russian information war against Ukraine: peculiarities and mechanisms of countering(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-04-12) Бучин, Микола; Курус, Юля; Buchyn, Mykola; Kurus, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто проблему інформаційної війни Росії проти Україні. Автори розкривають суть інформаційної війни, її трактування в межах широкого та вузького підходів. На основі використання історичного, системного та структурно-функціональних методів з’ясовано основні недоліки інформаційної сфери України, виокремлено основні механізми її захисту. Серед механізмів протидії інформаційній війні Росії проти України виділено дві групи: нормативно-правові та інституційні. До першої групи автори зараховують законодавчі акти України, серед яких провідну роль у протидії інформаційній агресії Росії відіграє Доктрина інформаційної безпеки України. Серед другої групи механізмів дослідники виділяють державні та недержавні інституції, діяльність яких спрямована на формування та реалізацію інформаційної безпеки України, а також міжнародні структури, діяльність яких спрямована на нейтралізації інформаційного впливу з боку Росії. Серед вітчизняних інституційних механізмів протидії російській інформаційній важливе місце, на думку авторів, належить Міністерству інформаційної політики України, Раді національної безпеки та оборони України, кіберполіції та ін. Значну увагу звертають на такі механізми протидії інформаційній війні Росії проти України, як заборона російських сайтів та соціальних мереж, а також запровадження квот на українську мову у мас-медіа. Автори зазначають, що дії України щодо нейтралізації інформаційних загроз з боку Росії слід здійснювати на трьох рівнях: перший – геополітичний (полягає у впливі на інформаційного агресора та обмеження інтенсивності і сили його нападу); другий – стан, який охоплює захист цілісності, ефективності та дієздатності системи управління, інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів; третій – рівень громадськості (спрямований на захист стабільності та послідовності розвитку соціальних та політичних відносин, свідомості громадян, цілісності кожної людини).