Вісники та науково-технічні збірники, журнали

Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12

Browse

Search Results

Now showing 1 - 4 of 4
  • Thumbnail Image
    Item
    Український архітектурний модерн у творчості Івана Левинського
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-03-01) Гнідець, Ростислав; Ясінський, Максим; Hnidets, Rostyslav; Yasinskyi, Maksym; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті розглянуто формотворчі особливості формування українського архітектурного стилю (модерну) як явища, що акумулювало у собі як властивості, характерні для стилістики західно-европейських країн, так і національні традиції формування народного житла або сакрального будівництва. Український архітектурний стиль (модерн) став непересічним явищем у розвитку вітчизняного та европейського архітектурного мистецтва. Він увібрав у себе багато рис, що стали спільними для загальноевропейської архітектурної спадщини, із її особливостями та відмінностями у різновидах його вираження. У період ХІХ ‒ початку ХХ ст. у храмовій архітектурі з’являються будівлі церков, що ґрунтувалися на основах “модерністичного” чи “реалістичного” розуміння у формотворенні. Тому з’являється орієнтація на національну культуру та традиції у новаторському звучанні. Лінеарність, сильветковість та декоративність виявляються у стилістичних вирішеннях і деталюванні декоративних елементів та вставок. Саме в Галичині вперше у 1894 р. було реалізовано будівлю, що втілила у собі вище перелічені риси та засади формування УАС (УАМ). І його творцем став відомий архітектор та промисловець Іван Левинський, професор Львівської політехніки.
  • Thumbnail Image
    Item
    Нові дерев’яні храми в структурі міських просторів Львова
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Гнідець, Ростислав; Ясінський, Максим; Hnidets, Rostyslav; Yasinskyi, Maksym; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Розглядається роль дерев’яної храмової архітектури в структурі формування міських просторів міста Львова в історичному аспекті. Перелічені деякі приклади давніх дерев’яних храмів Львова (церков і костелів) на його передмістях, і їхня подальша доля у післявоєнний час (40–60-т рр. ХХ ст.). Розглядаються новітні дерев’яні храми Львова, їх роль та значення у формуванні вже існуючих міських просторів забудови.
  • Thumbnail Image
    Item
    Temple as a model of structural construction in symbolic-figurative and architectural-spatial aspects
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Гнідець, Ростислав; Hnidets, Rostyslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Висвітленоособливості моделювання структури храмового простору із урахуванням символьно-образного та архітектурно-просторового їх втілення у церковних будівлях Візантії та України-Руси. Сакралізація простору та місця через проявлений феномен їх освячення твориться образом та формою храмового об’єкта. Розглянуто простір як головний компонент формування храмової структури і як місце проявлення їхньої сакральної сутності. Адже саме образ і форма, функція і форма, конструкція і форма композиційно вирішують формотворчі завдання та креативну сутність сакральності простору в храмобудуванні України. Цілісна форма архітектурного твору, зокрема церковної будівлі виражає особливість його організації та спосіб існування в контексті місця, середовища і культури. Оскільки сама форма є функціональною, тому формотворення, незалежно від напрямної його концепції розгортається як у напрямі від форми до функції, так і навпаки, у гармонійному їх поєднанні. Формотворення в архітектурній творчості здебільшого залежить від того соціального, світоглядного та ідеологічного змісту, яким наповнюється форма їх вираження. Це безумовно заторкує архітектуру храмових будівель, які у своєму формотворенні структурно акумулюють у просторі духовно-соціальне начало та суспільно значущу роль їхнього образу-знаку присутності Сакруму. Трансформація планувально-просторового вирішення церков через баневу базиліку та хрестово-баневу структуру, дала можливість їх поєднання як у великих столичних будівлях, так і менших за розмірами церквах, зберігаючи можливість втілення сутності “храму – земне Небо” як ближчого для людини у його просторі, із розумінням його опанування, як місця проявлення Сакруму і сокровенності буття у Бозі.
  • Thumbnail Image
    Item
    The architecture of wooden temple buildings – modernity and the form of identity
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Гнідець, Ростислав; Ясінський, Максим; Hnidets, Rostyslav; Yasinskyi, Maksym; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    В розумінні традиції, новаторства та національної ідентичності взірців дерев’яних храмових будівель, зокрема, українських дерев’яних церков виявляються певні тенденції, які за своєю сутністю стають головними, щодо тяглості (тривалості) розвитку в храмобудуванні. Проявляються чинники традиції і новаторства, як важливі середники утвердження національної ідентичності образу дерев’яних храмових будівель, і їх вираження в сучасному храмобудівному процесі творення християнської святині. Традиція українських дерев’яних церков є достатньо важливим та невід’ємним чинником у формотворенні їхніх типових взірців, зокрема, тридільного або хрещатого типів розпланування, висотно-просторового розвитку храмової структури, що завершується однією, трьома або більше банями. Їх форма (саме баневих завершень), переважно грушевидна, видовжена догори, півциркульна, пірамідальна або їх різновиди, творять властиво національний образ українського храму. Новаторство як сучасне втілення тієї ж традиції храмобудування в Україні та за її межами є своєрідним намаганням у новітні часи, під засобом форми конструкції та матеріалу – дерева, надати нове життя, нової інтерпретації усталеній традиції, як виявлення до неї поваги та пошани у втіленні, а не як певний спосіб її вульгаризації та спрощення. Ці два чинники – традиції та новаторства – виступають важливим підгрунттям для усвідомлення та ідентифікації феномену національної ідентичності образу української дерев’яної церковної архітектури і архітектури загалом, у просторі України, і тих просторів, де перебувають і живуть українці, український етнос.