Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
2 results
Search Results
Item Geological environments forming the eocene black-shale formation of the Silesian Nappe (Ukrainian Carpathians)(Lviv Polytechnic Publishing House, 2019-06-26) Гнилко, О. М.; Гнилко, С. Р.; Hnylko, O.; Hnylko, S.; Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України; Institute of Geology and Geochemistry of NAS of UkraineДеталізувати геологічну будову та стратиграфію еоценової чорносланцевої формації Сілезького покриву, відтворити глибини та процеси її накопичення та реконструювати палеогеографію і геодинаміку еоценового Сілезького седиментаційного суббасейну. Методика. Геологічне картування, вивчення літостратиграфії та седиментологічних рис порід (елементів Боума тощо) в природних розрізах відкладів, палеобатиметричний аналіз форамініферових асоціацій. Результати. Уточнена геологічна позиція вивчених відкладів: еоценова чорносланцева формація (сойменська світа) розвинена в межах Сілезької тектонічної одиниці, а строкатокольорові палеоцен-еоценові відклади поширені по краях цієї одиниці в Розлуцькій структурі (Субсілезький покрив) та в олістостромових товщах. Встановлено, що сойменська світа складена переважно продуктами діяльності турбідитних потоків різної густини та темними до чорних геміпелагічними глинистими утвореннями. Вона накопичувалась в Сілезькому суббасейні на батиаль-абісальних глибинах нижче CCD, на що вказує поширення глибоководних аглютинованих бентосних форамініфер (асоціації “Glomospira-Haplophragmoides”, “Recurvoides”, “Glomospira”, “Rhabdammina-Reticulophragmium” і фауна “А”-типу). Сілезький суббасейн обмежували підняття – Буковецьке (відгалуження Субсілезької кордільєри) та Субсілезьке, на яких у пізньому палеоцені на батиальних глибинах вище CCD і форамініферової лізоклини утворювались пелагічні вапнисті осади, збагачені планктонними форамініферами, а в еоцені – нижче CCD – глинисті (гемі)пелагічні відклади з аглютинованими форамініферами (асоціації “Rzehakina”, “Glomospira”, “Glomospira-Karrerulina” і фауна “B”-типу та “Rhabdammina-Reticulophragmium”). В еоцені, на південно- східному клиноподібному закінченні Сілезького суббасейну існувала напівізольована глибоководна ділянка, обмежена на північному сході Субсілезьким пасмом, на південному заході – Сілезьким (Буковецьким) підняттям, а на півдні – Примармароською акреційною призмою, де циркуляція придонних насичених киснем течій була затруднена і накопичувались збагачені органікою відклади (сойменська світа). В кінці еоцену, внаслідок субдукції підфлішової основи Зовнішньокарпатського басейну, флішева товща зривалась з цієї основи, насувалась в бік платформи, тектонічно перекривала підводні пасма-кордільєри та конседиментаційно підіймалась, зумовлюючи обміління Зовнішньо- карпатського (в т. ч. Сілезького) седиментаційного басейну. Наукова новизна. Запропонована нова палеогеографчна модель накопичення чорносланцевих відкладів еоцену Сілезького покриву, відповідно якої ці відклади нагромаджувались турбідитними потоками та (гемі)пелагічним осадженням у південно- східній напівізольованій глибоководній ділянці Сілезького суббасейну, частково обмеженій припід- нятими підводними пасмами. Практична значущість. Подана геологічна характеристика еоценової чорносланцевої формації, яка може бути потенційно нафтогенеруючою. Врахування її наявності може значно розширити напрямки пошукових робіт в Карпатах.Item Структури латерального витискання в Карпатах(Видавництво Львівської політехніки, 2017-06-13) Гнилко, О. М.; Hnylko, O.; Гнилко, О. М.; Інститут геології і геохімії НАН України; Institute of Geology and Geochemistry of NAS of Ukraine; Институт геологии и геохимии НАН УкраиныМета. Метою роботи є виявлення структурних форм латерального витискання у західній частині Українських Карпат і розроблення попередньої концептуальної моделі їх утворення. Методика. Застосовано методи геологічного картування та структурний аналіз. Важливу роль, особливо для діагностики зсувних зон, відігравали аналіз прирозривних складок, інших деформацій (зокрема меланжів), реставрація стандартним методом полів напружень за спряженими тріщинами, дешифрування космознімків. Виявлені структурні форми порівнювались з діагностичними структурними рисунками, характерними для зон латерального витискання. Результати. Вперше у західній частині Українських Карпат виявлено структурні ансамблі, вірогідно, утворені під час латерального витискання. До них належать, по-перше: видовжені блоки – західні частини Буркутської і Свидовецької тектонічних одиниць Східних Зовнішніх Карпат, які обмежені на флангах попутніми зсувами, а на язикоподібних західних закінченнях – дугоподібними поперечними структурами; по-друге: більш крупна структура – клиноподібний тектонічний блок флішових утворень, обмежений з північного сходу Латорицько- Стрийською правосторонньою зсувною зоною, а з південного заходу – лівосторонніми зсувами, розвиненими вздовж Пенінської зони. Наукова новизна. Запропонована концептуальна модель утворення цих структурних форм: горизонтальне витискання флішових мас Зовнішніх Карпат із сильно стисненої області (перед терейном Тисія-Дакія) до північного заходу в менш стиснену область (перед терейном Алькапа). Практична значущість. Виявлені в долині р. Пиня (поблизу джерел мінеральних вод) зсувні зони і тектонічні меланжі, які приурочені до границь між блоками Східних і Західних Зовнішніх Карпат, можуть мати глибоке проникнення та виводити на поверхню вуглекислі мінеральні води, породжуючи відомі родовища типу “Поляни Квасової”. Картування цих утворень підвищить ефективність пошуків мінеральних вод.