Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
Search Results
Item Емоційність та інтертекстуальність в офіційних дискурсах пострадянських авторитарних держав (Казахстан, Білорусь, Російська Федерація)(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Стеблина, Наталія; Steblyna, Nataliia; Донецький національний університет імені Василя Стуса; Vasyl Stus’ Donetsk National UniversityУ статті здійснено формальний аналіз офіційних дискурсів Казахстану, Білорусі та РФ. Репрезентантами офіційних дискурсів виступають сайти президентів цих країн. За допомогою комп’ютерних програм (мова Python) обчислюються показники емоційності, прямої та непрямої інтертекстуальності. Для усіх трьох офіційних дискурсів характерна низька емоційність та пряма інтертекстуальність, що підкреслює незначну інтенсивність (або ж формальність) політичної взаємодії. Середні показники емоційності дискурсів Казахстану та Російської Федерації (0,26; 0,24) та Білорусі (0,39) – у кілька разів менші від показників країн із більш демократичними режимами. З-поміж окреслених дискурсів виокремлюються більш емоційні спорадичні (Білорусь) та менш емоційні стабільні (Казахстан, Російська Федерація). Між емоційністю Казахстану та Російської Федерації знаходимо позитивну кореляцію (0,84), що говорить про існування схожих етапів розвитку цих дискурсів: із більш виразною емоційністю до 2013 і неемоційний етап – після 2013. За непрямою інтертекстуальністю для Білорусі та Російської Федерації виокремлюються декілька періодів, коли показники непрямої інтертекстуальності були дуже значними (2012–2014, 2016–2017; та 2005–2010 – відповідно). Подібні періоди високих показників пояснюються не інтенсифікацією політичної взаємодії, а її імітацією. Значний відсоток повідомлень (більше половини, а іноді й 80–90 %) із непрямими цитатами у цей період у Білорусі та Росії – це привітання або ж висловлення співчуттів авторитарних лідерів країн представникам світової спільноти. Для Казахстану спостерігається інтерес до подібного типу повідомлень, проте вони домінують тільки протягом 2011–2012 років. Отже, для білоруського та російського офіційних дискурсів притаманна імітація політичної активності на рівні комунікації, а для казахстанського – ні. Хоча для усіх трьох типів характерний штучний характер політичної взаємодії на рівні офіційних дискурсів, що може бути визначений через використання шаблонного підходу для створення текстів.