Трансформація зовнішньої політики Японії у XXI столітті

Abstract

У ХХІ столітті міжнародна система переживає глибокі трансформації, пов'язані з переглядом існуючого світового порядку, зміщенням центрів сили та появою нових глобальних викликів. У цьому контексті особливої актуальності набуває аналіз зовнішньополітичної еволюції провідних держав світу, зокрема Японії – країни, яка протягом останніх двох десятиліть переосмислила свою роль у міжнародних відносинах, перейшовши від традиційної пасивної позиції до активного глобального лідерства. Об'єктом дослідження є зовнішня політика Японії. Предметом дослідження є особливості трансформації зовнішньої політики Японії у ХХІ столітті, чинники її формування, основні напрями реалізації та характер взаємодії з ключовими міжнародними акторами. Метою дослідження є визначення сутності та напрямів трансформації зовнішньої політики Японії у ХХІ столітті, аналіз чинників, які впливають на її зміст і практичну реалізацію. За результатами проведеного дослідження встановлено, що зовнішньополітичний механізм Японії є результатом унікального поєднання бюрократичної дисципліни, стратегічного прагматизму та нормативних обмежень. Інституційна структура побудована навколо чітко визначених повноважень ключових акторів – Міністерства закордонних справ, Ради національної безпеки, Кабінету Міністрів та прем'єр-міністра. Особлива увага приділена ролі чинного прем'єр-міністра Сігеру Ішіба, який демонструє новий підхід до дипломатії, що поєднує ініціативність, прагматизм і демонстративну рішучість [3]. Проаналізовано вплив глобальних і регіональних чинників на формування зовнішньополітичного курсу. Встановлено, що Японія не лише реагує на зовнішні виклики, а й формує проактивну політику стабілізації регіонального середовища. Серед ключових факторів впливу виділено зростання ролі Китаю, загрози з боку КНДР, пандемію COVID-19, енергетичну кризу та російсько-українську війну [3]. Досліджено основні напрями сучасної зовнішньої політики Японії. Встановлено, що країна спирається на концепт стратегічної автономії з ключовими орієнтирами: забезпечення безпеки, збереження доступу до ресурсів і зміцнення міжнародного іміджу. Особливу роль відіграє ініціатива «Вільний і відкритий Індо-Тихоокеанський регіон» (FOIP), яка стала платформою для формування альтернативної моделі регіонального порядку. Проаналізовано діяльність Японії в міжнародних організаціях та багатосторонніх форматах співпраці. Встановлено, що країна поєднує фінансову відповідальність із прагненням до реформування глобальних інституцій, використовуючи участь в ООН, ADB, APEC, G7 як інструмент впливу та засіб закріплення власних норм і стандартів [3]. Визначено роль «м'якої сили» у зовнішній політиці Японії. Доведено, що японська «м'яка сила» трансформувалася з культурної привабливості у гібридний інструмент політичного впливу через ініціативи «Cool Japan», програми ODA та академічну дипломатію. Сучасна м'яка сила інтегрована в систему безпеки та економічного впливу держави. Досліджено трансформацію відносин Японії з ключовими міжнародними акторами. Встановлено, що японсько-американський альянс еволюціонував у напрямку стратегічної симетрії [2]; відносини з Китаєм залишаються прикладом асиметричної взаємозалежності з постійною політичною напругою; взаємодія з ЄС демонструє зразок інституціоналізованого партнерства, орієнтованого на цінності, безпеку та інновації [5]. Розглянуто вплив російсько-української війни на зовнішню політику Японії. Виявлено, що конфлікт став каталізатором переходу від обережного балансу до активного залучення у глобальні процеси. Підтримка України у форматі «особливого глобального партнерства» з обсягом допомоги понад $12 млрд засвідчила готовність Японії діяти як суб'єкт глобальної відповідальності [1; 4]. Результати дослідження дозволяють краще зрозуміти механізми адаптації середніх держав до нової системи міжнародних відносин та можуть бути використані для прогнозування подальших зовнішньополітичних кроків Японії, розробки рекомендацій для міжнародного співробітництва, а також у навчальному процесі під час вивчення міжнародних відносин і зовнішньої політики держав.

In the 21st century, the international system is undergoing profound transformations related to the revision of the existing world order, the shift of power centers, and the emergence of new global challenges. In this context, the analysis of foreign policy evolution of leading world powers becomes particularly relevant, especially Japan – a country that has fundamentally reconsidered its role in international relations over the past two decades, transitioning from a traditional passive position to active global leadership. Study object: Japan's foreign policy. Scope of research: the features of Japan's foreign policy transformation in the 21st century, factors of its formation, main directions of implementation, and the nature of interaction with key international actors. Goal of research: to determine the essence and directions of Japan's foreign policy transformation in the 21st century, and to analyze the factors that influence its content and practical implementation. The research findings establish that Japan's foreign policy mechanism results from a unique combination of bureaucratic discipline, strategic pragmatism, and normative constraints. The institutional structure is built around clearly defined powers of key actors – the Ministry of Foreign Affairs, National Security Council, Cabinet of Ministers, and Prime Minister. Special attention is paid to the role of current Prime Minister Shigeru Ishiba, who demonstrates a new diplomatic approach combining initiative, pragmatism, and decisive action[3]. The influence of global and regional factors on foreign policy formation was analyzed. Japan not only responds to external challenges but also forms proactive policies for regional environment stabilization. Key influencing factors include China's growing role, threats from North Korea, the COVID-19 pandemic, energy crisis, and the Russian-Ukrainian war[3]. The main directions of Japan's contemporary foreign policy were examined. The country relies on strategic autonomy with key orientations: ensuring security, maintaining resource access, and strengthening international image. The "Free and Open Indo-Pacific" (FOIP) initiative plays a special role as a platform for forming an alternative model of regional order. Japan's activities in international organizations and multilateral cooperation formats were analyzed. The country combines financial responsibility with aspirations to reform global institutions, using participation in the UN, ADB, APEC, G7 as instruments of influence and means of establishing its own norms and standards[3]. The role of "soft power" in Japan's foreign policy was defined. Japanese soft power has transformed from cultural attractiveness into a hybrid instrument of political influence through "Cool Japan" initiatives, ODA programs, and academic diplomacy, integrated into the state's security and economic influence system. The transformation of Japan's relations with key international actors was studied. The Japan-US alliance evolved toward strategic symmetry[2]; relations with China remain an example of asymmetric interdependence with constant political tension; interaction with the EU demonstrates institutionalized partnership oriented toward values, security, and innovation[5]. The impact of the Russian-Ukrainian war on Japan's foreign policy was examined. The conflict became a catalyst for transition from cautious balance to active involvement in global processes. Support for Ukraine in the "special global partnership" format with aid exceeding $12 billion demonstrated Japan's readiness to act as a subject of global responsibility[1;4]. The research results provide better understanding of middle powers' adaptation mechanisms to the new international relations system and can be used for forecasting Japan's future foreign policy steps, developing recommendations for international cooperation, and in educational processes studying international relations and state foreign policy.