Евристика канонічного права: проблеми духовної педагогіки

Abstract

У канонічно-правовій науці як галузі філософії права, спеціального вступу до неї актуальність починається з онтологічного витлумачення проблем проникливого споглядання метафізичного богослів’я. Ці проблеми виникають у практичному житті, потім заново починаються на лекційних заняттях, продовжуються на семінарських заняттях і не закінчується у практичному житті. Контроль за якістю розв’язання цих проблем здійснюють вибрані науки, зокрема духовна педагогіка.Педагогічну діяльність духовного контролю очолює Церква. Проникливе споглядання метафізичного богослов’я випливає із Священного Писання і Священного Передання. Це переданні, онтологічні джерела богослів’я взагалі і канонічного права зокрема. Ідеться про теорію канонічного права, яку часто сприймають різноманітно. Із тексту трактуючи відповідно до існуючих віросповідань. Насправді теорія канонічного права повинна бути єдиною так, як єдиною повинна бути земна Церква. Ідеться також про єдине розуміння правопорушення у праві, що часто з приводу цього виникають дискусії. Очевидно, що проблема існує у людині, її морально-правовій ментальності, яка формується за допомогою духовної педагогіки. Основний зміст системного мислення у канонічному праві зводиться до нескореності онтологічного духу у створенні єдиної, помісної Церкви на землі. Але кожна релігія, кожна конфесія вважає, що їхні методологічні засади в єдиній Церкві будуть основними, ведучими,визначаючими. Системне мислення, в даному випадку передбачає єдність частин, утворення цілого, гештальту. Але увага приділяється не кожній окремій частині, а саме взаємодії між ними, зв’язку, єдності. Тому у такому мисленні існує примат цілого над частинами, визнання суворої ієрархічності, полісистемності і т.д. Такі засади системного мислення не дають можливості глибоко вникнути у теорію канонічного права і сама канонічна система стає замкнутою, що не веде до прогресу, до природної синергетичності у вірі.

In canon law as a branch of philosophy of law, a special introduction to it, the relevance begins with the ontological interpretation of the problems of insightful contemplation of metaphysical theology. These problems arise in practical life, then begin again in lectures, continue in seminars and do not end in practical life. The quality of solving these problems is controlled by selected sciences, in particular spiritual pedagogy. The pedagogical activity of spiritual control is headed by the Church. Insight into metaphysical theology stems from Scripture and Sacred Tradition. These are traditions, ontological sources of theology in general and canon law in particular. This is a theory of canon law, which is often perceived in various ways. From the text interpreting in accordance with existing religions. In fact, the theory of canon law must be as unique as the earthly Church. It is also about a common understanding of the offense in law, which is often debated. Obviously, the problem exists in man, his moral and legal mentality, which is formed through spiritual pedagogy. The main content of systematic thinking in canon law is reduced to the indomitability of the ontological spirit in the creation of a single, local Church on earth. But every religion, every denomination believes that their methodological principles in a single Church will be the main, leading, determining. Systemic thinking, in this case involves the unity of parts, the formation of the whole, the gestalt. But the focus is not on each individual part, but on the interaction between them, the connection, the unity. Therefore, in such thinking there is a primacy of the whole over the parts, the recognition of strict hierarchy, polysystemicity, etc. Such principles of systemic thinking do not allow a deep insight into the theory of canon law and the canonical system itself becomes closed, which does not lead to progress, to the natural synergy in faith.