Schools of folk temple building, types and groups of Carpathian churches

Abstract

Встановлено, що сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат, у формах і символах якої горяни виявили і зберегли загальноукраїнську спільність та яскраву регіональну специфіку, є історичним феноменом і найвищим виразом народної традиційної будівельної культури. Дослідження показали, що в місцях, де трапляється східний тип церкви із західним, відбувається синтез архітектурно-конструктивних рішень, який дає нові типи церков. Поява нових типів на українській етнічній території залежить від часу і місця такої зустрічі. Поділ етнічної території українців Карпат за спільними та сталими архітектурно-конструктивними рішеннями церков показав, що: – тривала, впродовж століть, відірваність Закарпаття від Прикарпаття проявилася на архітектурі церков Закарпаття, силові чинники змінили характер будівництва, утворили складну топографію – появу чотирьох груп церков, які мають синтезовані архітектурні рішення на межах етнографічних груп; – поширення українського населення на захід, знаходження його в оточенні польського і словацького етносів не тільки сприяло виробленню лемківського типу церкви, який зберігає цілісність за ознаками планування із загальноукраїнським, а й формує на об’ємному рішенні складну топографію з певних типів церков, які можна класифікувати і за архітектурними, і етнографічними ознаками; – найбільшу цілісність за архітектурно-конструктивними ознаками зберігають дерев’яні церкви, розташовані у межах історико-етнографічних районів Бойківщина, Гуцульщина; найяскравішими щодо груп церков є Лемківщина і Закарпаття. Особливо продуктивними є етноконтактні зони між Бойківщиною і Закарпаттям, Бойківщиною і Лемківщиною, Гуцульщиною і Буковиною. Це зони, де ми одержали найбільшу кількість архітектурних вирішень. У цих зонах є підстави для виділення бойківсько-закарпатського, лемківсько-закарпатського, закарпатсько-мараморошського, гуцульсько-буковинського, покутсько-гуцульського типів церков. В Карпатському регіоні ідентифіковано три школи народного храмового будівництва (бойківська, гуцульська, лемківська), в історико-географічному районі Закарпаття виявлені також й інші типи та групи церков. У межах історико-етнографічного масиву Бойківщини маємо 2 типи та 3 групи церков, Гуцульщини – 1 тип, 1 групу, Лемківщини – 8 типів; у межах історико-географічного району Закарпаття – 8 груп. Церковна дерев’яна архітектура українців Карпат, у формах і символах якої горяни виявили і зберегли загальноукраїнську спільність та яскраву регіональну специфіку, є історичним феноменом і найвищим виразом народної традиційної будівельної культури.

The author has identified four schools of folk temple construction along the Carpathian region (viz. Boiko, Hutsul, Lemko and Transcarpathian ones). Within the borders of Boiko historioethnographical massif there have been 2 types and 3 groups of churches, 1 type and 1 group have been spread in Hutsul land, 8 types in Lemko area. 8 groups of temples have been known within the borders of Transcarpathian historio-geographical region. In the course of research-works a conclusion has been appeared that the greater number of architectural projects in design of churches were realized along the Lemko and the Transcarpatian areas as well as in contact zones between the lands of Boikos, Transcarpathins, Hutsuls and Bukovinians. One might easily distinguish characteristic wooden churches of Boiko and Hutsul territories owing to the most integral architectural and constructive features of temple buildings.A discovery has been proved that Carpathian Ukrainians' church wooden architecture, forms and symbols of which represent and save the highlanders' consciousness of all-Ukrainian unity as well as bright regional specificity belong to a circle of historic phenomena and the highest expression of folk traditional constructive culture.