Позитивні та негативні аспекти медіації і примирення сторін в адміністративному судочинстві: розмежування та проблеми застосування

Abstract

У статті розглянуто питання розмежування медіації та примирення сторін в адміністративному судочинстві як двох ключових механізмів альтернативного вирішення спорів. З розвитком правових систем і судової практики в Україні та світі альтернативні методи вирішення спорів набули особливого значення. Особливо актуальне це питання в адміністративному судочинстві, де в центрі уваги перебувають конфлікти між громадянами та державою або її органами. Оскільки адміністративні спори зазвичай стосуються важливих питань публічного інтересу, альтернативні методи вирішення таких спорів, зокрема медіація та примирення, відіграють важливу роль у досягненні справедливого балансу між приватними та публічними інтересами. Однак на практиці виникають питання щодо відмінностей між медіацією та примиренням сторін. Часто ці процедури плутають, оскільки обидві передбачають досягнення згоди між конфліктуючими сторонами без завершення справи судовим рішенням по суті. Проте кожен з цих методів має свої унікальні характеристики, правові рамки та можливості для використання. Метою цієї статті є дослідження та детальний аналіз основних відмінностей між медіацією і примиренням сторін в адміністративному судочинстві України, а також оцінка їх правового статусу та практичної ефективності. Досліджено нормативно-правові основи медіації та примирення, визначено їх основні відмінності та загальні риси, а також розкрито практичні аспекти їх застосування у вирішенні адміністративних спорів. Основна увага надається аналізу правового регулювання медіації в Україні, ролі судді в примиренні сторін, а також доцільності застосування цих механізмів у контексті підвищення ефективності адміністративного судочинства. Важливим аспектом є дослідження іноземного досвіду та можливості його адаптації до української правової системи. Медіація розглядається як процес, у якому нейтральний посередник допомагає сторонам досягти взаємоприйнятного рішення, тоді як примирення передбачає активну участь суду у вирішенні конфлікту. У статті також висвітлено основні проблеми та перспективи запровадження медіації в адміністративних спорах, зокрема питання доступності медіації для громадян, правової культури, а також необхідність розробки відповідних інституційних механізмів для забезпечення ефективності цього процесу.

The article addresses the issue of distinguishing mediation and reconciliation in administrative proceedings as two key mechanisms of alternative dispute resolution. With the development of legal systems and judicial practice in Ukraine and worldwide, alternative dispute resolution methods have gained special significance. This issue is particularly relevant in administrative proceedings, which focus on conflicts between citizens and the state or its bodies. Since administrative disputes often involve important issues of public interest, alternative methods of resolving such disputes, including mediation and reconciliation, play an important role in achieving a fair balance between private and public interests. However, in practice, questions arise regarding the differences between mediation and reconciliation of the parties. These procedures are often confused, as both involve reaching an agreement between the conflicting parties without resolving the case by a court ruling on the merits. However, each of these methods has its unique characteristics, legal frameworks, and opportunities for use. The purpose of this article is to investigate and provide a detailed analysis of the main differences between mediation and reconciliation in administrative proceedings in Ukraine, as well as assess their legal status and practical effectiveness. It examines the legal foundations of mediation and reconciliation, identifies their key differences and common features, and explores the practical aspects of their application in resolving administrative disputes. The focus is on analyzing the legal regulation of mediation in Ukraine, the role of the judge in reconciliation, and the appropriateness of using these mechanisms to improve the efficiency of administrative justice. An important aspect is the study of foreign experience and the possibility of adapting it to the Ukrainian legal system. Mediation is viewed as a process in which a neutral mediator helps the parties reach a mutually acceptable decision, whereas reconciliation involves the active participation of the court in resolving the conflict. The article also highlights the main problems and prospects for introducing mediation in administrative disputes, including issues of accessibility to mediation for citizens, legal culture, and the need to develop appropriate institutional mechanisms to ensure the effectiveness of this process.