Проблемні аспекти застосування технологій штучного інтелекту у процесі здійснення правосуддя

Abstract

Новітні технології, зокрема, цифрові, ставлять перед людиною багато нових запитань і породжують нові проблеми. Від вміння їх передбачати залежить наше безпечне майбутнє. Такі поняття, як “штучний інтелект”, “штучна свідомість”, “когнітивна робототехніка” – вже досить глибоко проникли в усі сфери суспільного життя. В окремих людей вони викли- кають захоплення та сподівання на надзвичайні результати від інтенсивного прискорення певних технічних процесів, які традиційно вимагають прискіпливої рутинної “ручної” роботи і багато часу. Натомість в інших – все ще неприйняття і побоювання щодо можливої конкуренції з природними здібностями людини мислити, усвідомлювати значення своїх дій та нести за них відповідальність. Тобто мовиться про відомі для правників поняття суб’єк- тності і можливості наділення відповідними ознаками не людини, а створеної нею “штучної свідомості”. Важливих проблем набуває впровадження штучного інтелекту в систему правосуддя. Це є досить складним процесом, який потребує попереднього вирішення низки технічних проблем і вдосконалення алгоритмів задля забезпечення справедливого, неупе- редженого судового розгляду і дотримання прав людини, в тому числі права на конфіден- ційність персональних даних. Технології не повинні знеохочувати або перешкоджати критичному мисленню суддів, оскільки це може призвести до стагнації правового розвитку та ерозії системи правового захисту. Тому технологічні інструменти повинні поважати про- цес ухвалення судових рішень і автономію суддів. Штучний інтелект може бути корисним та допоміжним інструментом у сфері правосуддя, але не може замінити роль суддів. Навіть у випадках застосування цифрових технологій під час розгляду справ незначної складності не виключаються ризики допущення помилок у документах, що може вплинути на непра- вильність обрахунків і помилкове судове рішення. А це неприпустимо у діяльності судів. Отже, необхідно, щоб людина перевіряла усі випадки прийняття рішень, згенерованих за допомогою алгоритмів штучного інтелекту. З другого боку, звичайна особа – учасник процесу, у якому застосовуються рішення, прийняті за допомогою штучного інтелекту, повинна мати право оскарження таких рішень.

The latest technologies, especially digital ones, raise many new questions and create new problems for humans. Our safe future depends on our ability to anticipate them. Concepts such as ‘artificial intelligence’, ‘artificial consciousness’, and ‘cognitive robotics’ have already penetrated deeply into all spheres of public life. In some people, they evoke admiration and hopes for extraordinary results from the intensive acceleration of certain technical processes that traditionally require meticulous routine ‘manual’ work and a lot of time. Others, however, still reject and fear possible competition with the natural human abilities to think, understand the meaning of one’s actions, and take responsibility for them. In other words, we are talking about the concepts of subjectivity and the possibility of endowing not a human being, but an ‘artificial consciousness’ created by humans with the relevant characteristics, which are well known to lawyers. The introduction of artificial intelligence into the justice system is becoming an important issue. This is a rather complex process that requires the prior resolution of a number of technical problems and the improvement of algorithms to ensure fair and impartial court proceedings and respect for human rights, including the right to personal data confidentiality. Technology should not discourage or hinder critical thinking by judges, as this could lead to stagnation in legal development and erosion of the legal protection system. Therefore, technological tools must respect the judicial decision-making process and the autonomy of judges. Artificial intelligence can be a useful and helpful tool in the field of justice, but it cannot replace the role of judges. Even in cases where digital technologies are used in the consideration of cases of minor complexity, the risk of errors in documents cannot be ruled out, which may lead to incorrect calculations and erroneous court decisions. This is unacceptable in the work of the courts. Therefore, it is necessary for a human being to review all decisions generated by artificial intelligence algorithms. On the other hand, an ordinary person who is a party to proceedings in which decisions made with the help of artificial intelligence are applied should have the right to appeal such decisions.