Антиномічна реалізація природного права

Abstract

Кожна людина щось планує, проєктує і намагається цю свою програму втілювати у практичну життєдіяльність. Звичайно, не все намічене робиться реальним, а з часом впроваджується те, про що ґрунтовно не думалося. У філософії права особливий інтерес становить повнота і якість проведення у життя природних законів, на основі яких людина формує для себе природне право відповідно до своїх інтелігібельних та сенсибельних обдарувань. Пізніше настає реалізація як здійснення проєкту своїх вчинків, поведінки, необхідних для набуття духовних парадигм і матеріальних потреб. Між реалізацією природного права і реалізацією позитивного права є різниця: у першому розгортається природно-надприродне джерело, а в другому – воля законодавця. І те, і те є обов’язковим. Тільки природно-надприродне джерело спрямовується власними наративами, а воля законодавця – державними наративами. Обидва наративи незастраховані від антиномій. Тому антиномічна реалізація скеровується на два напрями – природне право і позитивне право. Більший інтерес становить перший напрям, який є оригінальний. Антиномічна реалізація природного права означає, що існують суперечливі або протилежні інтерпретації додержання, виконання, використання або застосування природного права у різних контекстах або серед різних груп людей. Це може виникнути через розбіжності щодо того, як саме розуміти і реалізовувати природне право в різних ситуаціях. Спершу внесемо ясність: як можна і чи є потреба реалізувати антиномічні норми? Чи така наукова думка є онтологічна? Вважаємо, що є три основні життєві позиції антиномічної реалізації природного права як свої інтелектуальні оцінки, про можливість вчинити певним способом, не вбачаючи у цьому злих (неонтологічних) намірів. Зокрема, антиномічне додержання природного права означає, що практика нормативного життя може викликати внутрішнє протиріччя або конфлікт між різними уявленнями про те, що є правильним або неправильним, онтологічним або неонтологічним. Люди можуть мати різне тлумачення та розуміння природного права і відстоювати різні позиції щодо його додержання.

Each person plans something, designs and tries to implement this program into practical life activities. Of course, not everything planned becomes real, and sometimes things are implemented that were not thoroughly thought about. In the philosophy of law, of particular interest is the completeness and quality of the implementation of natural laws, on the basis of which a person forms natural law for himself according to his intelligible and sensitive endowments. Then comes realization as the implementation of the project of one’s actions and behavior, necessary for the acquisition of spiritual paradigms and material needs. There is a difference between the implementation of natural law and the implementation of positive law. In the first case, a natural-supernatural source unfolds, and in the second, the will of the legislator. Both are mandatory. Only the natural-supernatural source is guided by its own narratives, and the will of the legislator – by state narratives. Both narratives are not immune to antinomies. Therefore, antinomic realization is directed in two directions – natural law and positive law. Of greater interest is the first direction, which is original. Antinomic implementation of natural law means that there are conflicting or opposing interpretations of the observance, implementation, use or application of natural law in different contexts or among different groups of people. This may arise due to differences in how exactly to understand and implement natural law in different situations. First, let’s make it clear: how can and is there a need to implement antinomic norms? Is such scientific thought ontological? We believe that there are three main life positions of the antinomic realization of natural law as one’s intellectual evaluations, about the possibility of acting in a certain way, not seeing evil (non-ontological) intentions in this.