Профілактика емоційного вигорання у соціальних працівників: сучасні методи та практики

Abstract

Проблема емоційного вигорання соціальних працівників набуває дедалі більшої актуальності в умовах зростання навантаження на систему соціального захисту. Постійний контакт із проблемами клієнтів, емоційне напруження, висока відповідальність та нестача інституційної підтримки часто призводять до розвитку хронічного стресу, втрати мотивації та психологічного виснаження. У зв’язку з цим надзвичайно важливо визначити ефективні підходи до профілактики вигорання на індивідуальному та організаційному рівнях. Дослідження спирається на поєднання міждисциплінарного підходу (психологія, соціальна робота, педагогіка, етика) та сучасних практик супервізії, командної взаємодії та саморефлексії. Окрема увага приділена аналізу чинників, що спричиняють вигорання, та можливостям їх попередження в умовах соціальної служби. Об’єкт дослідження - явище професійного вигорання у соціальній роботі. Предмет дослідження – сучасні методи і практики профілактики професійного вигорання у соціальних працівників. Мета дослідження – дослідити особливості сучасних методів та практик профілактики емоційного вигорання у соціальних працівників. Результати дослідження: У першому розділі проведено аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, розкрито поняття «емоційного вигорання», його структуру, причини та наслідки. Визначено особливості прояву цьогоявища у професійному середовищі соціальної роботи. Сформовано уявлення про сучасні теоретичні підходи до проблеми в контексті соціальних, психологічних та етичних засад. У другому розділі розглянуто практичний досвід впровадження профілактичних заходів у сфері соціальної роботи. Здійснено порівняльний аналіз українських та зарубіжних методик з профілактики вигорання. Розкрито ключові чинники, які сприяють зниженню ризиків вигорання, зокрема: супервізія, командна підтримка, гнучке планування навантаження та розвиток емоційної компетентності персоналу. У третьому розділі представлено результати анкетного опитування соціальних працівників. Дослідження виявило високий рівень поширення емоційного виснаження, недостатню наявність інституційної підтримки та потребу у впровадженні системних профілактичних заходів. На основі отриманих результатів сформовано практичні рекомендації для фахівців і керівників соціальних установ, спрямовані на підвищення рівня психологічного благополуччя працівників та ефективності надання соціальних послуг.

The problem of emotional burnout among social workers is becoming increasingly relevant in the context of growing demands on the social protection system. Constant emotional involvement, daily interaction with clients’ difficult life situations, high professional responsibility, and insufficient institutional support often lead to chronic stress, loss of motivation, and emotional exhaustion. Therefore, it is essential to identify effective approaches to prevent burnout at both individual and organizational levels. The research is based on an interdisciplinary approach that integrates insights from psychology, social work, pedagogy, and ethics. Particular attention is paid to supervisory support, teamwork, emotional competence, and strategies of self-reflection as effective tools in preventing professional burnout. Object of the research - the phenomenon of professional burnout in social work. Subject of the research – contemporary methods and practices for the prevention of professional burnout among social workers. Purpose of the research – to examine the specifics of contemporary methods and practices aimed at preventing emotional burnout in social workers. Research results: The first section analyzes the national and international academic literature, clarifies the concept of «emotional burnout,» explores its causes, structure, and consequences. It highlights the specifics of emotional burnout in the context of social work and describes the key theoretical and methodological approaches to its study.The second section focuses on practical experiences in addressing burnout in social services, including a comparative analysis of Ukrainian and foreign prevention strategies. Emphasis is placed on such mechanisms as supervision, supportive work environments, flexible workload scheduling, and professional self-care. The third section presents the findings of a survey conducted among social workers at a local social support center. The data reveal a high prevalence of burnout symptoms, a lack of systemic support, and a demand for targeted interventions. Based on the results, practical recommendations are formulated for practitioners and administrators to improve psychological well-being and service efficiency.