Соціальна робота з сім'ями у вітчизняній та міжнародній практиці: порівняльний аналіз

Abstract

Україна переживає період складних соціальних трансформацій, спричинених повномасштабною війною, масовою внутрішньою міграцією та економічними кризами, що радикально впливають на структуру та функціонування сімей як базового інституту суспільства. У сучасних умовах сім’я не лише забезпечує базові потреби своїх членів – репродуктивні, виховні, економічні та захисні функції, – але й стає першим осередком, який приймає на себе удар кризових явищ, таких як психосоціальні травми, розлучення родин та соціальне сирітство (Семигіна, 2021). Ефективність соціальної роботи з сім’ями, орієнтованої на збереження сімейного середовища та профілактику неблагополуччя, безпосередньо визначає стабільність усього соціуму, сприяючи резильєнтності громад та зниженню рівня деінституціалізації (Столярчук, 2015). Актуальність теми зумовлена стрімким зростанням кількості сімей у складних життєвих обставинах (СЖО), які не здатні самостійно подолати труднощі через кумулятивний ефект воєнних подій, економічної нестабільності та обмеженого доступу до ресурсів, що призводить до посилення соціальної вразливості та ризику розпаду родин (Бевзенко, 2022). За даними офіційних звітів (World Bank, 2024), понад 500 тисяч сімей отримали соціальну підтримку у 2023 – 2024 роках, проте системні бар’єри – фрагментарність нормативної бази, недостатнє фінансування та брак кваліфікованих фахівців – ускладнюють надання комплексних послуг (Міністерство соціальної політики України, 2024). У цих умовах особливо гостро постає потреба в удосконаленні організації соціальної роботи з сім’ями, підвищенні її превентивної спрямованості, ефективності та відповідності міжнародним стандартам, таким як принципи Конвенції ООН про права дитини та рекомендації ЮНІСЕФ. Порівняльний аналіз вітчизняного та міжнародного досвіду, з урахуванням типології сімей (нуклеарні, неповні, кризові) та моделей втручання (раннє втручання, асистентство родини), дає змогу виявити ефективні практики, які можна адаптувати до українських реалій з метою підвищення доступності, якості соціальних послуг та інтеграції вразливих груп у громаду (Ciabattari, 2020; Ciczkowska-Giedziun & Zmyslowska, 2018). Об’єкт дослідження: процес організації та надання соціальних послуг сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, в Україні та зарубіжних країнах. Предмет дослідження: теоретичні засади, нормативно-правові, організаційні та практичні особливості соціальної роботи з сім’ями в Україні, Польщі, Іспанії, США та країнах ЄС, а також можливості імплементації кращого міжнародного досвіду в українську практику. Мета дослідження: комплексно проаналізувати теоретичні засади, вітчизняний та міжнародний досвід соціальної роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах, провести порівняльний аналіз систем України, Польщі, Іспанії та США, виявити сильні та слабкі сторони української моделі та розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо її вдосконалення з урахуванням міжнародного досвіду. Результати дослідження. У роботі простежено еволюцію поняття «сім’я» в українському законодавстві від Київської Русі до сучасності, систематизовано її структуру, типологію та функції; проаналізовано нормативно-правову базу та її відповідність міжнародним стандартам. Вивчено вітчизняний досвід через діяльність центрів соціальних служб, служб у справах дітей, органів соціального захисту та НГО, виявлено ключові форми роботи та системні обмеження (високе навантаження, бюрократія, недостатнє фінансування). Досліджено міжнародний досвід (Німеччина, Швеція, Польща, Іспанія, Франція, Великобританія, США), виокремлено провідні моделі: раннє втручання, асистенти родини, інтегровані центри «єдиного вікна», цифровізація, сімейні конференції. Проведено порівняльний аналіз систем України, Польщі, Іспанії та США на основі нормативних документів та експертного опитування фахівців центрів соціальних служб Львівської області. Підтверджено гіпотезу про наявність передумов для імплементації кращих практик. Розроблено практичні рекомендації: запровадження інституту асистентів родини, інтегрованих муніципальних центрів, цифрових платформ, скорочення бюрократії, посилення превентивної роботи та міжсекторальної співпраці.Ukraine is undergoing a period of profound social transformations caused by full-scale war, massive internal migration, and economic crises, which radically affect the structure and functioning of families as the basic institution of society. In contemporary conditions, the family not only provides for the basic needs of its members – reproductive, educational, economic, and protective functions – but also becomes the first center to bear the brunt of crisis phenomena such as psychosocial trauma, family breakdown, and social orphanhood (Semigina, 2021). The effectiveness of social work with families, focused on preserving the family environment and preventing dysfunction, directly determines the stability of the entire society, contributing to the resilience of communities and reducing the level of deinstitutionalisation (Stolyarchuk, 2015). The relevance of the topic is due to the rapid increase in the number of families in difficult life circumstances (SIL) who are unable to overcome difficulties on their own due to the cumulative effect of military events, economic instability, and limited access to resources, which leads to increased social vulnerability and the risk of family breakdown (Bevzenko, 2022). According to official reports (World Bank, 2024) more than 500,000 families received social support in 2023 – 2024, but systemic barriers – a fragmented regulatory framework, insufficient funding, and a lack of qualified specialists –complicate the provision of comprehensive services (Ministry of Social Policy of Ukraine, 2024). In these conditions, there is a particularly acute need to improve the organization of social work with families, increase its preventive focus, effectiveness, and compliance with international standards, such as the principles of the UN Convention on the Rights of the Child and UNICEF recommendations. A comparative analysis of domestic and international experience, taking into account the typology of families (nuclear, incomplete, crisis) and models of intervention (early intervention, family assistance), makes it possible to identify effective practices that can be adapted to Ukrainian realities in order to improve the accessibility and quality of social services and the integration of vulnerable groups into the community (Ciabattari, 2020; Ciczkowska-Giedziun & Zmyslowska, 2018). Study object: the process of organizing and providing social services to families in difficult circumstances in Ukraine and abroad. Scope of research: theoretical foundations, regulatory, organizational, and practical features of social work with families in Ukraine, Poland, Spain, the USA, and EU countries, as well as opportunities for implementing the best international practices in Ukraine. Goal of research: to comprehensively analyze the theoretical foundations, domestic and international experience of social work with families in difficult life circumstances; to conduct a comparative analysis of the systems of Ukraine, Poland, Spain, and the United States; to identify the strengths and weaknesses of the Ukrainian model; and to develop scientifically grounded recommendations for its improvement based on international experience. Results of research (briefly overview): The thesis traces the evolution of the concept of «family» in Ukrainian legislation from Kyivan Rus’ to the present, systematizes its structure, typology, and functions, and analyzes the regulatory framework and its compliance with international standards. Domestic experience was examined through the activities of social service centers, child welfare services, social protection agencies, and NGOs, identifying key forms of work and systemic constraints (high workload, excessive bureaucracy, insufficient funding). International experience (Germany, Sweden, Poland, Spain, France, the United Kingdom, USA) was studied, highlighting leading models: early intervention, family assistants, integrated «single window» centers, digitalization, and family conferences. A comparative analysis of the systems in Ukraine, Poland, Spain, and the USA was conducted based on regulatory documents and an expert survey of specialists from social service centers in the Lviv region. The hypothesis regarding the existence of preconditions for implementing best practices was confirmed. Practical recommendations have been developed: introduction of the institution of family assistants, integrated municipal centers, digital platforms, reduction of bureaucracy, strengthening of preventive work, and enhancement of cross-sectoral cooperation.