Підвищення ефективності правового регулювання фіксації ушкоджень, нанесених військовослужбовцям у ході бойових дій

Abstract

У статті розглянуто у контексті норм міжнародного гуманітарного права підвищення ефективності правового регулювання фіксації ушкоджень, яких зазнали військовослужбовці у ході бойових дій. Об’єкт дослідження – правове регулювання фіксації ушкоджень, яких зазнали військовослужбовці під час збройних конфліктів. Предмет дослідження – розвиток норм, що застосовуються у період збройних конфліктів для фіксації ушкоджень військовослужбовців. Дослідження виконано згідно із діалектичним методом пізнання з використанням історичного, порівняльно-правового, системно-структурного та формально-логічного методів, що у сукупності дало змогу досліджувати питання в цілісному взаємозв’язку. Зазначено про системність реалізації норм міжнародного гуманітарного права щодо Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Додаткових протоколів І, ІІ до них 1977 р. та їх імплементацію з урахуванням особливостей національних правових систем. Проаналізовано норми міжнародних конвенцій щодо міжнародного гуманітарного права у контексті захисту поранених у ході бойових дій військовослужбовців і чинного національного законодавства з цих питань. Водночас у міжнародному гуманітарному праві та відповідно у національному законодавстві відсутні норми, які регулюють відповідальність за поранення військовослужбовців у ході бойових дій. Не відрегульовано у правовому плані інформування про події щодо поранення військовослужбовця у контексті кримінального та кримінального процесуального права на національному та на міжнародному рівнях. Внесені пропозиції щодо доповнення Кримінального кодексу України нормами щодо відповідальності за нанесення ушкоджень військовослужбовцям у ході бойових дій сприятимуть розвитку законодавства, яке може доповнити чинні міжнародні конвенції з міжнародного гуманітарного права.

In the context of the norms of international humanitarian law, the article examines the improvement of the effectiveness of the legal regulation of recording injuries inflicted on servicemen during hostilities. The object of the study is the legal regulation of recording injuries inflicted on servicemen during armed conflicts. The subject of the study is the development of norms used during armed conflicts to record injuries to servicemen. The research was carried out based on the dialectical method of cognition with the use of historical, comparative-legal, systemic-structural and formal-logical methods, which together made it possible to investigate issues in a holistic relationship. It is noted that the systematic implementation of the norms of international humanitarian law regarding the Geneva Conventions for the Protection of War Victims of 1949 and Additional Protocols I, II to them of 1977 are implementations taking into account the peculiarities of national legal systems. The norms of international conventions on international humanitarian law in the context of the protection of servicemen wounded during hostilities and current national legislation on these issues have been analyzed. At the same time, in international humanitarian law and, accordingly, in national legislation, there are no norms that regulate responsibility for inflicting wounds on military personnel during hostilities. It is not regulated in the legal relationship of informing about events related to the wounding of a serviceman in the context of criminal and criminal procedural law at the national and international levels. The submitted proposals on supplementing the Criminal Code of Ukraine with regulations on liability for injury to servicemen during hostilities will contribute to the development of legislation that will complement current international conventions on international humanitarian law.