Diminutives as Markers in Ukrainian Identity

Abstract

Дослідження ідентичності назагал викликає у різних культурних сферах оцінку домірності. У багатьох вчених пов’язані проблеми розпізнавання її маркерів набули належної ваги. Однак саме українська ідентичність не завжди знаходила своє обʼєктивне розкриття. Це повʼязано із маніпуляційними практиками і технологіями російської псевдонауки. У статті мовиться про ознаку, яка увиразнює особливості лексичного узусу національної мови. Йдеться про слова-маркери, що мають значення демінутивів, семантика яких повʼязана з експресією комунікації. Емоційно-експресивні відтінки висловлювання передають індивідуальні особливості мовленнєвого розвитку особистості, що стосуються трагічного розвитку подій у її житті або її щасливих життєвих ситуацій. До уваги взято різностильові жанри медійних наративів, художніх творів (політичні погляди та мотиви, публіцистичні виступи, епічні твори художників слова, пісенні їхні аналоги).Звернено увагу на методологічну роль демінутивів у процесі філософського осмислення аксіологічної вартості та духовності носіїв таких маркерів, їхнього антропологічного характеру спонтанного процесу мислення у ментальному вимірі українців. Взяті для аналізу текстуальні різножанрові взірці є відомими творами класичної української культури (Т. Шевченко, П. Чубинський, Г. Квітка-Основʼяненко, І. Котляревський та ін.). Транслювання демінутивів особистостей, які відтворюють почуття із уболіванням за долю України, своїх рідних і близьких, підтверджують особливу знаковість національної ідентичності, феномен якої втілений у бінарних формах: добро–зло, притаманних духовній сутності нашого народу, його внутрішньому світові.

The study of identity, in general, causes an assessment of appropriateness in various cultural spheres. For many scientists, the related problems of recognizing its markers have gained due significance. However, Ukrainian identity itself has not always been objectively disclosed. This is related to the manipulative practices and technologies of russian pseudoscience. The article discusses a sign that expresses the peculiarities of lexical usage in the national language. Specifically, it focuses on words–markers–that carry diminutive meanings, the semantics of which are connected to the expression of communication.The emotional and expressive nuances of speech convey the individual characteristics of a person’s speech development, often reflecting the tragic events in their life or their joyful life experiences. Various genres of media narratives and artistic works (including political views and motives, journalistic pieces, epic works of spoken word artists, songs, and their analogues) are taken into account. Attention is drawn to the methodological role of diminutives in the philosophical understanding of the axiological values and spirituality of the bearers of such markers, as well as their anthropological nature and spontaneous thought processes in the mental dimension of Ukrainians. The textual samples used for analysis are well-known works from classical Ukrainian culture (T. Shevchenko, P. Chubynskyi, G. Kvitka-Osnov’yanenko, I. Kotlyarevskyi, etc.). The use of diminutives by individuals who express sympathy for the fate of Ukraine, their relatives, and loved ones confirms the particular significance of national identity. This identity is embodied in binary forms–good and evil–that are inherent in the spiritual essence and inner world of the Ukrainian people.